Рішення № 70819688, 05.12.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/3/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017 Справа № 908/38/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача: Остриківської сільської ради (71752 Запорізька область, Токмацький район, с. Остриківка, вул. Жовтнева, 108)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, 01008, г. Київ, вул. Грушевского, 12/2

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, 01601, ОСОБА_1, вул. Хрещатик, 30

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Запорізька обласна державна адміністрація, 69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 164

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, 69107, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 168

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Токмацька районна державна адміністрація, 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, 45

про стягнення 2 071 172 грн. 38 коп.

Головуючий суддя Дроздова С.С.

Судді Топчій О.А.

ОСОБА_2

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, дов. № 14-112 від 22.05.2017 р.

від відповідача: не зявився

від третьої особи -1: ОСОБА_1, дов. № 871/9.1/32-17 від 31.01.2017 р., дов. № 09-94/18 від 24.04.2017 р.

від третьої особи -2: не зявився

від третьої особи -3: не зявився

від третьої особи -4: не зявився

від третьої особи -5: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Остриківської сільської ради, Запорізька область, Токмацький район, с. Остриківка про стягнення 997 489 грн. 78 коп. основного боргу, 87 321 грн. 24 коп. 3% річних, 986 361 грн. 36 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2017 р., справу № 908/38/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 10.01.2017 р. справу № 908/38/17 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/3/17 та призначено судове засідання на 13.02.2017 р.

Ухвалою суду від 13.02.2017 р., на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України, м. Київ, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, ОСОБА_1, Запорізьку обласну державну адміністрацію, м. Запоріжжя, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м. Запоріжжя, Токмацьку районну державну адміністрацію, Запорізька область, м. Токмак, розгляд справи відкладався на 06.03.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представників сторін, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, обєктивного розгляду спору.

Ухвалою суду від 06.03.2017 р. строк розгляду справи № 908/38/17, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено на пятнадцять днів. Розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено на 21.03.2017 р.

Ухвалою суду від 21.03.2017 р. розгляд справи відкладався на 27.03.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представників третіх осіб 2, -3, -4, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, обєктивного розгляду спору.

Ухвалою суду від 27.03.2017 р., враховуючи складність спору у справі, необхідність більш тривалого часу для вивчення матеріалів справи, а також у звязку із закінченням терміну розгляду справи та специфікою спору, що розглядається, необхідністю додаткового зясування обставин справи, справу передано на колегіальний розгляд у складі трьох судді.

Відповідно до ст. 46 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто у складі трьох суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.03.2017 р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Топчій О.А., Носівець В.В.

Ухвалою від 27.03.2017 р. справу № 908/38/17 прийнято до провадження колегією в складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Топчій О.А., Носівець В.В. Судове засідання призначено на 25.04.2017 р.

Ухвалою колегії суддів від 25.04.2017 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 24.05.2017 р, у звязку з необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду спору.

Ухвалою суду від 24.05.2017 р., на підставі ст. 79 ГПК України, провадження у справі № 908/38/17 зупинено до набрання чинності рішенням суду у справі № 908/489/17 за позовом Остріківськї сільської ради до ПАТ НАК Нафтогаз України про визнання договору № 14/5412/12 від 15.10.2012 р. недійсним.

13.11.2017 р. на адресу господарського суду надійшло письмове клопотання Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ про поновлення провадження у справі № 908/38/17, у звязку з тим, що 04.07.2017 р. у справі № 908/489/17 господарським судом міста Києва прийнято рішення, відповідно до якого у задоволені позовних вимог Остриківської сільської ради до ПАТ НАК Нафтогаз України про визнання договору № 14/5412/12 від 15.10.2012 р. недійсним відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 р. рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2017 р. у справі № 908/489/17 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.11.2017 р. поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 05 грудня 2017 р.

У судовому засіданні 05.12.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку розгляду справи представники сторін заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 05.12.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 997 489 грн. 78 коп. основного боргу, 87 321 грн. 24 коп. 3% річних, 986 361 грн. 36 коп. втрат від інфляції. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.10.2012 р. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» уклали договір № 14/5412/12. За умовами договору замовник зобов'язався своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання для забезпечення повернення компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об'єкта газопостачання (п. 2.3.14); протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок компанії, суму грошових коштів, отриманих від компанії на добудову об'єкта (п. 2.3.15). На виконання своїх зобов'язань за договором позивач 15.10.2012 р. перерахував відповідачу 997 493 грн. 00 коп. 28.12.2013 р. відповідач повернув позивачеві грошові кошти в розмірі 3 грн. 22 коп. Об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується копією декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 09.11.2012 р. за № ЗП14312214588. Оскільки об'єкт введено в експлуатацію у 2012 році, відповідач зобов'язаний був виконати п. 2.3.15 договору і повернути на рахунок компанії грошові кошти, отримані на добудову об'єкта в сумі 997 489 грн. 78 коп. в строк по 31.12.2013 р. Однак, в порушення п. 2.3.15 договору відповідач на розрахунковий рахунок компанії кошти в повному обсязі не повернув.

Представник відповідача у судове засідання 05.12.2017 р. не зявився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 04.12.2017 р. надав до канцелярії суду додаткові пояснення, відповідно до яких зазначив, що на сьогоднішній день сформувалася неоднозначна судова практика щодо вирішення ідентичних спорів за позовами «Нафтогазу» до бюджетних установ про стягнення коштів на добудову газопроводів. Насамкінець суди застосовують до спірних правовідносин положення ст.ст. 12, 13, 183 ГК України щодо державного замовлення. Зокрема, оскільки договір укладено на виконання розпорядження уряду, відповідача слід вважати особою, яку держава уповноважила на укладення договору, покладаючи на неї окремі обов'язки в частині організації будівництва. Водночас держава була й залишається гарантом за грошовими зобов'язаннями державних замовників, що узгоджується з пунктом З розпорядження Кабінету Міністрів України, згідно з яким замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством. Відповідачем виконано умови договору щодо сприяння оформлення документації, залучення підрядника, прийняття в експлуатацію об'єкта тощо, будівництво якого профінансовано позивачем. Відповідача не можна вважати замовником у значенні цього поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов'язань, оскільки в даному випадку сільська рада, на відміну від «замовника» у звичайному значенні, не набуває будь-якого права на результати робіт, а є лише стороною, зобов'язаною вчинити дії для передачі результату будівництва державі у власність. У зв'язку з цим, незважаючи на відсутність остаточно сформованої правової позиції, відповідач вважає, що висновки деяких судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування вищезазначених норм матеріального права заслуговують на увагу.

Крім того, в матеріалах справи міститься письмовий відзив відповідача, у якому відповідач зазначив, що за своїм змістом договір між Радою та Нафтогазом є змішаним (ч. 2 ст. 628 ЦК України), в якому поєднані елементи договору позики та інвестиційного договору, а також є договором на користь третьої особи (ст. 636 ЦК України). Проте у відповідача відсутнє право укладати договори позики, а Остриківський сільський голова перевищив повноваження, підписуючи від імені сільської ради договір № 14/5412/12 від 15.10.2012 р. Так Рада або за її рішенням інші органи місцевого самоврядування можуть здійснювати місцеві запозичення та отримувати позики місцевим бюджетам відповідно до вимог, встановлених Бюджетним кодексом України (ч. 1 ст. 70 Закону України «Про місцеве самоврядування»). Договір позики є одним із видів місцевого запозичення, право на яке мають виключно Верховна Рада ЛРК та міські ради. Рішення про позику приймається виключно на пленарному засіданні відповідної ради. Остриківська сільська рада рішення про отримання позики від Нафтогазу не приймала і не мала права прийняти в силу вищенаведених приписів. Остриківський сільський голова підписав договір № 14/5412/12 від 15.10.2012 р. з перевищенням повноважень, про що Остриківську сільську раду у встановлений законом спосіб не повідомив, регламентних заходів для затвердження договору не вжив. Крім цього, в порушення вимог ч. 5, 7 спи 48 Бюджетного кодексу України, Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 р. № 309, бюджетне зобов'язання, передбачене договором № 14/5412/12 від 15.10.2012 р., не реєструвалося органами Державної казначейської служби України. Остриківська сільська рада, як представницький орган місцевого самоврядування, про існування договору № 14/5412/12 від 15.10.2012 р. взагалі вперше дізналася зі справи № 908/38/17. Таким чином всі відносини з приводу договору № 14/5412/12 від 15.10.2012 р. відбувалися виключно між Нафтогазом та колишнім Остриківським сільським головою ОСОБА_4, як окремою посадовою особою місцевого самоврядування без участі представницького органу Остриківської сільської ради.

05.12.2017 р. представник третьої особи-1 в засіданні суду підтримав позицію викладену у письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи. Пояснив, що Кабінет міністрів України не є стороною за договором № 145412/12 від 15.10.2012 р., на підставі якого виник спір між сторонами, а рішення у даній справі не вплине на права і обовязки Кабінету міністрів України щодо однієї із сторін. Між третьою особою-1 та позивачем відсутні правові відносини із зазначених позивачем питань, Кабмін України не порушував права та законні інтереси позивача. Крім того, представник зазначив що не має будь-яких зобовязань фінансового характеру перед позивачем за договором № 145412/12 від 15.10.2012 р. Також повідомив, що відповідач добровільно погодився стати замовником виробництва, при цьому Кабінет міністрів України не було повідомлено про те, що на нього покладаються певні зобовязання за договором, відповідач також не звертався до Кабінету міністрів України з відповідними пропозиціями.

Представники третіх осіб -2, -3, -4, -5 в судове засідання 05.12.2017 р. не зявились, про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином, поважні причини своєї неявки суду не повідомили. Клопотань про розгляд справи без представників третіх осіб-2, -3, -4 , -5 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

В матеріалах справи містяться пояснення Запорізької обласної державної адміністрації про наступне: відповідно до п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» (у редакції від 26.08.2009) для забезпечення добудови газопроводів НАК "Нафтогаз України" укладав тристоронні договори з дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" та замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом НАК "Нафтогаз України". Враховуючи дане розпорядження з Управлінням капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації (далі - УКС) укладались договори на фінансування об'єктів газопостачання, в яких УКС виступав замовником. Проте, відповідно до змін в законодавстві, а саме розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. N 1001», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» для забезпечення добудови газопроводів почала укладати відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Оскільки договір № 14/5412/12 від 15.10.2012 року, про який йде мова в ухвалі суду від 13.02.2017, був укладений після внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. N 1001, то замовником фінансування добудови об'єкта газопостачання є Остриківська сільська рада. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів», а саме п.6 визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська держадміністрація повинні сприяти відведенню земельних ділянок для добудови газопроводів та підготовці необхідних дозвільних документів, а також введенню добудованих газопроводів в експлуатацію та передачі їх у державну власність. Враховуючи вищезазначене, будь-яких зобов'язань фінансового характеру обласної державної адміністрації перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» не передбачено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів».

В матеріалах справи містяться пояснення Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, відповідно до яких третя особа зазначила, що взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України і розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, відокремленими структурними підрозділами розпорядників бюджетних коштів, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами-підприємцями, а також органами, що контролюють справляння надходжень бюджету та органами місцевого самоврядування в процесі відкриття (закриття) рахунків регламентуються Порядком відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 за № 1206/21518. Пунктом 1.8 цього Порядку передбачено, що розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Державної казначейської служби України відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Державної казначейської служби України і клієнтами. Відповідно до договорів "Про здійснення розрахунково-касового обслуговування" від 16.01.2012 № 53, від 18.01.2013 № 46 та від 05.01.2015 № 69 розрахунково-касове обслуговування Остриківської сільської ради здійснюється Токмацьким управлінням Державної казначейської служби України Запорізької області, яке є окремою юридичною особою публічного права. Таким чином, між Головним управлінням та відповідачем по цій справі відсутні жодні взаємовідносини щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Крім того, в матеріалах справи міститься клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника, яке задоволено судом.

01.12.2017 р. на електронну адресу суду надійшли пояснення Токмацької районної державної адміністрації, відповідно до яких третя особа зазначила, що райдержадміністрація не є стороною договору № 14/5412/12 від 15.10.2012 р., на підставі якого виник спір. Згідно п. 16 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітет)' договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради. Цим же Законом встановлено, що укладення або затвердження договору позики місцевого бюджету відноситься до виключної компетенції пленарного засідання сесії ради. Але, всупереч нормам законодавства, зазначений договір було укладено одноособово головою сільської ради без затвердження відповідною сільською радою. Отже, не можна вважати, що зобов'язання зазначені в договорі є зобов'язаннями Остриківської сільської ради. Згідно принципів цивільного та господарського законодавства - умови договору не повинні суперечити вимогам чинного законодавства. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів», не передбачено обов'язку ані сільрад як замовників, ані НАК «Нафтогаз» укладати між собою прямі договори, та обов'язку сільрад брати на себе зобов'язання по відшкодуванню отриманих коштів за подібними договорами, що само по собі є неможливим, оскільки вищезазначеним розпорядженням передбачено фінансування добудови підвідних, газопроводів лише за державні кошти, розпоряджатися якими сільради, а тим більше голови сільрад одноособово, не мають повноважень. Крім того, цим розпорядження не передбачено порядок відшкодування будівництва газоводу замовникам будівництва. Незважаючи на це, між позивачем і відповідачем було укладено договір 14/5412/12 від 15.10.2012 р., який, як вбачається з преамбули до нього, укладено саме на виконання вищезазначеного розпорядження КМУ. Відповідно до Статуту публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. М> 1044 «Питання публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України», засновником та єдиним акціонером Компанії є держава, (п. 15 Статуту). Відповідно до змісту зобов'язань, взятих на себе відповідачем, замовник повинен після виконання всіх належних пій для добудови об'єкта, введення його в експлуатацію, забезпечити його передачу як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міненерго та повернути кошти отримані від Нафтогазу на добудову об'єкта. Тобто, держава, як єдиний акціонер Нафтогазу, через замовника робіт з добудови об'єкта - Остриківську сільську раду Токмацького району Запорізької області, профінансувала будівництва зазначеного об'єкту (газопроводу) та, після завершення будівництва, отримала безоплатно зазначений об'єкт у власність (до того ж Договором передбачено, що, незважаючи на те, що за рахунок коштів Нафтогазу фінансується лише добудова об'єкта газопостачання, сільрада зобов'язана передати у державну власність весь об'єкт як цілісний комплекс, в тому числі інші частки об'єкта, що належать на праві власності замовнику). На цьому було б логічним завершення правовідносини між Нафтогазом (державою) та замовником робіт (відповідачем). Натомість, відповідно до умов укладеного договору, відповідач зобов'язав себе відшкодувати Нафтогазу (державі) кошти, сплачені за майно - безоплатно переданий в державну власність добудований об'єкт. Отже, зазначений обов'язок відповідача суперечить основним засадам цивільного законодавства, а саме справедливості та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦКУ). На підставі вищезазначеного, райдержадміністрація вважає, що позов НАК «Нафтогаз України» до Остриківської сільської ради Токмацького району є безпідставним та необґрунтованим, оскільки правочин, відповідно до якого сформовані позовні вимоги, всупереч ст. 203 ЦКУ, є таким, що суперечить ЦКУ щодо дотримання принципу справедливості та розумності.

Крім того, Токмацька районна державна адміністрація просила суд розглянути справу без її участі, у звязку із віддаленістю суду та за відсутності запланованих на транспортування працівників райдержадміністрації для участі в судових засіданнях за межами м. Токмак видатків райдержадміністрації.

Клопотання Токмацької районної державної адміністрації прийнято судом.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи -1, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Господарським судом встановлено, що 15.10.2012 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Нафтогаз) та Остриківською сільською радою Токмацького району Запорізької області (Замовник) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» (далі - Розпорядження).

Відповідно до п. 1.1 договору Національна акціонерна компаній «Нафтогаз України», відповідно до Розпорядження та на умовах цього Договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу «Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (Додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: «Газопостачання сіл Трудове, Урожайне Токмацького району Запорізької області. III черга будівництва» (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язується здійснити добудову Об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами Договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об'єкта.

Згідно з п.п. 2.1.1 договору, «Нафтогаз України», при наявності фінансової можливості зобов'язана здійснити фінансування добудови Об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Компанії на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству.

Згідно підпункт 2.3.14 пункту 2.3 договору Замовник зобов'язується своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову Об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову Об'єкта газопостачання.

Підпунктом 2.3.15 пункту 2.3 договору встановлено, що Замовник зобов'язується протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта.

Відповідно до п. 3.1 договору загальний обсяг фінансування за договором складає 1 927 493 грн. 00 коп.

Фінансування Нафтогазом робіт із завершення будівництва об'єкта буде здійснюватись в межах витрат, передбачених фінансовим планом та збалансованим бюджетом грошових коштів Нафтогазу на відповідний період (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору, договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками та діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об'єкта згідно з договором.

Оскільки умовами укладеного між сторонами правочину надання Нафтогазом власних коштів (не коштів державного бюджету) здійснювалось не у вигляді капітальних інвестицій, то надання таких коштів Нафтогазом замовнику здійснювалось на поворотній основі.

Договір було укладено Радою і Товариством на виконання Розпорядження, згідно з яким: КМУ погодилося з пропозицією Міністерства палива та енергетики та Товариства щодо фінансування Товариством робіт з добудови підвідних газопроводів (далі - газопроводи) відповідно до затвердженого Товариством переліку; взято до відома, що для забезпечення добудови газопроводів Товариство укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Товариства; Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській держадміністраціям сприяти відведенню земельних ділянок для добудови газопроводів та підготовці необхідних дозвільних документів, а також введенню добудованих газопроводів в експлуатацію та передачі їх у державну власність.

У п.п. 2, 5, 6 Розпорядження № 1001-р наведено, що для забезпечення добудови газопроводів Компанія укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Компанії.

Міністерству палива та енергетики забезпечити передачу профінансованих за рахунок коштів Компанії та її дочірніх підприємств об'єктів незавершеного будівництва газопроводів або їх часток у державну власність з подальшим введенням в установленому законодавством порядку цілісних об'єктів в експлуатацію.

Міністерству палива та енергетики забезпечити контроль за обґрунтованістю та цільовим використанням коштів, виділених на добудову зазначених газопроводів.

Указом Президента України від 06.04.11 №382/2011 затверджено Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Указ Президента України від 14.04.2000 №598 (598/2000) «Про Міністерство палива та енергетики України».

Договір від 15.10.2012 р. № 14/5412/12 був укладений на виконання Розпорядження №1001-р Кабінету Міністрів України, і за умовами цього правочину замовник зобов'язався, зокрема, забезпечити передачу об'єкта газопостачання у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і вчинити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на таку добудову.

Частина 2 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст.202 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивач 15.10.2012 р. перерахував відповідачу 997 493 грн. 00 коп.

28.12.2013 р. відповідач повернув позивачеві грошові кошти в розмірі 3 грн. 22 коп.

Об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується копією декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 09.11.2012 р. за № ЗП14312214588.

Отже, договір в частині фінансування будівництва з боку позивача та в частині побудови об'єкта та введення його в експлуатацію було виконано.

Таким чином, приймаючи до уваги, що об'єкт введено в експлуатацію у 2012 році, відповідач зобов'язаний був виконати п. 2.3.15 договору і повернути на рахунок Нафтобазу грошові кошти, отримані на добудову Об'єкта в сумі 997 489 грн. 78 коп. (997 493 грн. 00 коп. 3 грн. 22 коп.), в строк до 31.12.2013 р.

В порушення п. 2.3.15 договору відповідач на розрахунковий рахунок позивача кошти в повному обсязі не повернув, в результаті чого сума боргу відповідача перед позивачем склала 997 489 грн. 78 коп., та яка не сплаченою на день розгляду справи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язком не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не впливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

За змістом положень ст. ст. 626,627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Враховуючи, що договір № 14/5412/12 від 15.10.2012 р. є дійсним та обов'язковим для виконання їх сторонами, в силу приписів ст. 204 та ст. 629 ЦК України вказані правочини є такими, що породжують для обох сторін відповідні права та обов'язки, зокрема, право Компанії отримати грошові кошти, перераховані нею на будівництво Об'єкта та обов'язок замовника їх повернути.

Стаття 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У п.п. 2.3.9 договору визначено, що замовник зобов'язаний у разі неможливості виконання договірних зобов'язань повідомити Нафтогаз протягом 3 робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Компанією рішення щодо подальшого виконання договору.

Замовник про виникнення обставин, що перешкоджають або унеможливлюють виконанню ним умов договору Нафтогаз не попереджав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Відповідно до п. 2.3.14 договору замовник зобов'язався, своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову Об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих нею на добудову Об'єкта газопостачання

Пунктом 4.5 Договору, передбачено, що замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

При цьому, суд звертає увагу, що боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або через відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язок відповідача повернути отримані ним кошти Нафтогазу, у строки та в порядку, що встановлені договором № 14/5412/12 від 15.10.2012 р., визначений актами цивільного законодавства України, а тому відсутність у замовника необхідних коштів, або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання перед позивачем за договором, яке не припинилось відповідно до гл. 50 ЦК України.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не може виправдовувати бездіяльність з невиконання зобов'язання, передбаченого Законом.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 997 489 грн. 78 коп. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 87 321 грн. 24 коп. 3% річних за період з 01.01.2014 р. по 01.12.2016 р. та втрат від інфляції в розмірі 986 361 грн. 36 коп. за період лютий 2014 - листопад 2016 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованої суми 3 % річних в розмірі 87 321 грн. 24 коп. та інфляційних втрат у розмірі 986 361 грн. 36 коп., з використанням способу, обраного позивачем та за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, арифметичних помилок в розрахунку не виявлено.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 87 321 грн. 24 коп. та інфляційних втрат у розмірі 986 361 грн. 36 коп. заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 4-6, 22, 27, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ до Остриківської сільської ради, с. Остриківка, Токмацький район, Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Остриківської сільської ради (71752 Запорізька область, Токмацький район, с. Остриківка, вул. Жовтнева, 108, код ЄДРПОУ 04353451) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 997 489 (девятсот девяносто сім тисяч чотириста вісімдесят девять) грн. 78 коп. основного боргу, 87 321 (вісімдесят сім тисяч триста двадцять одна) грн. 24 коп. 3% річних, 986 361 (девятсот вісімдесят шість тисяч триста шістдесят одна) грн. 36 коп. втрат від інфляції, 31 067 (тридцять одна тисяча шістдесят сім) грн. 59 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 08.12.2017 р.

Головуючий суддя С.С. Дроздова

Судді О.А. Топчій

ОСОБА_2

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.