Ухвала суду № 70819643, 05.12.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

05.12.2017 Справа № 917/21/16

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" (вх. канцелярії суду №1216 від 24.11.2017) про визнання бездіяльності незаконною та визнання незаконною та скасування вимоги від 17.11.2017р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області про примусове виконання наказу господарського суду Полтавської області від 23.05.2016р. у справі №917/21/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, в особі Миргородської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Котляревського, 59, м. Миргород, 37600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль", вул. Гоголя, 102, м. Миргород, 37600

про стягнення 23 797,85 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від боржника: не з"явився

від стягувача: ОСОБА_1 дов. №10-74/1952 від 15.02.2017р.

ОСОБА_2 дов. №10-74/1946 від 15.02.2017р.

від ВДВС: не з"явився

Суть скарги: розглядається скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" (вх. канцелярії суду №1204 від 22.11.2017) про про визнання бездіяльності незаконною та визнання незаконною та скасування вимоги від 17.11.2017р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області про примусове виконання наказу господарського суду Полтавської області від 23.05.2016р. у справі №917/21/16

Представники стягувача в судовому засіданні проти скарги заперечують, посилаючись на те, що виконавчі дії вчинені відповідно до положень ЗУ “Про виконавче провадження”.

Від виконавчої служби представник не з"явився про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представник боржника в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив

Як роз'яснено в п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 за №75.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши заяву, суд встановив:

04 травня 2016 року господарським судом Полтавської області винесено рішення по справі №917/21/16 про стягнення з ТОВ “Новий стиль” на користь Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго" боргу у розмірі - 23797грн.85 коп., а також судового збору в сумі - 1218 грн. 00 коп.

23 січня 2017 року Харківським апеляційним господарським судом апеляційну скаргу ТОВ “Новий стиль” на рішення господарського суду Полтавської області від 04.05.2016 року у справі №917/21/16 залишено без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 04.05.2016 року у справі №917/21/16 залишено без змін.

23.05.2016р. на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 04.05.2016р. видано накази.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" звернулося до суду про визнання незаконною бездіяльность старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3, яка полягає в неприйнятті нею з 16 листопада 2017 року постанови про закінчення зведених виконавчих проваджень №55069625, №52913053 та виконавчих проваджень №53979656, №55063614, №53979576 та №54487948, про визнання незаконною та скасування вимоги старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 від 17 листопада 2017 року.

В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що 13 листопада 2017 року представник Відповідача ОСОБА_4, під час ознайомлення у приміщенні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області дізнався про існування заборгованості по виконавчим провадженням що відкриті стосовно ТОВ "Новий стиль". 14 листопада товариство оплатило заборгованість та надало виконавчій службі банківські квитанції. Проте, 17.11.2017р. старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_3 виніс вимогу про сплату залишку заборгованості по виконавчому збору та витратам виконавчого провадження.

Відповідач вважає цю вимогу незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що вимога прийнята державним виконавцем органу, якому не підвідомче прийняття рішення про стягнення з Відповідача цієї суми коштів відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень; у матеріалах виконавчих проваджень відсутні такі виконавчі документи, як "постанова про стягнення виконавчого збору" чи "постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження". Відповідач 15 листопада 2017 року сплатив заборгованість в повному обсязі, про що повідомив Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, який повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, Миргородська філія Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго” не є юридичною особою та не може бути позивачем у суді та стягувачем у виконавчому провадженні. Зважаючи на це рішення ОСОБА_5 та дії вчинені ОСОБА_3 не відповідають вимогам закону. Крім того, скаржник вказує на те, що на території Полтавської області монопольне становище на ринку розподілу (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами займає ПАТ "Полтаваобленерго". ОСОБА_3 перебуває з ПАТ "Полтаваобленерго" у відносинах, пов'язаних з користуванням ним електроенергії задля задоволення побутових, сімейних та особистих житлової нерухомості на території Полтавської області, тому дії вчинені ОСОБА_3 в умовах реального конфлікту інтересів. Скаржник вказує на те, що у зв”язку невідповідністю наказу від 19.05.2017р. п.п.3, 4 ч.1 ст. 4 ЗУ “Про виконавче провадження” наказ мав бути повернутий виконавчою службою.

При винесенні ухвали суд виходить з наступного:

Ст. 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Способи і порядок виконання рішення суду визначаються державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та виходячи зі змісту резолютивної частини рішення господарського суду.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено певний перелік обов'язків та прав державних виконавців, до яких, зокрема, віднесено: обов'язок неупередженого, своєчасного і у повному обсязі вчинення виконавчих дій, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Судовий контроль за виконавчим провадженням, згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, обмежується розглядом господарським судом скарг на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців. Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", враховуючи положення статті 121 2 ГПК, роз'яснено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає лише місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от: звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Оскільки прийняття органами ДВС, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає відповідно до статті 121 2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до зазначених судів.

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження". Як зазначено в п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" N 9 від 17.10.2012 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" N9 від 17.10.2012, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" N 01-08/369 від 29.06.2010 вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними.

Стаття 5 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Щодо вимоги скаржника про визнання бездіяльності незаконною суд зазначає наступне:

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", визначено, що стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Відповідно до ст.49 Закону №606-XIV питання про закінчення виконавчого провадження віднесено до повноважень державного виконавця, яким здійснюється примусове виконання рішення на умовах наявності обставин для закінчення виконавчого провадження визначених ст. 39 Закону. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Згідно з Інструкцією "З організації примусового виконання рішень", під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дослідивши матеріали скарги, суд встановив, що боржник належним чином, в тому числі і документально, не обгрунтував обставини, викладені в скарзі. Не довів наявність порушень при винесенні спірної постанови.

Крім цього, на спростування доводів боржника слід зазначити, що рішення у справі прийняте на користь юридичної особи, представництво якої здійснювалося її філією, та є чинним.

Згідно п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" №917/21/16 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги - в і д м о в и т и.

Суддя Гетя Н.Г.