Рішення № 70819610, 07.12.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.2017р. Справа №905/2257/17

за позовом Комунального підприємства Покровськводоканал, м.Покровськ

до відповідача Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м.Родинське

про стягнення заборгованості в розмірі 597150,80 грн.

Суддя Г.В. Левшина

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Покровськводоканал, м.Покровськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м.Родинське, про стягнення основного боргу в сумі 290481,76 грн., трьох процентів річних в сумі 26907,37 грн., інфляції в сумі 275957,67 грн. та пені в сумі 3804,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів № 200 від 15.01.2014р., №200 від 01.01.2015р., №200 від 01.01.2016р. та №200 від 11.01.2017р. в частині повної та своєчасної оплати послуг з водопостачання за липень 2014р.-липень 2017р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 21.11.2017р. №01/11-210/6 заявив про пропущення позивачем позовної давності по частині позовних вимог. Крім цього, відповідачем заявлене клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені на 100%.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

15.01.2014р., 01.01.2015р., 01.01.2016р. та 11.01.2017р. між сторонами були підписані договори №200 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, за умовами яких позивач (виробник) зобовязався надавати по своїх водогінних мережах питну воду відповідачу (споживачу) в межах погоджених обсягів і згідно помісячного графіка, з урахуванням затвердженого місцевими органами державної виконавчої влади ліміту та залежно від технічних можливостей виробника, а відповідач (споживач) зобовязався приймати погоджений обсяг подаваної води, використовувати її та проводити оплату послуг відповідно до діяючих тарифів та умов договорів.

Згідно з п.2.1 договорів виробник подає питну воду споживачеві протягом усього періоду дії договору в межах обсягу, передбаченого в п.п.1.1, 2.2 даних договорів. Споживач не має права без письмового узгодження з виробником, оформленого відповідно до п.2.3 відповідного договору, збільшувати витрати води понад установлені норми та затверджені ліміти.

У п.2.2 договорів сторонами погоджено розрахунковий обсяг води на 2014р.-2017р., що є лімітом водокористування споживача на строк укладання відповідного договору.

Для узгодження обсягу споживаної води споживач надає виробнику розрахунок-заявку або паспорт водного господарства про обєми водоспоживання та приймання строків, що є невідємною частиною даних договорів (п.2.3 договорів).

Кількість води, використаної споживачем, визначається за показниками повірених та опломбованих засобів обліку води, прийнятих до обліку виробником, які занесені до державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п.2.4 договорів).

Згідно з п.п.5.2 договорів від 15.01.2014р. та від 01.01.2015р. на момент укладання договору тариф на послуги водопостачання становить 7,90 грн. за 1м3 без ПДВ, на водовідведення 7,05 грн. без ПДВ, а за п.п.5.2 договорів від 01.01.2016р. та 01.01.2017р. на момент укладання договору тариф на послуги водопостачання становить 8,69грн. за 1м3 без ПДВ, на водовідведення 9,83 грн. без ПДВ На загальну суму нараховується ПДВ у розмірі 20%.

Розрахунковим місяцем за договорами слід вважати термін з 18 числа передуючого поточному місяцю до 18 числа поточного місяця (п.6.5 договорів).

Договори набирають чинності з моменту підписання обома сторонами та діють до 31 грудня відповідного року. Дія договору продовжується на наступний календарний рік на тих же умовах, шляхом підписання додаткової угоди, з урахуванням зміни розрахунок-заявок на споживання води й скидання стоків (п.п.10.1, 10.3 договорів).

Як встановлено, на виконання умов договорів, протягом липня 2014р.-липня 2017р. позивачем були надані відповідачу послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення за вказаними вище договорами.

В підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи надано рахунки №350714/2 від 17.07.2014р., №120814/2 від 18.08.2014р., №3503 від 22.09.2014р., №351014/2 від 20.10.2014р., №331114/2 від 18.11.2014р., №391214/2 від 18.12.2014р., №450215/3 від 20.02.2015р., №450215/2 від 20.02.2015р., №260315/2 від 18.03.2015р., №260315/1 від 18.03.2015р., №420415/2 від 17.04.2015р., №420415/1 від 17.04.2015р., №4900517/1 від 18.05.2017р., №4720115/1 від 19.01.2015р., №350515/1 від 18.05.2015р., №350515/2 від 18.05.2015р., №400615/2 від 18.06.2015р., №410715/1 від 18.07.2015р., №410715/2 від 18.07.2015р., №400815/2 від 18.08.2015р., №410915/2 від 18.09.2015р., №401015/1 від 19.10.2015р., №401015/2 від 19.10.2015р., №431115/2 від 18.11.2015р., №431115/1 від 18.11.2015р., №№411215/2, 411215/1 від 18.12.2015р., №5000116/1 від 18.01.2016р., №5240216/1 від 18.02.2016р., №5600316/1 від 18.03.2016р., №5440416/1 від 18.04.2016р., №5580516/1 від 18.04.2016р., №537066/1 від 18.06.2016р., №5560716/1 від 18.07.2016р., №5690816/1 від 18.07.2016р., №5950913 від 18.08.2016р., №5841016/1 від 19.09.2016р., №5641116/1 від 18.10.2016р., №5281216/1 від 18.12.2016р., №5230117/1 від 18.01.2017р., №5490217/1 від 20.02.2017р., №5140317/1 від 20.03.2017р., №5060417/1 від 18.04.2017р., №49000517/1 від 18.05.2017р., №5350617/1 від 19.06.2017р., №5520717/1 від 18.07.2017р., що отримані відповідачем, на загальну суму 290481,76 грн. з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до розділів 5 договорів №200 від 15.01.2014р., №200 від 01.01.2015р., №200 від 01.01.2016р. та №200 від 11.01.2017р. відповідач здійснює платежі за надані послуги за договорами на умовах 100% передплати в строк до 5 числа поточного місяця. При цьому, розмір платежу визначається споживачем самостійно виходячи з обсягів споживання послуг за аналогічний період минулого місяця. Остаточний розрахунок за розрахунковий період споживач проводить на підставі предявленого рахунку з урахуванням поточних оплат не пізніше 26 числа поточного місяця.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за надані послуги за договорами №200 від 15.01.2014р., 01.01.2015р., 01.01.2016р. та 11.01.2017р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про пропущення позивачем позовної давності по частині позовних вимог.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вказувалось судом вище, за умовами договорів відповідач мав сплачувати позивачу вартість наданих послуг не пізніше 26 числа поточного місяця.

Таким чином, позивач дізнався про порушення відповідачем свого права на отримання винагороди за надані послуги 26.07.2014р., у звязку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 27.07.2014р. Те саме стосується й наступних місяців надання послуг.

Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 21.09.2017р. (згідно поштового штампу на конверті), судом встановлено, що позивачем не дотримано встановлений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з 01.04.2014р. по 20.09.2014р. на суму 7558,50 грн.

Згідно із п.4 ст.267 Цивільного кодексу України закінчення строку позовної давності до предявлення позову є підставою для відмови в позовних вимогах.

За приписом п.5 ст.267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважними причинами є такі обставини, які роблять своєчасне предявлення позову до суду неможливим або ускладненим.

Відповідного клопотання про захист порушеного права позивачем до матеріалів справи не надано.

Наявності поважних причин пропуску позивачем встановленого трирічного строку позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 7558,50 грн. судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7558,50 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, виходячи з того, що наявність решти основного боргу підтверджено сторонами, позов в частині стягнення основного боргу в сумі 282923,26 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 01.07.2014р. по 31.07.2017р. нараховано та предявлено до стягнення інфляцію в сумі 275957,67 грн. та три проценти річних в сумі 26907,37 грн.

Проте, як вказувалось вище, за умовами договорів відповідач мав сплачувати позивачу вартість наданих послуг не пізніше 26 числа поточного місяця.

За таких обставин, у випадку неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань відповідне прострочення виникає з 27.07.2014р. на суму 23135,54 грн., з 27.08.2014р. на суму 19252,94 грн., з 27.09.2017р. на суму 16567,22 грн. та т.д.

Всупереч викладеного, позивачем проведено нарахування інфляції та трьох процентів річних на загальну суму заборгованості 290481,76 грн. за період з 01.07.2014р. по 31.07.2017р., тобто. До моменту виникнення у відповідача обовязку зі сплати вартості наданих послуг.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення інфляції та трьох процентів річних підлягає залишенню без задоволення.

При цьому, суд не розглядає заяву відповідача про застосування позовної давності враховуючи неправомірність позовних вимог.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 договорів №200 від 15.01.2014р., №200 від 01.01.2015р., №200 від 01.01.2016р. та №200 від 11.01.2017р. за несвоєчасну оплату за спожиті послуги централізованого водопостачання та водовідведення за даним договором споживач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3804,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов посилається на порушення позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені, не визначення за яким саме з договорів стягується дана сума, за який період. Крім цього, відповідачем також заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, клопотання про зменшення її розміру на 100%.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести такі вимоги певними доказами.

Тобто, саме позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення пені має довести період та правильність нарахування заявлених до стягнення сум.

Позивачем до позову додано розрахунок, згідно якого пеня становить 3804,00 грн.

Проте, у вказаному розрахунку не визначено період, за який стягується пеня, договір, внаслідок невиконання якого заявлені дані позовні вимоги, підстави виникнення заборгованості в сумі 30603,02 грн., від якої розраховано пеню.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог до відповідача про стягнення пені в сумі 3804,00 грн. підлягає залишенню без задоволення за недоведеністю.

Враховуючи неправомірність заявлених позовних вимог заяви відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог, про зменшення розміру пені судом не розглядаються.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства Покровськводоканал, м.Покровськ до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м.Родинське про стягнення основного боргу в сумі 290481,76 грн., трьох процентів річних в сумі 26907,37 грн., інфляції в сумі 275957,67 грн. та пені в сумі 3804,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9, р/с 2600405182012 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 335496, ЄДРПОУ 31599557) на користь Комунального підприємства Покровськводоканал (85302, Донецька обл., м.Покровськ, вул.Шевченка, буд.90, ЄДРПОУ 35470311, р/с 26002300938212 ТВБВ №10004/0218) основний борг в сумі 282923,26 грн., судовий збір в сумі 4243,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 07.12.2017р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина