Рішення № 70819329, 06.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017Справа №910/19097/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН ЩИТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФРУТ"

про стягнення 1 120 000,00 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Соковець І.О. - представник за довіреністю б/н від 27.09.16від відповідача не з'явивсяВ судовому засіданні 06.12.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН ЩИТ" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФРУТ" про стягнення 1 120 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору про переведення боргу №24/01-17 від 25.10.2016 в частині сплати на користь кредитора боргу у розмірі 1 120 000,00 грн., що виник на підставі Договору поставки № ЛЦ2211 від 22.11.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19097/17 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.12.2017.

05.12.2017 до канцелярії господарського суду надійшли документи позивача на виконання вимог ухвали суду, що були долучені до матеріалів справи.

Цією ж датою до господарського суду надійшов письмовий відзив відповідача, відповідно до якого останній зазначає, що станом на 05.12.2017 за даними бухгалтерського обліку за ТОВ «Укрфрут» рахується заборгованість перед ТОВ "ЛЕГІОН ЩИТ" на суму 1 120 000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами, що міститься в матеріалах справи. При цьому, відповідач повідомляє про неможливість виконати умови договору у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, що виникло на підприємстві. Також у поданому відзиві відповідач просить суд розгляди справу без їх участі.

У судове засідання, призначене на 06.12.2017, з'явився представник позивача, який надав усні пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача а та за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

22 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН ЩИТ" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрет" (надалі - постачальник) був укладений договір поставки № ЛЦ2211 (надалі -договір поставки, основний договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити кукурудзу, насипом, врожаю 2013 року (надалі - товар) на умовах СРТ-Миколаїв (термінал), в редакції Інкотермс 2010, вантажоотримувач - ТОВ "ЛЕГІО-ЩИТ" або інша особа за вказівкою покупця (п.1.1. договору).

25 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН ЩИТ" (далі - кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРФРУТ" (далі- новий боржник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрет" (далі- первісний боржник) було укладено договір про переведення боргу № 24/01-17 (надалі- договір) за яким регулюються відносини, пов'язані зі зміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з договору № ЛЦ2211 від 22.11.2013, укладеного між первісним боржником та Кредитором (надалі -основний договір).

Відповідно до п. 2 договору Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1 120 000,00 грн., що виник на підставі основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Пунктом 5 договору встановлено, що Новий кредитор, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана з Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісними боржником та Кредитором.

Згідно з умовами п. 6 договору за переведення боргу Первісний боржник сплачує Новому боржнику винагороду у розмірі 1 120 000,00 грн. у строк до 28.02.2018.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 8 договору).

В матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН ЩИТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРФРУТ" за договором № 24/01-17 від 25.10.2016 в якому зазначено, що заборгованість останнього перед ТОВ "ЛЕГІОН ЩИТ" становить 1 120 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 24/01-17 від 25.10.2016, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у відповідача заборгованості у розмірі 1 120 000,00 грн.

Оцінюючи подані представниками сторін докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 520 Цивільного кодексу України визначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Із матеріалів справи вбачається, що з урахуванням положень ст. 520 Цивільного кодексу України та умов договору до відповідача перейшли зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 1 120 000,00 грн., в підтвердження чого позивачем надано суду акт звірки розрахунків підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У наданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує, що станом на 05.12.2017 за ТОВ "Укрфрут" рахується заборгованість перед ТОВ "ЛЕГІОН ЩИТ" на суму 1 120 00,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами, який міститься у матеріалах справи. Тобто, відповідач визнає позовні вимоги на заявлену позивачем суму, проте, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, що виникло на підприємстві відповідача, не має змоги виконати умови договору № 24/01-17 від 25.10.2016.

Відповідно до ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Дослідивши відзив ТОВ "Укрфрут", що був підписаний директором Шамшуровим І.А. та скріплений печаткою підприємства, суд дійшов висновку, про визнання відповідачем заявлених позовних вимог на суму 1 120 000,00 грн.

Частиною 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд відзначає, що визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Аналогічна правова позиція наведена в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Враховуючи доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, а також те, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 34 44, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФРУТ" (03049, м. Київ, вул. Тополева, 4, офіс 19, ідентифікаційний код 37413473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН ЩИТ" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 9, офіс 1, ідентифікаційний код 36470403) борг у розмірі 1 120 000 (один мільйон сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2017

Суддя Пукшин Л.Г.