Постанова № 70819279, 05.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Справа № 917/1/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 р. (за апеляційною скаргою ТОВ "Приват-Агро 2" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.07.2017р., якою відстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2016р.)у справі№917/1/16 господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод"

про стягнення 1357277,85грн.

за участю представників

позивача - не з'явились;

відповідача - Гуля В.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.11.2016р. у справі №917/1/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" 881977,85 грн.. основного боргу та 13229,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

30.01.2017р. господарським судом Полтавської області видано наказ про примусове виконання рішення суду у справі №917/1/16.

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" звернулось до господарського суду Полтавської області із заявою в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2016р. у даній справі на 15 місяців з моменту винесення ухвали за результатами розгляду такої заяви, вказуючи на скрутне фінансове становище, у якому знаходиться заявник та наявність труднощів виконання рішення суду, а також вжиття заявником заходів для забезпечення виконання рішення та часткове погашення заборгованості перед позивачем.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.07.2017р. (суддя Гетя Н.Г.) у справі №917/1/16 заяву ТОВ "Лозівський молочний завод" задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2016 у справі №917/1/16 на 12 місяців.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2017р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., судді: Крестьянінов О.О., Білоусова Я.О.) ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.07.2017 у справі № 917/1/16 скасовано та відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про надання відстрочки виконання рішення суду від 22.11.2016р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 р. скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.07.2017р. у даній сраві.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2" зазначає про необґрунтованість вимог заявника касаційної скарги та просить відмовити у їх задоволенні.

Обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначена стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" із заявою про відстрочку виконання рішення у даній справі, стало те, що за твердженням останнього воно перебуває у вкрай скрутному фінансовому становищі. Зокрема, заява обґрунтована тим, що ТОВ "Лозівський молочний завод" є переробним підприємством харчової промисловості України. Основним видами продукції, які виготовляє ТОВ "Лозівський молочний завод" є твердий сир та інші молочні продукти. З метою ведення своєї господарської діяльності Товариство проводить закупівлю молочної сировини у населення, юридичних осіб - сільськогосподарських виробників, яким є і ТОВ "Приват-Агро 2". Протягом останніх 10 років основними ринками збуту продукції ТОВ "Лозівський молочний завод" були Російська Федерація та Республіка Казахстан. У зв'язку з проявом агресії зі сторони Російської Федерації до України та політичною ситуацією, що склалася у країні, було заборонено ввезення та реалізація на території Російської Федерації продукції українських товаровиробників, у тому числі і ТОВ "Лозівський молочний завод". Крім того, Російською Федерацією було введено всілякі обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки. Фактично ТОВ "Лозівський молочний завод" було закрито основний ринок збуту своєї продукції. За твердженням заявника, зазначені обставини фактично позбавили ТОВ "Лозівський молочний завод" можливості своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію (товар), який використовується ТОВ "Лозівський молочний завод" в процесі переробки молочної сировини та виготовлення власної продукції.

Судами також встановлено, що на підтвердження свого скрутного фінансового стану ТОВ "Лозівський молочний завод" надало копію аудиторського звіту, складеного за результатами аналізу фінансового стану ТОВ "Лозівський молочний завод" за період з 01.01.2016 по 30.06.2016, в якому зазначено, що фінансовий стан Товариства не стійкий, у зв'язку з відсутністю власних коштів, товариство залежне від залучених, та здійснює фінансування діяльності за рахунок джерел зовнішнього фінансування (кредитів банку та короткострокової кредиторської заборгованості), товариство, маючи на сьогодні низькі значення ліквідних активів, що призвело до нульових значень показників абсолютної ліквідності, не має можливості своєчасно погашати короткострокову заборгованість за рахунок власних грошових коштів, а одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Лозівський молочний завод" є неможливим в силу недостатності власних обігових коштів, про що свідчать показники коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності товариства, та призведе до повної неплатоспроможності товариства і ризику банкрутства. Разом з тим, судами встановлено, що у заяві про відстрочку виконання рішення суду ТОВ "Лозівський молочний завод" вказує, що у 4 кварталі 2017 - другому кварталі 2018 року товариство розраховує на значні надходження коштів у зв'язку з укладенням нових зовнішньоекономічних контрактів, погодження нових графіків поставок із контрагентами та пошуком нових ринків збуту продукції.

За змістом ст.129 Конституції України до основних засад судочинства в Україні віднесено і обов'язковість судового рішення. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

У п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2010р. роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 Господарського процесуального кодексу України ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частково задовольняючи заяву відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2016р., місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановив, що наведені заявником обставини є винятковими і що відстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, виходячи з пріоритету інтересів позивача у справі для відновлення його права у вигляді отримання повної суми заборгованості, за наявності достатніх даних вважати реальною можливість відшкодування боржником заборгованості за рішенням суду у даній справі. Аналогічних висновків щодо необхідності надання відстрочки виконання рішення суду дійшли суди і у справі №922/6678/15, з висновками яких погодився Вищий господарський суд України у своїй постанові від 07.11.2017р. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що відповідач на даний час неспроможний виконати рішення суду разовим платежем з незалежних від його волі причин, а таке виконання може мати загрозу повного зупинення його діяльності та наявну загрозу його банкрутства.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що висновок апеляційного господарського суду про те, що ступінь вини відповідача у виникненні спору є істотною і такою, що виключає можливість надання йому передбаченої законом пільги у вигляді відстрочки виконання судового рішення, не спростовує зазначених вище вірно встановлених місцевим господарським судом виняткових обставин, та як наслідок, відстрочення виконання рішення у даній справі не на 15 місяців, як просив заявник, а на 12 місяців з дати винесення ухвали місцевим господарським судом.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що судовий акт повинен прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для відстрочення виконання рішення у даній справі на певний строк. Натомість, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає, тому підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Полтавської області від 21.07.2017р. - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 р. у справі №917/1/16 скасувати.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.07.2017р. про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2016р. у справі №917/1/16 залишити в силі.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

С.Р. Шевчук