Постанова № 70819239, 05.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Справа № 908/1848/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіВладимиренко С.В. - доповідачсуддівДемидової А.М., Шевчук С.Р.розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Міхна Сергія Семеновичана постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2017р.та ухвалугосподарського суду Запорізької області від 10.05.2017р.у справі№908/1848/15-г господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"до відповідачів:1. Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" 2. Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" простягнення сумита зустрічним позовомПриватного акціонерного товариства "Корум Україна"до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом:1. Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод"про визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими

за участю представників

позивача - Нелюбов О.Р.,

відповідачів: 1. Афіногенов А.В.;

2. не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" (далі - ПАТ "ВБР", позивач за первісним позовом) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" (далі - ПАТ "Корум Україна", відповідач-1 за первісним позовом) та Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" (далі - ПАТ "Дружківський машинобудівний завод", відповідач-2 за первісним позовом) заборгованості за кредитним договором № ККМV.154391.009 від 04.10.2013 р. у розмірі 45503509,44 грн., з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту в сумі 9952379,17 грн., прострочена заборгованість за процентами в сумі 32422973,89 грн. та пеня в сумі 3128156,38 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2015р. для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву ПАТ "Корум Україна" (далі - позивач за зустрічним позовом) до ПАТ "ВБР" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № ККМV.154391.009 від 04.10.2013 р. укладеним між ПАТ "ВБР" та ПАТ "Корум Україна".

З матеріалів судової справи вбачається, що розгляд справи неодноразово зупинявся та поновлювався у зв'язку з апеляційним та касаційним оскарженням ухвал суду у даній справі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.05.2017р. (суддя Мірошниченко М.В.) первісний та зустрічний позови у справі №908/1848/15-г залишені без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, з підстави ненадання позивачем за первісним позовом витребуваних судом оригіналів документів, а також тим, що позивачем за зустрічним позовом не надано докази, які необхідні для дослідження наявності або відсутності факту припинення зобов'язання з боку боржника та поручителя, внаслідок його виконання.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2017р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Будко Н.В., судді: Москальова І.В., Сгара Е.В.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.05.2017р. у справі №908/1848/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.05.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2017р. скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" і передати справу в частині позовних вимог "Всеукраїнський банк розвитку" на новий розгляд до суду першої інстанції.

У поданих до суду касаційної інстанції запереченнях на касаційну скаргу, ПрАТ "Корум Україна" зазначає про необґрунтованість та безпідставність її вимог та просить відмовити у їх задоволенні, залишивши без змін ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.05.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2017р. у справі №908/1848/15-г .

У справі оголошувалась перерва до 05.12.2017р.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, суддю-доповідача у даній справі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже вказувалось вище, предметом спору у даній справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" є солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" та Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" заборгованості за кредитним договором № ККМV.154391.009 від 04.10.2013 р.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що в матеріалах справи містяться письмові пояснення відповідача-1 за первісним позовом (т.5, а.с.5) про те, що наявні в матеріалах справи копії кредитного договору за своїм змістом відрізняються, а саме: п.п 1.1.3, п. 2.9., п.6.2.

Як роз'яснено у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Так, ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2017 р. у справі №908/1848/15-г від ПАТ "ВБР " витребувано оригінали документів, доданих до позовної заяви. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.04.2017 р. витребувано у ПАТ "ВБР": оригінал Кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № ККМV.154391.009 від 04.10.2013 р., оригінали усіх додаткових угод до вказаного договору, належним чином засвідчену копію додаткової угоди № 2 до Кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № ККМV.154391.009 від 04.10.2013 р.; оригінал договору поруки № РХ029031.180464.001 від 04.10.2013 р. та оригінали додаткових угод до нього; оригінал договору № 318П/13 від 01.08.2013р. та належним чином засвідчену копію цього договору для приєднання до матеріалів справи; документальне підтвердження надання поручителем письмової згоди на внесення змін до п. 1.1.3. Кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № ККМV.154391.009 від 04.10.2013 р. щодо застосування процентних ставок: 19% річних за кредитом у гривні та 12,5% річних за кредитом у доларах США; виписки банку по рахунку № 37392124870388 (транзитний рахунок для погашення кредиту, сплати процентів та комісій за п. 1.3 договору) за період: з жовтня 2013 по березень 2015, акти звіряння розрахунків за Кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № ККМV.154391.009 від 04.10.2013 р. за весь період дії договору, платіжні доручення виписки банку за Кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № ККМV.154391.009 від 04.10.2013 р. щодо сплати процентів, пені за кредитом; обґрунтований письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, документи в обґрунтування відзиву; належним чином засвідчену копію позовної заяви по справі № 905/1688/15 з вхідним штампом господарського суду Донецької області та усіма процесуальними заявами стосовно вказаного позову, що подавались до господарського суду Донецької області, копію ухвали господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі № 905/1688/15.

Судами встановлено та представниками учасників судового процесу не заперечується, що позивач за первісним позовом вимог зазначених вище ухвал не виконав та не надав суду витребувані ним документи.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право залишити позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

У п.4.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. роз'яснено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини 1 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами. Припис зазначеного пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України може застосовуватися на загальних підставах і в здійсненні перегляду справ в апеляційній і в касаційній інстанціях (щодо розгляду відповідно апеляційних і касаційних скарг).

Тобто, для застосування наслідків визначених п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, необхідним є встановлення поважності чи неповажності причин невиконання конкретних вимог суду учасниками процесу.

Суд першої інстанції зазначеним обставинам оцінки не надавав. Водночас, апеляційний господарський суд, встановивши, що причини, з яких позивачем за первісним позовом не було надано витребуваних судом документів є поважними, оскільки зберігання оригіналів документів цієї кредитної справи здійснювалось у сховищі каси відділення "Столичне" ПАТ "ВБР", розташованому за адресою: м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 102, тобто на території проведення антитерористичної операції, яка наразі непідконтрольна Україні, дійшов висновку, що відсутність таких документів, унеможливлює достовірне встановлення судом фактичних обставин наявності спірних правовідносин, захищуваного права та його порушення зі сторони відповідача.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів оскільки вважає їх передчасними з огляду на наступне.

У ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII закріплено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч.2 ст.9 цього ж Закону суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.

Зазначені положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кореспондуються з приписами частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом ст.129 Конституції України основними засадами судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, обов'язковість судового рішення.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що також узгоджується зі статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини як джерела права в Україні.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Проте суд першої інстанції взагалі не з'ясовував питання поважності причин ненадання витребуваних у позивача документів, а також можливості розгляду позовних вимог за наявними у справі доказами. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що причини неподання таких документів позивачем за первісним позовом були поважними, не надав оцінку іншим матеріалам справи та не з'ясував, чи наявна у матеріалах справи первинна документація з посиланням на кредитний договір, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі, чи міститься в автоматизованій банківській системі позивача, яка функціонує відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254 інформація про такий кредитний договір тощо.

Зважаючи на викладене вище, суд касаційної інстанції вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди передчасно застосували приписи п.5 ч. 1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України до первісних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку". Відтак, враховуючи, що згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних ухвали та постанови з направленням справи на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Міхна Сергія Семеновича задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2017р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.05.2017р. у справі №908/1848/15-г скасувати в частині залишення без розгляду первісного позову Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" про стягнення суми. Справу №908/1848/15-г в цій частині передати на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

С.Р. Шевчук