Постанова № 70819201, 28.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

ПАТ "Державний ощадний банк України" - Колісника О.В.,

ПАТ "ДПЗКУ" - Цапенка Б.В., Бітюкової І.В.,

Ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" Демчана О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 справі № 910/1405/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів в межах справи № 910/1405/14 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 910/1405/14 (суддя Яковенко А.В.) відмовлено з задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Вершиніна А.О. про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 (колегія суддів: Пантелієнко В.О. - головуючий, Верховець А.А., Алданова С.О.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Вершиніна Андрія Олександровича задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013р., укладений між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в решті вимог заяви ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" - відмовлено, стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" 4249 грн. 60 коп. судових витрат.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.02.2016, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2015 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" Вершинін А.О. звернувся до суду першої інстанції із заявою до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Відмовляючи в задоволенні заяви ліквідатора банкрута, суд першої інстанції послався на недоведеність боржником фактичних обставин щодо укладення договору за цінами значно нижчими за ринкові та відсутність підстав для визнання недійсним правочину у зв'язку з невиконанням покупцем зобов'язань з оплати (безоплатного відчуження боржником) придбаного товару.

Згідно ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Переглянувши справу в апеляційному порядку відповідно до ст.ст.99,101 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" та скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ліквідатора, прийняв нове рішення, яким заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Вершиніна А.О. задовольнив частково, визнав недійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013, укладений між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а в решті вимог заяви - відмовив.

При цьому, суд апеляційної інстанції послався на те, що боржник ТОВ "Хліб Інвестбуд" здійснив безоплатне відчуження майна за договором купівлі - продажу транспортних засобів від 06.08.2013, оскільки ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" не перерахувало грошові кошти на виконання оспорюваного договору, а боржник не вчинив дій щодо отримання коштів та фактично прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Наявність обставин вчинення боржником правочину без відповідних майнових дій іншої сторони протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство на шкоду власним інтересам та, як наслідок, інтересам інших кредиторів, є підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним на підставі ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.08.2013р. між ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" (покупець) та ТОВ "Хліб Інвестбуд" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів.

Згідно п. 1.1 Договору сторони узгодили, що продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити та оплатити вартість транспортних засобів. Характеристика товару, а саме: марки автомобілів, реєстраційні номери, тип транспортного засобу, рік випуску, номери двигунів, вказана у додатку №1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною.

За умовами п. 1.2 Договору товар належить продавцю на підставі свідоцтв про реєстрацію ТЗ: ААС82988, САК086182, ААС822241, ААС822233.

Відповідно до п. 1.3 Договору право власності у покупця на товар підлягає державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно п. 2.4 Договору продавець та покупець підтверджують, що на день підписання цього договору товар знаходиться у технічному стані, що дозволяє його використання за цільовим призначенням.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що вартість товару становить 427 662,50 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору покупець сплачує продавцю вартість товару у розмірі 427 662,50 грн. після державної реєстрації права власності на товар на покупця.

Згідно п. 3.3 Договору всі платежі за товар здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок продавця.

Пославшись на те, що укладений договір купівлі-продажу був вчинений за цінами, які є значно нижчими за ринкові, а за наявності судового рішення про стягнення з боржника значної заборгованості, вбачається його укладення з метою виведення активів товариства та ухилення від погашення заборгованості перед кредиторами, що спричинило в подальшому порушення даної справи про банкрутство, ліквідатор ТОВ "Хліб Інвестбуд" звернувся до суду із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.08.2013р. відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім цього, ліквідатор ТОВ "Хліб Інвестбуд" послався на те, що оспорюваний договір був укладений протягом року, що передував порушенню даної справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Тобто, визнання недійсними правочинів (договорів) може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог.

Під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання умов договору купівлі - продажу від 06.08.2013р., боржником було відчужено на користь ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" чотири автомобілі загальною вартістю 356 385,42 грн. без ПДВ, сума з ПДВ 427 662,50 грн.:

- Skoda Octavia A5 Ambiente 1.6, рік випуску 2011 за 69 825,00 грн.;

- Superb Elegance 1.8 рік випуску 2011 за 124 875,00 грн.;

- Skoda Octavia A5 Elegance 1.6 за 78 310,42 грн.;

- Skoda Octavia A5 Elegance 1.8 за 83 375,00 грн.

Факт передачі боржником вказаних вище транспортних засобів у власність ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" товариство не заперечує.

Як встановив суд апеляційної інстанції, докази на підтвердження оплати придбаного товару в розмірі та порядку, передбаченому п.п. 3.1 - 3.3 Договору, ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" не надало.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 06.03.2014р. сторони оспорюваного договору уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої вони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 770 926,83 грн.

До вказаних однорідних вимог також увійшла дебіторська заборгованість боржника за договором купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013 в сумі 427 662,50 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом апеляційної інстанції, у квітні 2013 року ПАТ "Державний Ощадний банк України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Хліб Інвестбуд" 390 025 003,87 грн. та 248 091,17 доларів США.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2013р. у справі 910/8227/13 позов було задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Хліб Інвестбуд" на користь ПАТ "Державний Ощадний банк України" 380 124 654,14 грн. заборгованості за кредитом; 5 967 725,46 грн. заборгованості за процентами; 202 292,51 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів; 16 322 614,42 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 213,03 грн. пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди; 3 387539,83 грн. 3% річних, 6 000,00 грн. заборгованості за комісійною винагородою за обслуговування кредиту; 386 214,88 грн. інфляційних втрат, 245 980,31 доларів США, що в еквіваленті складає 1 965 545,12 грн. заборгованість за процентами, 10 247,30 доларів США, що в еквіваленті складає 81 906,67 грн., 2 102,01 долари США, що в еквіваленті становить 16 801,37 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 68 820,00 грн. судового збору.

Крім цього, 31.01.2014р. ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулось до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Хліб Інвестбуд".

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності

Відповідно до ч. 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, на час укладення договору купівлі-продажу від 06.08.2013 ТОВ "Хліб Інвестбуд" вже мало ознаки неплатоспроможності з огляду на існування безспірної кредиторської заборгованості понад 400 млн. грн., проте відчужило основні засоби у вигляді транспортних засобів на суму понад 400 тис. грн.

До дня порушення провадження у справі про банкрутство боржник не вчиняв будь-яких дій з отримання заборгованості від покупця (ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України") за продані транспортні засоби на підставі оспорюваного правочину.

Як вірно встановив суд апеляційної інстанції, врегулювання такої заборгованості відбулось лише після звернення ініціюючого кредитора до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Хліб Інвестбуд" та прийняття такої заяви ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2014р. у справі № 910/1405/14 про банкрутство ТОВ "Хліб Інвестбуд" на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.03.2014р.

Встановивши та проаналізувавши зазначені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про безоплатне відчуження боржником майна за оспорюваним правочином, оскільки ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" не перерахувало грошові кошти на виконання п.3.2 договору купівлі-продажу, а боржник не вчинив дій щодо отримання коштів та фактично прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони. Вказані обставини свідчать про виведення активів з метою ухилення від виконання судового рішення та погашення заборгованості перед кредитором ПАТ "Державний ощадний банк України".

Отже, врахувавши вчинення боржником правочину без відповідних майнових дій іншої сторони протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство на шкоду власним інтересам та, як наслідок, інтересам інших кредиторів, суд апеляційної інстанції частково задовольнив заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" та визнав договір купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України", недійсним на підставі ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 2 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на ліквідатора, серед іншого, покладений обов'язок вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Оскільки ліквідатором не доведено вжиття ним заходів з повернення відчужених за оспорюваним договором транспортних засобів, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора в частині скасування державної реєстрації транспортних засобів та зобов'язання ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" повернути в ліквідаційну масу транспортні засоби або відшкодувати їх вартість в сумі 427662,50 грн.

Отже, у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в межах даної справи відсутні підстави для повернення в ліквідаційну масу транспортних засобів або відшкодування їх вартості в сумі 427662,50 грн.

Також, судом апеляційної інстанції правомірно відхилено доводи ліквідатора щодо вчинення оспорюваного правочину за цінами нижчими за ринкові, оскільки будь-які належні докази (зокрема, звіт про незалежну оцінку майна) на підтвердження таких обставин в матеріалах справи відсутні.

Звертаючись з касаційною скаргою, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" послалось на преюдиціальне значення обставин, встановлених в ухвалі господарського суду м. Києва від 29.02.2016, якою відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора Вершиніна А.О. про визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.03.2014р., укладеної між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та ПАТ "Державний ощадний банк України".

Колегія суддів Вищого господарського суду України не приймає до уваги посилання заявника на вказані обставини, оскільки наявність зазначеної ухвали не впливає на правильний висновок суду апеляційної інстанції про безоплатне здійснення відчуження майна боржником за оспорюваним правочином, враховуючи те, що ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" протягом семи місяців не перерахувало грошові кошти на виконання оспорюваного договору купівлі-продажу і такий спосіб оплати за транспортні засоби як зарахування однорідних вимог не передбачений договором купівлі-продажу від 06.08.2013р., а відповідно до п. п. 3.2, 3.3 оспорюваного договору покупець сплачує продавцю вартість товару у розмірі 427 662,50 грн. після державної реєстрації права власності на товар на покупця і всі платежі за товар здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок продавця.

Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 99,101 ГПК України, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини, що мають значення для справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 справі № 910/1405/14 залишити без змін.