Рішення № 70819065, 05.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа №910/8265/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Компанії "EASTMOND SALES LLP" до За участі про Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Закритого акціонерного товариства "Білоруська нафтова компанія" стягнення заборгованості Представники сторін:

від позивача:не з'явились;від відповідача:Бойко Н.В. (представник за довіреністю); Яцюта Т.П. (представник за довіреністю); Величко О.В. (директор)від третьої особи: перекладач:Кривченя Е.Ю. (представник за довіреністю); Григоренко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія "EASTMOND SALES LLP" (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (надалі також - «Відповідач») про стягнення з заборгованості за договором комісії № 01/10/2013 від 01.10.2013, з яких: основний борг - 1 395 040,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову становить 40 969 918,36 грн. та 3% річних - 3 128 305,82 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.10.2013 року між Компанією "EASTMOND SALES LLP" (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (комісіонер) було укладено Договір комісії № 01/10/2013 (далі - Договір комісії), за умовами якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента купити і поставити нафтопродукти виробництва Республіки Білорусь (товар) в кількості до 65 000 метричних тон +/-10% на умовах і по ціні, обумовленій в Додаткових угодах, які являються невід'ємною частиною цього договору. 12.09.2014 року між Компанією "EASTMOND SALES LLP" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" було укладено Додаткову угоду № 9 до Договору комісії №01/10/2013 від 01.10.2013 року, за умовами якої Комітент доручив, а Комісіонер зобов'язався від свого імені та за рахунок Комітента купити в вересні-жовтні 2014 на умовах DAP кордон Республіки Білорусь - Україна залізнична станція митного переходу на кордоні Словечно/Терюха/Тереховка/Горинь (Інкотермс 2010) паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С, кількістю до 4000 метричних тон виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» (Республіка Білорусь), постачальником за яким являється ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» згідно з Контрактом № 1-16/266 від 22.07.2013 між ним і Відповідачем. Відповідно до умов п. 6.2 Договору комісії 17.09.2014 Позивач в рахунок оплати вартості товару за Додатковою угодою № 9 сплатив на поточний рахунок ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» 1 395 040,00 Євро. Позивач отримав від Відповідача лист № 1707 від 17.10.2014, в якому той просив Позивача направити на його адресу лист про повернення коштів, переказаних Позивачем на користь ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» в межах оплати за Відповідача за Додатковою угодою № 15-М від 15.09.2014 до Контракту № 1-16/266 від 22.07.2013. Позивач направив Відповідачу лист № 28-10/2 від 28.10.2014, в якому просив терміново здійснити відвантаження дизельного пального до 30.10.2014, а у випадку неможливості здійснити відвантаження до вказаної дати забезпечити повернення коштів в сумі 1 395 040,00 Євро на поточний рахунок Компанії «Eastmond Sales LLP». Як вказує Позивач, Позивач і Відповідач шляхом обміну листами № 1707 від 17.10.2014 та № 28-10/2 від 28.10.2014 в письмовій формі домовилися, тобто уклали договір про припинення цивільних прав та обов'язків за Договором комісії і встановили обов'язок Відповідача повернути кошти в сумі 1 395 040,00 Євро Позивачу в строк до 31.10.2014. Однак, як в зазначений строк, так і на час подання позовної заяви, Відповідач не повернув Позивачу кошти в сумі 1 395 040,00 Євро, які були сплачені Позивачем на рахунок ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» на виконання Договору комісії. Як стверджує Позивач, зобов'язання щодо повернення відповідачем Позивачу 1 395 040,00 Євро, яке виникло на підставі укладеного шляхом обміну листами договору про припинення зобов'язання за Договором комісії, є договірним зобов'язанням, строк виконання якого настав 31.10.2014. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" заборгованості у розмірі 1 395 040,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову становить 40 969 918,36 грн, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем його зобов'язань з повернення коштів, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 3 128 305,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року припинено провадження у справі №910/8265/17 на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017 року, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2017р. у справі №910/8265/17 про припинення провадження у справі скасовано, матеріали справи №910/8265/17 повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/8265/17.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/8265/17 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 року справу №910/8265/17 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., судове засідання призначено на 25.10.2017 року.

24.10.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

24.10.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

25.10.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

25.10.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.1.02017 року відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про призначення колегіального розгляду справи.

Також, Суд прийшов до висновку про відкладення розгляду клопотань Відповідача та Третьої особи про припинення провадження у справі.

В судовому засіданні представники відповідача подали клопотання про зобов'язання Позивача письмово уточнити предмет та підстави позову та надати уточнення предмету та підстав позову Суду та сторонам по справі, а також, клопотання про витребування для огляду оригіналів документів, долучених до матеріалів справи.

Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання представників відповідача про зобов'язання Позивача письмово уточнити предмет та підстави позову, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку Позивача змінювати предмет або підставу позову. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право Позивача до розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Також, Суд, керуючись статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання представників відповідача про витребування оригіналів документів у Позивача, долучених до матеріалів справи, а в разі їх відсутності - надати письмові пояснення з належним обґрунтуванням щодо причин їх відсутності.

Крім того, представник третьої особи подав клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості подати додаткові докази по справі.

Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання з вказаних в ньому підстав.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Відповідача надати відзив на позовну заяву з посиланням на належні докази на підтвердження своїх доводів та заперечень на позовну заяву, докази, що підтверджують направлення відзиву сторонам по справі;

2) Третю особу надати письмові пояснення з посиланням на належні докази на підтвердження своїх доводів та заперечень щодо позовних вимог Компанії "EASTMOND SALES LLP".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року відкладено розгляд справи на 15.11.2017 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

10.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог та документи для долучення до матеріалів справи.

10.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог Компанії "EASTMOND SALES LLP" та документи для долучення до матеріалів справи.

13.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2017 року.

15.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи, надійшло клопотання про витребування у Позивача документів, що підтверджують повноваження В.Рубанова станом на 20.09.2017 року на підписання договорів та здійснення правочинів від імені Компанії "EASTMOND SALES LLP", клопотання про витребування у Позивача довіреності на ім'я А. Марченко станом на 28.10.2014 року та довіреності В. Рубанова станом на 28.04.2017 року на підписання листів та здійснення правочинів від імені Компанії "EASTMOND SALES LLP" та клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи. Також, надійшла заява про недопустимість доказів, якою просив Суд вважати недопустимим доказом усні пояснення Антоненка Д.О. в судовому засіданні 25.10.2017 року.

15.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про допуск до участі у судовому засіданні перекладача та заява про відвід судді Чинчин О.В. Також, надійшло повідомлення, в якому зазначено, що 15.11.2017 року представник третьої особи буде здійснювати аудіозапис судового засідання з використанням портативного аудіотехнічного засобу (диктофону марки Panasonic RR-US450).

15.11.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 року відмовлено в задоволенні заяви Третьої особи про відвід судді Чинчин О.В. Суд задовольнив клопотання Третьої особи про допуск до участі у судовому засіданні перекладача.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заяву про недопустимість доказів та клопотання про витребування доказів по справі. Представник позивача подав письмові пояснення по справі та копії документів на підтвердження повноважень В.Рубанова та особисто представника позивача - Антоненка Д.О.

Суд, керуючись статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, задовольнив клопотання Відповідача про витребування доказів в частині надання довіреності на ім'я А. Марченко станом на 28.10.2014 року на підписання листів та здійснення правочинів від імені Компанії "EASTMOND SALES LLP", а в задоволенні клопотання в іншій частині - відмовив, оскільки представник позивача в судовому засіданні подав витребувані документи. Також, Суд залишив без розгляду клопотання про витребування у Позивача документів, що підтверджують повноваження В.Рубанова станом на 20.09.2017 року на підписання договорів та здійснення правочинів від імені Компанії "EASTMOND SALES LLP" за заявою представника відповідача.

Крім того, Суд відклав розгляд клопотання Відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи до встановлення фактичних обставин по справі.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору та щодо вимог ухвали суду від 25.10.2017 року. Представник третьої особи подав клопотання про надання можливості ознайомитись з новими доказами по справі, а представники відповідача заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості, також, ознайомитись з новими доказами по справі та підготуватись для надання пояснень по суті позову.

Суд прийшов до висновку про задоволення клопотань представників відповідача та третьої особи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.11.2017 розгляд справи відкладено на 05.12.2017 у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

01.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

01.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

01.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли заперечення на позов.

05.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшла заява про залишення позову без розгляду.

05.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли додаткові пояснення і заперечення.

05.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшла заява про допуск до участі у справі перекладача.

05.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

05.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по суті спору.

05.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло доповнення до відзиву.

05.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про недопустимість доказів.

05.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні 05 грудня 2017 року представники Відповідача та Третьої особи заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях по справі. Представник Третьої особи підтримав подані заяви про недопустимість доказів та про залишення позову без розгляду. Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою про відкладення справи в судовому засіданні.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» та Закритого акціонерного товариства "Білоруська нафтова компанія" про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки підставою заявленого позову є не факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором комісії (як в спорі, який розглядався МКАС при ТПП України в арбітражному провадженні у справі АС №618у/2014), а факт розірвання останнього та виникнення у зв'язку з цим недоговірних зобов'язань (підстава, на якій було здійснено платіж, - договір комісії, відпала у зв'язку із його розірванням). Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017 року у справі №910/8265/17 касаційні скарги Закритого акціонерного товариства "Білоруська нафтова компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі №910/8265/17 залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі №910/8265/17 залишено без змін, якою ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 про припинення провадження у справі скасовано у зв'язку з відсутністю підстав для припинення провадження у справі у порядку пунктів 1, 2, 5частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» про призначення у справі почеркознавчої експертизи, то воно також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

За змістом п.5 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Проте, предметом спору в даній справі є вимога Компанії "EASTMOND SALES LLP" про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів у сумі 1 395 040,00 євро, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову становить 40 969 918,36 грн. та 3 128 305,82 грн. - 3% річних на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та обставини даної справи Суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації не обмежений щодо збирання та оцінки доказів та не потребує спеціальних знань, а тому в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» про призначення у справі почеркознавчої експертизи Суд відмовляє.

Суд, розглянувши заяву Закритого акціонерного товариства "Білоруська нафтова компанія" про залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, зазначає.

Статтею 81 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав, за якими Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

5) позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

6) громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Відповідно до приписів ст. 28 Господарського процесуального кодексу Україн, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Довіреність громадянина, який є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Суд зазначає, що в судових засіданнях 25.10.2017 року, 15.11.2017 року від імені Компанії "EASTMOND SALES LLP" діяв представник Антоненко Д.О. Так, в матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги від 20.09.2017, підписаний від імені Компанії "EASTMOND SALES LLP" Рубановим Віталієм зі строком дії договору до 31.12.2017 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1499 від 12.12.2007, нотаріально засвідчений та апостильований переклад (Апостиль від 20.09.2016) Генеральної довіреності Компанії "EASTMOND SALES LLP" від 13.09.2016, яка підписана уповноваженим представником члена Компанії "Astrocom AG" та Компанії "Exponet GmbH" Манті Еффросіні зі строком дії до 24.10.2017 року на представництво інтересів та вчинення дій від імені Компанії "EASTMOND SALES LLP" на ім'я Віталія Рубанова, нотаріально засвідчений та апостильований (Апостиль від 03.10.2017) переклад довіреності Компанії "EASTMOND SALES LLP" від 26.09.2016 року на представництво інтересів на ім'я Дмитра Антоненка та Ігоря Скринника зі строком дії до 24.10.2018 року.

Відповідно до статей 901, 902 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Суд зазначає, що договір про надання правової допомоги- домовленість, за якою адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги клієнту, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги є договором надання послуг у тій мірі, в якій правова допомога є послугою. Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором.

Враховуючи вищевикладене, Суд не приймає до уваги доводи Відповідача та Третьої особи стосовно змішаної форми договору про надання правової допомоги від 20.09.2017, оскільки за своєю правовою природою він є договором надання послуг, а тому із закінченням строку дії довіреності на ім'я Рубанова В. 24.10.2017 року, вказаний договір не припиняє автоматично свою дію, так як сторони у добровільному порядку визначили строк його дії до 31.12.2017 року. За таких підстав, Антоненко Д.О. є належним чином уповноваженою особою Компанії "EASTMOND SALES LLP" на представництво її інтересів у суді при розгляді справи №910/8265/17. При цьому, Суд не приймає до уваги в якості належного доказу на підтвердження повноважень Антоненка Д.О. довіреність Компанії "EASTMOND SALES LLP" від 26.09.2016 року на представництво інтересів на ім'я Дмитра Антоненка та Ігоря Скринника зі строком дії до 24.10.2018 року, оскільки у вступній частині вказаної довіреності зазначено, що від імені Позивача діє Манті Еффросіні, а підписана вказана довіреність Даніелою Дімітровою, проте в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження повноважень останньої.

Однак, Суд зазначає, що неявка представника Позивача в судове засідання 05.12.2017 року не перешкоджає розгляду по суті справи №910/8265/17, оскільки в матеріалах справи достатньо документів для прийняття рішення у даній справі, а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, а тому заява Третьої особи не підлягає задоволенню.

З вищенаведених підстав не підлягає задоволенню заява Відповідача про недопустимість доказів від 05.12.2017 року, оскільки Судом встановлено про наявність повноважень Антоненка Д.О. діяти від імені Компанії "EASTMOND SALES LLP".

Приймаючи до уваги, що Позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Позивача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05 грудня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.10.2013 року між Компанією "EASTMOND SALES LLP" (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (комісіонер) було укладено Договір комісії № 01/10/2013 (далі - Договір комісії), за умовами якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента купити і поставити нафтопродукти виробництва Республіки Білорусь (товар) в кількості до 65 000 метричних тон +/-10% на умовах і по ціні, обумовленій в Додаткових угодах, які являються невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.1 Договору комісії, до обов'язків комісіонера, з-поміж іншого, відноситься укладення від свого імені та за рахунок комітента контрактів (договорів) на покупку товару у контрагентів з дотриманням умов, передбачених цим договором і/або додатковими угодами до нього.

Згідно з п. 3.1 Договору комісії, товар постачається окремими партіями протягом жовтня 2013 - грудня 2014.

За приписами п.п. 3.2, 3.3 Договору комісії, конкретний розмір кожної партії, ціна, строки поставки товару і розмір комісійної винагороди визначаються сторонами в додаткових угодах, які являються невід'ємною частиною цього договору. Умови поставки кожної конкретної партії товару визначаються в додаткових угодах до цього договору.

Оплата вартості товару здійснюється комітентом самостійно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (постачальника) товару в розмірі 100% загальної вартості товару, вказаній в додаткових угодах до цього договору (п. 6.2 Договору комісії).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків - до їх завершення (п. 10.4 Договору).

12.09.2014 року між Компанією "EASTMOND SALES LLP" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" було укладено Додаткову угоду № 9 до Договору комісії №01/10/2013 від 01.10.2013 року, за умовами якої Комітент доручив, а Комісіонер зобов'язався від свого імені та за рахунок комітента купити в вересні-жовтні 2014 на умовах DAP кордон Республіки Білорусь - Україна залізнична станція митного переходу на кордоні Словечно/Терюха/Тереховка/Горинь (Інкотермс 2010 з подальшими змінами і доповненнями) нафтопродукти, а саме, паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С, кількістю до 4000 метричних тон (+/- 10%) виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» (Республіка Білорусь), постачальником цією Додатковою угодою являється Закрите акціонерне товариство «Білоруська нафтова компанія» згідно з Контрактом № 1-16/266 від 22.07.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" та ЗАТ «Білоруська нафтова компанія».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 9 від 12.09.2014, товар за цією додатковою угодою має бути відвантажений до 20.10.2014.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 вказаної Додаткової угоди, попередня оплата попередньої вартості товару, що поставляється за цією Додатковою угодою, складає 2 817 560,00 Євро. Оплата здійснюється протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку (інвойсу). Валюта платежу Євро.

Дана Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін і являється невід'ємною частиною Договору комісії № 01/10/2013 від 01.10.2013 (п. 8 Додаткової угоди № 9 від 12.09.2014).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Додаткової угоди № 9 від 12.09.2014 року до Договору комісії №01/10/2013 від 01.10.2013 року Компанією "EASTMOND SALES LLP" було сплачено на поточний рахунок ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» 1 395 040,00 Євро, що підтверджується міжнародним платіжним дорученням від 17.09.2014 року із зазначенням призначення платежу: «Платіж за БНХ Україна, дизельне пальне ДТ-Л-К5, сорт С, контракт № 1-16/266 від 22.07.2013, дод.угода № 15М, інвойс № 266/15-М/1 від 15.09.2014», що також підтверджується листом Третьої особи №2-1-8/8053 від 17.09.2014 р., довідкою від 15.06.2016 р. та карткою рахунку за період з 01.01.2015 р. по 15.06.2016 р.

22.07.2013 року між Закритим акціонерним товариством "Білоруська нафтова компанія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (покупець) було укладено Контракт № 1-16/266, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець оплатити і прийняти в серпні 2013 - липні 2014 року паливо дизельне ДТ-Л-К5 сорт С/паливо дизельне ДТ-З-К5 сорт F (товар), виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» на умовах DAP кордон Республіки Білорусь - Україна залізнична станція митного переходу, визначеного сторонами в Додатковій угоді (без права перевалки товару в портах), в кількості 120 000,00 тон +/- 2% в опціоні продавця.

15.09.2014 між Закритим акціонерним товариством "Білоруська нафтова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" укладено Додаткову угоду № 15-М до Контракту № 1-16/266 від 22.07.2013, за умовами якої продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався оплатити продавцю і прийняти у власність на умовах DAP Словечно/ DAP Терюха/ DAP Тереховка/ DAP Горинь паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С, виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ», в кількості 6 985 тон +\- 2% в опціоні продавця.

За приписами пунктів 3.1, 3.2 вказаної Додаткової угоди, попередня оплата попередньої вартості товару, що постачається за цією додатковою угодою, складає 4 920 164,15 Євро. Оплата здійснюється протягом 2 банківських днів від дати виставлення рахунку (інвойсу). Валюта платежу Євро.

Листом № 1707 від 17.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" повідомляло Позивача, що відвантаження частково оплаченого товару Компанією "EASTMOND SALES LLP" не відбулося у зв'язку з нездійсненням ним оплати в повному обсязі, а відтак, оскільки строк дії Додаткової угоди № 9 від 12.09.2014 до Договору комісії № 1/10/2013 від 01.10.2013 сплив, просив направити на адресу Відповідача лист про повернення грошових коштів, переказаних Позивачем на користь ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» в межах оплати за Відповідача за Додатковою угодою № 15-М від 15.09.2014 до Контракту № 1-16/266 від 22.07.2013.

Позивач направив Відповідачу лист № 28-10/2 від 28.10.2014, в якому повідомляв, що 20.10.2014 ним було направлено Відповідачу претензію, яка залишена останнім без відповіді, у зв'язку з чим Позивач просив терміново здійснити відвантаження дизельного палива до 30.10.2014, а у випадку неможливості здійснити відвантаження до вказаної дати - забезпечити повернення коштів в сумі 1 395 040,00 Євро на поточний рахунок Компанії «Eastmond Sales LLP».

Листом від 28.04.2017 року Компанія "EASTMOND SALES LLP", надісланим на адресу Відповідача, повідомляла про відмову від договору комісії №№ 1/10/2013 від 01.10.2013 р. та вимагало повернути 1395040 євро, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 03.05.2017 р. та копією фіскального чеку, у відповідь на який Відповідач листом №1300 від 25.05.2017 року відмовився від повернення перерахованих грошових коштів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що шляхом обміну листами № 1707 від 17.10.2014 та № 28-10/2 від 28.10.2014 Позивач та Відповідач в письмовій формі домовилися, тобто уклали договір про припинення цивільних прав та обов'язків за Договором комісії і встановили обов'язок Відповідача повернути кошти в сумі 1 395 040,00 Євро Позивачу в строк до 31.10.2014. Однак, як в зазначений строк, так і на час подання позовної заяви, Відповідач не повернув Позивачу кошти в сумі 1 395 040,00 Євро, які були сплачені Позивачем на рахунок ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» на виконання Договору комісії. Як стверджує Позивач, зобов'язання щодо повернення відповідачем Позивачу 1 395 040,00 Євро, яке виникло на підставі укладеного шляхом обміну листами договору про припинення зобов'язання за Договором комісії, є договірним зобов'язанням, строк виконання якого настав 31.10.2014. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" заборгованості у розмірі 1 395 040,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову становить 40 969 918,36 грн, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем його зобов'язань з повернення коштів, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 3 128 305,82 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Компанії "EASTMOND SALES LLP" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2013 року між Компанією "EASTMOND SALES LLP" (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (комісіонер) було укладено Договір комісії № 01/10/2013 (далі - Договір комісії), за умовами якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента купити і поставити нафтопродукти виробництва Республіки Білорусь (товар) в кількості до 65 000 метричних тон +/-10% на умовах і по ціні, обумовленій в Додаткових угодах, які являються невід'ємною частиною цього договору.

У п. 10.4 Договору комісії вказано, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків - до їх завершення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що зобов'язання за Договором комісії № 01/10/2013 від 01.10.2013 було припинено за домовленістю сторін шляхом укладення договору про припинення зобов'язання у формі обміну листами № 1707 від 17.10.2014 та № 28-10/2 від 28.10.2014.

Проте, з такими доводами Позивача Суд не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Як вказано у ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст. 181 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання (ст. 204 Господарського кодексу України).

Як встановлено у ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За приписами ст. 1025 Цивільного кодексу України, комітент має право відмовитися від договору комісії. Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів. У разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, - негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною. У разі відмови комітента від договору комісії комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору.

Суд, проаналізувавши зміст листів №1707 від 17.10.2014 року та №28-10/2 від 28.10.2014 року, зазначає, що в них йде мова про невиконання Компанією "EASTMOND SALES LLP" його зобов'язань із здійснення попередньої оплати за весь об'єм товару, визначений умовами Додаткової угоди № 9 від 12.04.2014 року до Договору комісії №01/10/2013 від 01.10.2013 року, а не йде мова про відмову Комітента від виконання умов договору. Крім того, у листі №28-10/2 від 28.10.2014 року Позивач просить здійснити відвантаження товару до 30.10.2014 року, а у випадку неможливості - до 31.10.2014 року повернути грошові кошти й не містить пропозиції Позивача про розірвання спірного договору із зазначенням істотних умов для такого розірвання.

Таким чином, Суд звертає увагу, що жодних домовленостей про припинення дії Договору комісії №01/10/2013 від 01.10.2013 року саме 31.10.2014 року Сторонами досягнуто не було з урахуванням того, що відповідно до ст. 1025 Цивільного кодексу України Комітент не повідомляв Комісіонера про відмову від договору комісії у визначений чинним законодавством строк. Крім того, Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства України у зв'язку з тим, що Договір комісії №01/10/2013 від 01.10.2013 року був укладений між сторонами у письмовій формі, то угода сторін про припинення його дії повинна була здійснена також у такій самій формі.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що доводи Позивача щодо припинення зобов'язань за Договором комісії № 01/10/2013 від 01.10.2013 за домовленістю сторін шляхом укладення договору про припинення зобов'язання у формі обміну листами № 1707 від 17.10.2014 та № 28-10/2 від 28.10.2014 року, а також розірвання спірного договору є необґрунтованими та не приймаються Судом до уваги. Крім того, Суд не приймає до уваги лист від 28.04.2017 року Компанії "EASTMOND SALES LLP", надісланий на адресу Відповідача, яким Позивач повідомив про відмову від договору комісії №№ 1/10/2013 від 01.10.2013 р. та вимагав повернути 1395040 євро, оскільки вказаний лист не був визначений Позивачем в якості підстави позову на підтвердження припинення зобов'язань за договором комісії №№ 1/10/2013 від 01.10.2013 р. й розірвання спірного договору.

Судом встановлено, що 22.07.2013 року між Закритим акціонерним товариством "Білоруська нафтова компанія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (покупець) було укладено Контракт № 1-16/266, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець оплатити і прийняти в серпні 2013 - липні 2014 року паливо дизельне ДТ-Л-К5 сорт С/паливо дизельне ДТ-З-К5 сорт F (товар), виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» на умовах DAP кордон Республіки Білорусь - Україна залізнична станція митного переходу, визначеного сторонами в Додатковій угоді (без права перевалки товару в портах), в кількості 120 000,00 тон +/- 2% в опціоні продавця.

15.09.2014 між Закритим акціонерним товариством "Білоруська нафтова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" укладено Додаткову угоду № 15-М до Контракту № 1-16/266 від 22.07.2013, за умовами якої продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався оплатити продавцю і прийняти у власність на умовах DAP Словечно/ DAP Терюха/ DAP Тереховка/ DAP Горинь паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С, виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ», в кількості 6 985 тон +\- 2% в опціоні продавця.

За приписами пунктів 3.1, 3.2 вказаної Додаткової угоди, попередня оплата попередньої вартості товару, що постачається за цією додатковою угодою, складає 4 920 164,15 Євро. Оплата здійснюється протягом 2 банківських днів від дати виставлення рахунку (інвойсу). Валюта платежу Євро.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Додаткової угоди № 9 від 12.09.2014 року до Договору комісії №01/10/2013 від 01.10.2013 року Компанією "EASTMOND SALES LLP" було сплачено на поточний рахунок ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» 1 395 040,00 Євро, що підтверджується міжнародним платіжним дорученням від 17.09.2014 року із зазначенням призначення платежу: «Платіж за БНХ Україна, дизельне пальне ДТ-Л-К5, сорт С, контракт № 1-16/266 від 22.07.2013, дод.угода № 15М, інвойс № 266/15-М/1 від 15.09.2014», що також підтверджується листом Третьої особи №2-1-8/8053 від 17.09.2014 р., довідкою від 15.06.2016 р. та карткою рахунку за період з 01.01.2015 р. по 15.06.2016 р.

Суд зазначає, що в даному випадку Компанія "EASTMOND SALES LLP" саме на виконання умов Договору комісії №01/10/2013 від 01.10.2013 року, укладеного між Компанією "EASTMOND SALES LLP" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна", яке в свою чергу уклало з Закритим акціонерним товариством "Білоруська нафтова компанія" Контракт № 1-16/266 від 22.07.2013 року, здійснило перерахування грошових коштів на загальну суму в розмірі 1 395 040,00 Євро, факт сплати яких підтверджується відповідним посиланням на номер договору та його дату у міжнародному платіжному дорученні від 17.09.2014 року.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Проте, Суд зазначає, що станом на час звернення до суду з вказаним позовом Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження визнання укладених правочинів недійсними, на виконання умов яких були перераховані спірні грошові кошти.

Суд зазначає, що між сторонами існували господарські зобов'язальні правовідносини, на виконання умов яких Компанія "EASTMOND SALES LLP" саме і перерахувала Третій особі грошові кошти. Нормами цивільного та господарського права України в розділі «зобов'язальне право» визначено, що зобов'язання припиняється тільки у випадку їх належного виконання. Тобто, якщо сторона, яка здійснила будь-які дії на виконання своїх договірних зобов'язань, вважає, що інша сторона неналежним чином виконала свої договірні зобов'язання (в тому числі, по неналежному оформленню будь-яких документів, що мають відношення до договору), вона має право звернутися до суду по захист своїх порушених прав та інтересів у порядку, визначеному в главі 51 Цивільного кодексу України та розділу 5 Господарського кодексу України із застосуванням наслідків порушення винною стороною її договірного зобов'язання.

Таким чином, Суд вважає, що спірні грошові кошти отримані Третьою особою в межах договірних правовідносин у передбаченій нормами законодавства формі без доведення Позивачем факту необхідності застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України в частині повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, тому що ці норми можуть застосовуватись тільки, якщо на підставі положень інших спеціальних норм потерпіла особа не в змозі захистити якесь із своїх порушених прав (предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права, в даному випадку нормами зобов'язального господарського права). До того ж, оскільки між сторонами були укладені договори, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставне збагачення (постанова Верховного Суду України від 22.01.13 р. по справі № 5006/18/13/2012).

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилався Позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі №6-88цс13, від 14.10.2014 року у справі №3-129гс14, від 17.06.2014 року у справі №3-30гс14, від 25.02.2015 року у справі №3-11гс15.

Крім того, Суд звертає увагу, що застосування норми статті 1212 Цивільного кодексу України можливе лише у тому випадку, якщо особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Проте, в даному випадку грошові кошти у розмірі 1 395 040,00 Євро були перераховані на рахунок Закритого акціонерного товариства "Білоруська нафтова компанія", а не Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна", яке визначено в якості відповідача у даній справі. А тому у останнього відсутні зобов'язання з повернення вказаних коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Також Суд зазначає, що постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті України від 28.08.2015 року по справі №АС618у/2014 припинено арбітражне провадження за позовом Компанії "EASTMOND SALES LLP" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" про стягнення 1558213,62 євро. Рішенням Економічного суду міста Мінськ від 24.11.2016 року по справі №498-16/2015/312-2/2016/М у задоволенні позовних вимог Компанії "EASTMOND SALES LLP" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" про стягнення 1395040 євро було відмовлено.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Компанії "EASTMOND SALES LLP" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" в частині стягнення з заборгованості за договором комісії № 01/10/2013 від 01.10.2013 у розмірі 1 395 040,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову становить 40 969 918,36 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 3128305 грн. 82 коп. Проте, вказані вимоги Компанії "EASTMOND SALES LLP" також не підлягають задоволенню як похідні вимоги від основної вимоги, в задоволенні якої Судом відмовлено. Крім того, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), на яку посилається Позивач у своїй позовній заяві, як на підставу позову, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. (п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»)

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Компанії "EASTMOND SALES LLP" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна"про стягнення з заборгованості за договором комісії № 01/10/2013 від 01.10.2013, з яких: основний борг - 1 395 040,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову становить 40 969 918,36 грн. та 3% річних - 3 128 305,82 грн. є задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позовних вимог Компанії "EASTMOND SALES LLP" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08 грудня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин