Рішення № 70818595, 06.12.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/628/17

Справа №754/10120/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Таран Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Двірко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 14.12.2010 року ОСОБА_1 став клієнтом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», згідно якої отримав кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періода». Відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у розмірі 7500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом в повному обсязі не сплачує, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача борг за договором кредиту в сумі 66597,76 грн. та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи (а.с.41) міститься клопотання про можливість розгляду справи у відсутність представника та останній не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Суд вважає за можливе проводити судове засідання у відсутність представника позивача, про шо не заперечував відповідач.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову посилаючись на те, що позовні вимоги є необгрунтовані та незаконними, та порушують його права, просив в задоволені позову відмовити.

Вивчивши письмові матеріали справи, заслухавши заперечення відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, визначено, що Умови та Правила надання банківських послуг, Пам'ятка Клієнта, Тарифи, а також заява про приєднання до Умов та Правил становить укладений Договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до позовної заяви, умови використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку, Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.

Згідно п. 2.1.1.2. цього ж Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві.

Аналізуючи наведені норми закону вбачається, що при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, в нашому випадку - договору приєднання, позивач зобовязаний довести, що по-перше відповідач звертався до банку та підписував анкету заяву, у звязку з чим у банку має бути наявна в оригіналі вказана заява-анкета; по - друге відповідачу була видана відповідна банківська картка; по - третє у відповідача наявна кредитна заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2010 року від імені ОСОБА_1 складена та підписана Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.8). У вказаній Анкеті-Заяві ОСОБА_1, підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Однак, відповідач в ході розгляду справи піддав сумніву, що вказана анкета- заява підписана ним та стосується саме данної справи. У звязку з чим просив суд витребувати у відповідача оригінали документів долучених до позовної заяви.

В той же час, позивачем, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта та Тарифів, щоб в сукупності із Анкетою-Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

За вимог ч.1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи, що за умовами Анкети-Заяви позичальника, остання разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджений наказом від 06.03.2010 р. №СП-2010-256, не містить підпису позичальника, до матеріалів справи взагалі не долучено позивачем Пам`ятка клієнта та Тарифи, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що заява анкета відповідача стосується саме данного кредитного договору, а також того, що відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг, та належним чином не довів, що між сторонами укладено договір у формі визначеній в Анкеті-Заяві та в Умовах та Правилами надання банківських послуг.

Оцінюючи позовні вимоги з позицій належності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 року у справі № 6-32цс13).

Оскільки суду не надано жодного належного та допустимого доказу, в розумінні ЦПК України, доказів того, що відповідна Картка передбачена умовами Анети-Заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. При цьому, матеріали справи також не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 66597,76 гривень, враховуючи що згідно копії анкети-заяви долученої до мтаеріалів справи, розмір кредитного ліміту визначено 15000 грн., а в позовній заяві позивачем зазначено про отримання відповідачем кредиту у розмірі 7500,00 грн., однак доказів отримання грошових коштів відповідачем в цій сумі, позивачем також не надано.

Матеріали справи містять клопотання уповноваженого представника позивача про розгляд справи у їх відсутність.

Заявляючи у відповідності до вимог ч. 2 ст. 158 ЦПК України клопотання про розгляд справи за їх відсутності особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з'ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.

Крім того, суд неодноразово зобов'язував представника позвича надати письмові докази, однак останнім зобов'язання виконано не було, з посиланням на неможливість надати витребувані судом документи, оскільки деякі документи містяться в єдиному екземплярі, а деякі документи втрачені банком.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 261, 267, 526, 610, 612, 634, 1054 ЦК України та 3, 27, 57, 60, 61, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

.

Повний текст рішення виготовлено 08.12.2017 р.

Суддя: Н.Г.Таран