Рішення № 70811176, 05.12.2017, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/980/16-ц

Провадження № 2/496/90/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Полубок Н.А.,

позивачки – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним акту встановлення меж земельних ділянок та визнання недійсним державного акту, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, вимоги якого було збільшено (а.с.90), в якому просила винести рішення яким визнати недійсним акт встановлення в натурі меж по земельній ділянці ОСОБА_3 за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, пров. Комарова, 11, та визнати не чинним та скасувати рішення Біляївської сільської ради № 37/2-ХХІУ від 29 квітня 2002 року в частині надання ОСОБА_3 у приватну власність, безоплатно, земельної ділянки площею 0,19га, за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, по вул. Комарова, б/н; визнати недійсним та скасувати державний акт серії IV-ОД № 062417 на право приватної власності на землю, загальною площею 0,1465 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім'я ОСОБА_3 05 серпня 2002 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 966; також скасувати в Державному земельному кадастрі, Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі, Поземельній книзі в паперовій формі, в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - державну реєстрацію, всі рішення, відомості та записи в електронній та паперовій формах про державну реєстрацію прав щодо земельної ділянки, державний акт серії IV-ОД № 062417 на право приватної власності на землю, загальною площею 0,1465 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім'я ОСОБА_3 05 серпня 2002 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 966.

Свої вимоги мотивує тим, що 30.09.1991 року рішенням Нерубайської сільської ради народних депутатів Біляївського району Одеської області УРСР ОСОБА_1 було надано земельну ділянку у довічне володіння для побудови та обслуговування житлового будинку та господарських побудов у розмірі 0,08 га, за адресою: с. Нерубаське, Біляївського району Одеської області, вул. Комарова, 13. У 2007 році позивачка вирішила приватизувати належну їй земельну ділянку та почала оформляти усі необхідні для цього документи. Рішенням Нерубайської сільської ради № 383- V від 26.06.2007 року передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,08 га, за вище вказаною адресою, але на підставі протоколу перевірки обмінного файлу до документації із землеустрою у наданні ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю було відмовлено у зв’язку із накладенням на ділянку ОСОБА_1 земельної ділянки ОСОБА_3 Позивачка звернулась до Нерубайської сільської ради із зазначеною проблемою, на що 04.12.2008 року комісією у складі інженера-землевпорядника, депутатів районної ради було проведено обстеження земельної ділянки та відповідно до обстеження встановлено фактичне місце розташування земельної ділянки ОСОБА_1, але відповідач стверджує, що саме він є власником ділянки, яку оформлює ОСОБА_1 При оформленні земельної ділянки необхідною умовою є узгодження її меж із власниками та користувачами сусідніх земельних ділянок. Акт узгодження є необхідною частиною документації, що передається на розгляд комісії з розгляду питань, пов’язаних із узгодженням документації з землеустрою. У зв’язку з чим позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.

У судовому засіданні позивачка та її представник на позові наполягали та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні заперечували проти позову, при цьому посилались на заперечення з додатками, які поданні на 128 аркушах (а.с.138), а також просили суд застосувати строки позовної давності та відмовити у позові (а.с.133-137).

Представник Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області до судового засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.120-122, 272), крім того, раніше від представника сільської ради надходили заяви про розгляд справи у їх відсутність (а.с.21, 43).

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, а також дослідивши матеріали справ №2-450/10, 496/3388/15-ц, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 30.09.1991 року рішенням Нерубайської сільської ради народних депутатів Біляївського району Одеської області УРСР ОСОБА_1 було надано земельну ділянку у довічне володіння для побудови та обслуговування житлового будинку та господарських побудов у розмірі 0,08 га, за адресою: с. Нерубаське, Біляївського району Одеської області, вул. Комарова, 13.

Рішенням Нерубайської сільської ради № 383-V від 26.06.2007 року передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,08 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: с. Нерубаське, Біляївського району Одеської області, вул. Комарова,13. (а.с.5).

Згідно державного акту від 05.08.2002 року, ОСОБА_3 на підставі рішення Нерубайської сільської ради народних депутатів від 29.04.2002 року належить земельна ділянка, що розташована на території с. Нерубайське, вул. Комарова (а.с.7) та згідно рішення виконкому Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області земельній ділянці ОСОБА_3 присвоєно адресу: пров. Комарова, 11, в с. Нерубайське, Біляївського району Одеської області (а.с.6).

Згідно акту від 04.08.2008 року комісією у складі інженера-землевпорядника, депутатів районної ради було проведено обстеження земельної ділянки та відповідно до обстеження встановлено фактичне місце розташування земельної ділянки ОСОБА_1 Також в акті зазначено, що ОСОБА_3 стверджує, що саме він є власником ділянки, яку оформлює ОСОБА_1 на підставі вищенаведеного виник спір стосовно землеволодіння земельною ділянкою також запропоновано звернутись до Біляївського районного суду (а.с.9)

15.01.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (справа №2-450/10) до ОСОБА_3, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про усунення перешкод в користуванні особистим майном, земельною ділянкою площею 0,080 га, яка розташована за адресою: с. Нерубаське, Біляївського району Одеської області, вул. Комарова, 13 та рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06.10.2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Вказане рішення позивачкою не оскаржувалося до апеляційного суду Одеської області, тому 18.10.2010 р. вступило в законну силу (а.с.127).

27.07.2015 року позивачкою ОСОБА_1 було подано до суду позовну заяву (справа №496/3388/15-ц) до ОСОБА_3, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання недійсним акту встановлення меж земельних ділянок та визнання недійсним державного акту, в якому просила визнати недійсним акт встановлення в натурі меж по земельній ділянці ОСОБА_3 за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, пров. Комарова, 11, та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_3 05.08.2002 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №966.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 29.01.2016 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду, вказану ухвалу суду позивачка не оскаржувала.

28.03.2016 року ОСОБА_1 подала до суду ту ж саму позовну заяву (справа №496/980/16-ц) до ОСОБА_3, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, з тими ж самими вимогами про визнання недійсним акту встановлення меж земельних ділянок, та визнання недійсним державного акту.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Суд дійшов до висновку, що позивачкою пропущений строк позовної давності, адже як вбачається із матеріалів справи, рішенням Нерубайської сільської ради від 26.06.2007 року №383-V ОСОБА_1 була передана у власність земельна ділянка, площею 0,08 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, пров. Комарова, 13 (а.с.5), у 2007 році вона вирішила приватизувати належну їй земельну ділянку та почала оформляти усі необхідні для цього документи, у зв’язку з чим вона звернулась до ТОВ «Річленд» з приводу виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку та виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,8 га (а.с.101), проте у наданні ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю було відмовлено у зв’язку із накладенням на ділянку ОСОБА_1 земельної ділянки ОСОБА_3, також 04.12.2008 року, згідно акту обстеження земельної ділянки комісією у складі інженера-землевпорядника, депутатів районної ради було встановлено фактичне місце розташування земельної ділянки, але ОСОБА_3 стверджував про те, що саме він є власником ділянки яку оформлює ОСОБА_1 Л.Д. на підставі вищенаведеного виник спір стосовно землеволодіння земельною ділянкою (а.с.9), тому як вбачається, з цього приводу в 2009 році ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06.10.2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Вказане рішення позивачкою не оскаржувалося до апеляційного суду Одеської області, тому вступило в законну силу. Тобто з 2008-2009 років позивачка дізналася про порушення свого права. Та потім позивачка знову звертається до суду за захистом своїх прав лише у 2015 р.

У судовому засіданні позивачка повідомила про те, що у неї захворіла дочка та вони тривалий час займалися її лікуванням, тому у них не було часу на звернення до суду.

Разом з тим, суду не було надано належного та допустимого доказу з цього приводу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в зв’язку з пропуском строку позовної давності, так як представник відповідача в судовому засіданні заявила про застосування наслідків спливу строку позовної давності, а позивачка та її представник не надали суду доказів поважності пропуску строків.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 125, 126, 152, 153, 158, 198 ЗК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним акту встановлення меж земельних ділянок та визнання недійсним державного акту - відмовити за спливом строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області ОСОБА_5