Ухвала суду № 70807590, 08.12.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17659/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 року Суддя Рівненського міського суду Ковальов І.М. перевіривши виконання вимог ст.ст. 119-121 ЦПК України по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя звернулась ОСОБА_1

У своєму позові позивач просить суд виділити їй та визнати за нею право приватної власності на: трьохкімнатну квартиру, загальною площею 62,5 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та транспортний засіб, а саме автомобіль марки PEUGEOT, 2010 року випуску, р.н. НОМЕР_1; виділити відповідачу та визнати за ним право приватної власності на: транспортний засіб, а саме автомобіль марки ВАЗ, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_2; гараж-стоянку за адресою м.Рівне, вул.Є.Коновальця, 7-А гараж 204.

При цьому, позивач зазначає ціну позову 287 300,00 грн. та подає квитанцію про сплату судового збору в розмірі 2873,00 грн.

Ухвалою Рівненського міського суду від 21 листопада 2017 року зобов’язано позивача визначити дійсну вартість оспорюваного майна, зокрема: трьохкімнатної квартири, загальною площею 62,5 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та гаража-стоянки за адресою м.Рівне, вул.Є.Коновальця, 7-А гараж 204, пред’явити суду підтверджуючі про це документи та доплатити відповідну суму судового збору.

05 грудня 2017 року на адресу Рівненського міського суду надійшла заява ОСОБА_1 у якій вона зазначає наступне: «В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває її позов до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

04 грудня 2017 року вона отримала засобами поштового зв’язку ухвалу суду від 21 листопада 2017 року про виправлення недоліків щодо сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2017 року головуючий суддя Ковальов І.М. повідомляю: 1. До матеріалів позовної заяви були подані копія нотаріально завіреного договору купівлі-продажу квартири від 08 липня 2010 року та копія нотаріально завіреного договору купівлі-продажу гаражу від 25 жовтня 2013 року, зі змісту яких вбачається сума, за яку вона та відповідач купували під час шлюбу нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю подружжя (в разі необхідності надасть суду для огляду оригінали договорів).

Відповідно до наказу Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року за №296/5 «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зокрема: п.1.18 Глави 2 Розділу ІІ Наказу: «Нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомості та об’єкти незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, визначеної суб’єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна та документа про оціночну вартість.

П.6.3. Глави 2 Розділу ІІ Наказу: «Нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об’єкти рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів), крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, та документа про оціночну вартість такого майна, визначену суб’єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна».

Отже, вартість нерухомого майна, придбаного за час шлюбу та вказана в позовній заяві від 17 листопада 2017 року є реальною ринковою вартістю, оскільки нотаріуси, посвідчуючи вищевказані договори купівлі-продажу, керувались документом про оціночну вартість майна, визначену суб’єктом оціночної діяльності.

2. Керуючись п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за №11 (далі по тексту – Постанова Пленуму): «поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи» та досягнувши згоди з відповідачем, до матеріалів позовної заяви від 17 листопада 2017 року були подані роздруківки з інтернет сайту «Ауто.Рія», за інтернет посиланням з визначенням середньої вартості автомобілів, які є спільною сумісною власністю подружжя.

Оскільки в своїй позовній заяві від 17 листопада 2017 року вона просить суд відступити від рівності часток подружжя у спільній сумісній власності та виділити їй і визнати за нею право приватної власності на: трьохкімнатну квартиру загальною площею 62,5 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., яка знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Волинської Дивізії буд,7 кв.52; транспортний засіб, а саме автомобіль марки PEUGEOT, 2010 року випуску, р.н. НОМЕР_1 вартість яких відповідно становить 126 200,00 грн. та 161 100,00 грн. в сумі 287300,00 грн., нею відповідно до закону України «Про судовий збір» був сплачений судовий збір в умі 2873,00 грн.

Якщо відповідач буде заперечувати визначену та погоджену з ним, при поданні до суду позовної заяви, вартість майна, нею буде подано клопотання про призначення судової експертизи для встановлення вартості майна.

Враховуючи вищевикладені обставини, просить суд вважати вимоги ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2017 року по справі №569/17659/17 виконаними, а справу призначити до розгляду.».

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить: 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Позовна вимоги позивача носить майновий характер, тому сплачується судовим збором у розмірі 1 відсотка.

Середня ринкова вартість трьохкімнатної квартири в м.Рівне з приблизною площею, яка вказана в позовній заяві, згідно об’яв в засобах масової інформації, становить 28 тисяч доларів США, що еквівалентно (28 000 х 27,11 (курс долара) = 759 080,00 грн. : 100 = 7590,80 грн.

Ринкова вартість транспортного засобу 5350 доларів США, що еквівалентно (5350 х 27,11 (курс долара) = 145038,50 грн. : 100 = 1450,38 грн.

7590,80 грн. + 1450,38 грн. = 9041,18 грн.

Враховуючи, що сума судового збору не може перевищувати 8600,00 грн., тому від 8600,00 грн. – 2873,00 грн. = 5727,00 грн. Тобто дану суму судового збору необхідно доплатити позивачу.

За таких умов вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачу усунути зазначені недоліки, а саме сплатити судовий збір або подати докази на підтвердження дійсної вартості спірного нерухомого майна та сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток від ціни позову.

Відповідно до ч.2 ст.80 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Крім того, роз’яснити позивачу, що відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» та ст.82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше, як до ухвалення судового рішення у справі, Тому позивач може подати заяву про відстрочку або розстрочку сплати судового збору з відповідними доказами майнового стану.

Відповідно до ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи вищевикладене, заяву слід залишити без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків, викладених в ухвалі суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119, 121 ЦПК України,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - залишити без руху.

Надати позивачу термін протягом п’яти днів з дня отримання даної ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз’яснити, що інакше позовна заява буде вважатись не поданою та повернута.

Ухвала остаточна.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_3