Ухвала суду № 70806175, 06.12.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

з участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2017 року в справі за позовом заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Рівненської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Рівненського міського суду від 01 листопада 2017 року позовну заяву заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Рівненської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди повернуто позивачу.

У поданій на вказану ухвалу суду апеляційній скарзі заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури покликався на її незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Вказував, що звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також у дотриманні вимог чинного законодавства під час здійснення містобудівної діяльності. Таким чином, стягнення на користь органу місцевого самоврядування упущеної вигоди внаслідок не укладення договору про пайову участь стосується як матеріальних так і нематеріальних інтересів держави.

Стверджував, що пред'являючи позов в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, Рівненська місцева прокуратура виходить з того, що несплата пайового внеску на розвиток інфраструктури м. Рівне завдає майнову шкоду міській раді, яка внаслідок цього позбавлена можливості виконувати покладені на неї функції та реалізувати фінансово-економічні повноваження, здійснювати заходи щодо розвитку інфраструктури міста, водночас уповноваженим органом відповідні заходи не вживалися.

Зазначав, що відповідно до ч.2 ст. 45 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор просив ухвалу Рівненського міського суду від 01 листопада 2017 року скасувати, а справу направити до Рівненського міського суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Прокурор Рункевич І.В. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Інші сторони у встановленому законом порядку, завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися і причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Рівненської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що позов не відповідає вимогам ст.ст. 131-1, 140 Конституції України, ст. 45 ЦПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та прийшов до висновку, що прокурор не набув статусу позивача і підстави представництва Рівненської міської ради в суді у прокурора відсутні.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможна, оскільки до нього суд дійшов в порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст.121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 36-1Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.2 ст.45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з ч.1ст.46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

У ч. 5 ст. 16 цього Закону зазначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності зокрема, на землю. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Таким чином, Рівненська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади м. Рівне, здійснює відповідно до закону та від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, землями в межах міста.

Із позовної заяви вбачається, що прокурор зазначив, в чому полягає порушення інтересів держави, а саме, що несплата пайового внеску на розвиток інфраструктури міста Рівне завдає майнову шкоду міській раді, яка внаслідок цього позбавлена можливості виконувати покладені на неї функції та реалізувати фінансово-економічні повноваження, здійснювати заходи щодо розвитку інфраструктури міста, а уповноваженим органом не вживаються заходи щодо захисту інтересів держави. Ненадходження коштів зі сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури міста перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси держави.

Звертаючись до суду з позовом, в інтересах держави на підставі ст. 45 ЦПК України, прокурор виконав вимоги ч. 2 цієї статті, обґрунтував необхідність такого звернення з позовом, зазначивши в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Враховуючи зазначене, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви прокурору.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною і підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2017 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук