Постанова № 70804078, 07.12.2017, Селидівський міський суд Донецької області

242/2624/17

2-а/242/176/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2017 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 04.07.2017 року звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому зазначила, що 29.01.2015 року в м. Краснодар Краснодарського краю РФ, народила сина ОСОБА_2 та їй було видано свідоцтво про народження. З огляду на те, що дитина народилася із захворюванням, починаючи з дня народження, вони багато часу проводять в лікувальних установах Росії, України, Німеччини та Польщі. В зв’язку з чим, тривалий час позивач витратила на лікування дитини та виготовлення відповідних документів. В лютому 2016 року звернувшись до відповідача з заявою про отримання допомоги при народження дитини їй було відмовлено, оскільки нею надано довідку внутрішньо переміщеної особи, яка не є дійсною без проставляння відмітки про реєстрацію місця проживання. З огляду на те, що захворювання дитини потребувало лікування як в України так і за кордоном, вона не змогла вчасно оскаржити рішення відповідача про відмову в призначенні допомоги при народженні. В червні 2017 року вона знову звернулася до УСЗН Селидівської міської ради з заявою про призначення державної допомоги, у зв’язку з народженням дитини, але знову отримала відмову. З урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд неправомірними дії УСЗН Селидівської міської ради щодо відмови в призначенні та виплаті державної допомоги при народженні дитини, скасувати рішення відповідача № 68 від 04.04.2016 року та № 560 від 13.06.2017 року про відмову в призначенні державної допомоги сім’ям з дітьми, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату на підставі на підставі Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» на сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючі з дня народження дитини.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду письмові заяви, в яких позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять слухати справу без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивач ОСОБА_1 26.01.2016 року вперше звернулася із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. 04.04.2016 року було прийнято рішення № 68 про відмову в наданні державної допомоги, у зв’язку з тим, що підставою для призначення всіх видів допомоги є довідка внутрішньо переміщеної особи, яка не є дійсною без проставляння відмітки про реєстрацію місця проживання, про що ОСОБА_1 було надіслано відповідне повідомлення. 09.06.2017 року ОСОБА_1 вдруге звернулася із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. 13.06.2017 року було прийнято рішення № 560 про відмову в наданні державної допомоги, у зв’язку з тим, що, допомога призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло пізніше 12 місяців після народження дитини, тоді як ОСОБА_2 народився 29.01.2015 року. Просить відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 07.12.2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом щодо не нарахування та невиплати державної допомоги при народженні з 29.01.2015 року по 03.01.2017 року включно.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд звертає увагу, що Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

За приписами ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» на виконання статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі – Порядок № 1751).

Як встановлено п. 11 Порядку № 1751, для призначення допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи: 1) заява одного з батьків (опікуна), що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини; 3) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану, або довідка для призначення допомоги при народженні дитини, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад. Особи, що звертаються за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей, подають також довідку про склад сім'ї та копію свідоцтва про народження кожної дитини, яка враховується при визначенні розміру допомоги.

Згідно п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серія IV-АГ № 864852 від 06 лютого 2015 року, виданого відділом РАЦС Західного внутрішньоміського округу м. Краснодара Управління РАЦС Краснодарського краю Російської Федерації, ОСОБА_2 народився 29 січня 2015 року, його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 18).

Як вбачається з медичного висновку № 12 від 15.06.2017 року, ОСОБА_5 встановлено діагноз ДЦП, змішана форма (свастико-гіпекркінетична) з тетрапарезом, вираженим порушенням статики, функцій пересування, когнітивна недостатність. Категорія дитина-інвалід підгрупа «А» (а.с. 17).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 07.06.2017 року, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_6 зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).

Згідно ст. 12 Закону України «Прo державну допомогу сiм'ям з дітьми» від 21.11.1992 №2811-XII допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з повідомлення УСЗН Селидівської міської ради від 04.04.2016 року ОСОБА_1, на її звернення від 26.01.2016 року, відмовлено в наданні державної допомоги, у зв’язку з тим, що підставою для призначення всіх видів допомоги є довідка внутрішньо переміщеної особи, яка не є дійсною без проставляння відмітки про реєстрацію місця проживання (а.с. 37).

З повідомлення УСЗН Селидівської міської ради від 13.06.2017 року № 560 ОСОБА_1, на її звернення від 09.06.2016 року, відмовлено в наданні державної допомоги, у зв’язку з тим, що допомога призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло пізніше 12 місяців після народження дитини, тоді як ОСОБА_5 народився 29.01.2015 року (а.с. 38).

Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частини першої статті 1 Закону №2811 громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону № 2811 передбачено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Частинами 7, 9 статті 11 Закону №2811 визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Відповідно до п. 54 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1751 (далі Порядок №1751) у разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги сім'ям з дітьми виплата її продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання або відбування покарання з місяця звернення.

За приписами п. 55 Порядку № 55 допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий з моменту призначення час, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Таким чином, вищенаведеним Порядком встановлено річний строк звернення за призначенням допомоги при народження дитини, а в даному випадку позивач зверталась до відповідача вперше 26.01.2016 року, тобто в межах строку, визначеного Порядком № 1751.

Отже, посилання відповідача в своєму рішенні від 13.06.2017 № 560 на пропуск річного строку для звернення за призначенням допомоги при народженні, суд вважає необґрунтованим.

За приписами пункту 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 (з наступними змінами), особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014року №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1751 у разі звернення одного з батьків дитини (опікуна) за призначенням допомоги при народженні дитини орган соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини.

Суд зазначає, що при зверненні позивача до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини відповідач, в межах своїх повноважень, враховуючи статус позивача - особи, яка тимчасово перемістилася з території, тимчасово неконтрольованої Україною, повинен був перевірити актуальність довідки тимчасово переміщеної особи, роз’яснити позивачу право на надання такої довідки та наслідки її ненадання, що в даному випаду відповідачем здійснено не було.

Відповідно до ст. 23 Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.

Враховуючи, встановлені порушення з боку відповідача, суд приходить до висновку, що рішення від 04.04.2016 року № 68 та від 13.06.2017 року № 560 були прийняті з порушеннями та є такими, що підлягають скасуванню.

Суд зауважує, що позивач та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, який передбачає комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава зобов'язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Позивач , в сім'ї якої виховуються та проживає малолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи вищевикладене, оскільки допомога при народженні дитини раніше батькам не виплачувалась, для повного та всебічного захисту наданих чинним законодавством України прав позивача та її малолітнього сина, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу державну допомогу при народженні дитини у порядку та розмірах встановлених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та вчинити дії по виплаті державної допомоги при народженні дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 55 Конституції України, ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Скасувати рішення Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради від 04.04.2016 року № 68 та від 13.06.2017 року № 560 про відмову в призначенні ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини

.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, починаючі з дня народження дитини, тобто з 29.01.2015 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Владимирська І.М.