Постанова № 70803137, 05.12.2017, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/3566/17

Провадження № 2-а/229/123/2017

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря Костіної І.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , до Управління пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з зазначеним позовом і просить визнати протиправною бездіяльнысть відповідача, яка полягає у невиплаті, починаючи з лютого 2017року пенсії ОСОБА_3; зобов"язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_3 та сплатити заборгованість за весь період, починаючі з лютого 2017року. Допустити до негайного виконання постанову суду в частині присудження виплати у межах суми стягнення за один місяць.

Обгрунтовує вимоги таким. ОСОБА_3 до липня 2014року перебував на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м.Горлівка. З грудня 2014року позивача поставлено на облік до Управління пенсійного фонду України в м.Дружківка. Саме з цього часу та до лютого 2017року відповідач нараховував пенсійне забезпечення та перераховував належні до виплати суми на пенсійний рахунок.

У лютому 2017року пенсія не була зарахована. Невиплата пенсії могла статися на підставі рішення комісії про призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

З посиланням на ОСОБА_4 України, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Закон України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" , вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії неправомірними. Також вважає, що в діях відповідача містяться ознаки дикримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсії громадянам України згідно діючого законодавства.

В судове засідання позивач , його представник адвокат ОСОБА_2 не з"явилися. Адвокат надав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с.9).

Представник відповідача в судовому засіданні визнав факт припинення виплати ОСОБА_3 пенсії з лютого 2017року. Однак вважає, що дії Управління є законними, оскільки позивач є внутрішньо переміщеною особою і мав проживати за місцем своєї перереєстрації, як внутрішньо переміщена особа по вул.Волгоградська,25 м.Дружківка. Однак він за цією адресою відсутній. Довідка про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи була скасована Управлінням соціального захисту населення. Такі відомості були передані до пенсійного фонду. Оскільки довідка скасована, позивач втратив статус внутрішньо переміщеної особи , через що Управлінням прийнято рішеня про припиненя виплати пенсії . Позивач не позбавлений права отримання пенсії, тому що може поновити довідку і звернутися до Управління з відповідною заявою. Вважає, що Управління діяло в межах норм діючого законодавства, тому дії щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_3 є правомірними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Суд дослідивши докази по справі вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 24.12.2014 №1423017374 ОСОБА_3 взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції до м.Дружківка (а.с. 6).

Позивач знаходиться на обліку в Управліні Пенсійного фонду України в місті Дружківці Донецької області. (а.с.28)

Виплата пенсії позивачеві була припинена з 01.02.2017 у зв'язку з тим, що довідка від 24.12.2014року № НОМЕР_1 скасована Управлінням соціального захисту населення Дружківської міської ради. (а.с.29,30, 37).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачеві з 1 лютого 2017 року з посиланням на наявність інформації, яка надійшла від органів соціального захисту населення для з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера, вказаного у довідці внутрішньо переміщеної особи на підставі вимог Постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365 та № 509 від 01.10.2014 року, та як наслідок, наявність підстав для поновлення виплати пенсії позивачу.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI. за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем не приймалося рішення про припинення нарахування та виплати пенсії позивачеві з 01.02.2017 року.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон №1058).

Згідно з ч.1 ст.49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Будь яких інших підстав для припинення виплати пенсії вказаним Законом не передбачено, а тому посилання відповідача на те, що при припиненні пенсії «він керувався інформацією органів соціального захисту населення з урахуванням вимог Постанови КМУ: № 365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не приймається судом з огляду на те, що вказана інформація носить лише інформаційний характер, а постанови КМУ не є законом, а є нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, отже не є випадком і належною підставою для припинення виплати позивачу пенсії в рамках статті 49 Закону № 1058-VI.

З урахуванням викладених обставин суд не приймає також і посилання відповідача на те, що перелік підстав для припинення виплати пенсії не є вичерпним та може врегульовуватись іншими нормативно-правовими актами, оскільки, як вказувалось судом вище, підстави для припинення виплати пенсії врегульовані лише статтею 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,

До того ж, відповідач жодного рішення про припинення виплати пенсії позивачу не приймав..

Відповідно до статті 8 ОСОБА_4 України, ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії.

Статтею 24 ОСОБА_4 України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення: створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 49 ОСОБА_4 України).

При цьому пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 ОСОБА_4 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_4 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_4 України як актом прямої дії.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, суд вбачає в діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України, як то передбачає діюче законодавство, а тому суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність відповідача у невиплаті позивачу пенсії з лютого 2017 року, і зобов"язання відповідача поновити виплату пенсії позивачеві з 01 лютого 2017року.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позов ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , до Управління пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії задовольнити .

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду Українив м.Дружківці Донецької області щодо невиплати ОСОБА_3 пенсії з 01 лютого 2017 року.

Зобов"язати Управління пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 з 01 лютого 2017 року, сплативши заборгованість.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Дружківський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 грудня 2017року., повний текст постанови складений 08 грудня 2017р.

Суддя: Т. Л. Панова