Рішення № 70802885, 27.11.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

27.11.2017 227/31/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 листопада 2017 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Корнєєвої В.В.

при секретарі Заварзіній Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації до ОСОБА_1, третя особа ТОВ «Радоніж Україна», про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором, в обґрунтування якої зазначив, що між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», найменування якого з 17.06.2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК», та ОСОБА_1 28 грудня 2006 року було укладено кредитний договір № 15.3/СІ-242.06.3. Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу було відкрито невідновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 45000,00 євро строком (терміном) по 27 грудня 2007 року включно зі сплатою 14 процентів річних. Для обліку виданого кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом відповідачу було відкрито відповідні позичкові рахунки. 29.12.2006 року, 07.02.2007 року та 07.03.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договори № 1, № 2, № 3 відповідно про внесення змін до кредитного договору, згідно з якими кредитну лінію, що надавалася відповідачу, було встановлено в розмірі 58000,00 євро, 68000,00 євро та 80000,00 євро відповідно. Відповідачем всупереч умовам кредитного договору, якими передбачено зобовязання Відповідача погашати кредит та сплачувати проценти за користування кредитом, неодноразово порушувались зазначені умови кредитного договору, від добровільного виконання зобовязань відповідач ухилявся, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 2201464,46 грн. Позивач звернувся до Харцизького міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 з проханням стягнути заборгованість з відповідача за кредитним договором в загальному розмірі 2201464,46 грн. та витрати з оплати судового збору в розмірі 3441,00 грн. Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 28 листопада 2013 року по справі № 248/7357/13-ц позовні вимоги ПАТ «РОДОВІД БАНК» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 2201464,46 грн. та витрат з оплати судового збору в розмірі 3441,00 грн. було задоволено. Станом на момент подання позовної заяви до Добропільського міськрайонного суду Донецької області зобовязання залишається невиконаним належним чином, у звязку з чим заборгованість відповідача за кредитним договором № 15.3/СІ-242.06.3 від 28.12.2006 року (сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту) за період з 14.06.2013 р. по 14.12.2016 р. складає 8410,16 євро, що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку (14.12.2016) складає 232973,69 грн., яку позивач просить стягнути з позивача, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3494,61 грн.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Відповідно до наявних у позивача даних про зареєстроване місце проживання відповідача дана цивільна справа підсудна Харцизькому міському суду Донецької області. У звязку з проведенням на території зазначеного населеного пункту антитерористичної операції, згідно із розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України від 02.09.2014 № 27/0/38-14 розгляд цивільних і кримінальних справ, підсудних Харцизькому міському суду Донецької області, здійснюється Добропільським міськрайонним судом.

Позивач у судове засідання не з'явився, однак, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надіслання судової повістки за останнім відомим місцем реєстрації відповідача та через оголошення на офіційному сайті Добропільського міськрайонного суду Донецької області і в засобах масової інформації. Доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи у відсутність відповідача до суду надано не було.

Третя особа в судове засідання не зявилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не надавала.

Відповідно до частини першої статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Частиною другою статті 224 ЦПК України передбачено, що у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Суд вважає за можливе розглянути цивільну справу в порядку заочного розгляду у відсутності відповідача на підставі доказів, що маються в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 25.02.2016 року № 107, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 261 від 25.02.2016 року «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» (а.с. 21 т. 1), Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» визнано неплатоспроможним. 25.03.2016 року виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням № 419 було продовжено строк тимчасової адміністрації в АТ «РОДОВІД БАНК» по 25.04.2016 року включно (а.с. 22 т. 1), 25.04.2016 року рішенням № 610 повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «РОДОВІД БАНК» було продовжено до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «РОДОВІД БАНК» (а.с. 23 т. 1). Діяльність уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації банку регламентується Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Судом встановлено, що 28 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» (найменування якого з 17.06.2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15.3/СІ-242.06.3 (а.с. 50-53 т. 1).

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору позивачем було відкрито відповідачеві невідновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 45000,00 євро строком по 27 грудня 2007 року включно зі сплатою 14 процентів річних за кредитом. Відповідно до п. 3.1 кредитного договору для забезпечення виконання зобовязань щодо погашення заборгованості за кредитами, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів, штрафу, а також відшкодування збитків у звязку з порушенням умов договору є застава товарів, а саме комплект деревяного будинку з клеєного брусу, що належить ТОВ «РАДОНІЖ-УКРАЇНА». Позичальник також відповідає перед Банком за зобовязаннями, що випливають з договору, всіма коштами, майном, та іншим, що належать йому на праві власності, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Між позивачем та відповідачем були укладені договори про внесення змін до кредитного договору № 15.3/СІ-242.06.3 від 28 грудня 2006 року:

- Договір № 1 від 29 грудня 2006 року про внесення змін до кредитного договору в частині збільшення кредитної лінії до 58000,00 євро терміном по 27 грудня 2007 року включно (а.с. 54 т. 1);

- Договір № 2 від 07 лютого 2007 року про внесення змін до кредитного договору в частині збільшення кредитної лінії до 68000,00 євро терміном по 27 грудня 2007 року включно (а.с. 55 т. 1);

- Договір № 3 від 07 березня 2007 року про внесення змін до кредитного договору в частині збільшення кредитної лінії до 80000,00 євро терміном по 27 грудня 2007 року включно (а.с. 56 т. 1).

Пунктом 4.1 кредитного договору було встановлено зобовязання відповідача забезпечити повне повернення одержаної суми кредитів на рахунок, вказаний у п. 1.2 договору, не пізніше 27 грудня 2007 року шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного/депозитного рахунку. Відповідно до п. 4.2 відповідач зобовязаний був сплачувати позивачеві нараховані проценти за користування кредитами до 10 числа кожного календарного місяця включно, починаючи з місяця наступного за звітним, а також 27 грудня 2007 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу Банку або безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку.

З метою забезпечення належного виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДОНІЖ-УКРАЇНА», яке є майновим поручителем ОСОБА_1, 28 грудня 2006 року було укладено договір застави майна № 15.3/СІ-242.06.3, предметом якого є передача в заставу Заставодержателю індивідуально визначеного майна: комплекту деревяного будинку з клеєного брусу, опис та розташування (місцезнаходження) якого відображено в Додатку 1 до договору застави (а.с. 39-44 т. 1). Підпунктом 1.2.1 договору застави встановлено зобовязання позичальника (відповідача) повернути кредити (грошові кошти) в розмірі 45000,00 євро в строк до 27 грудня 2007 року шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок, визначений в п. 1.2 кредитного договору зі сплатою процентів в розмірі 14 % річних за користування кредитом. Договорами № 1, № 2 та № 3 про внесення змін до договору застави майна № 15.3/СІ-242.06.3 29.12.2006 року, 07.02.2007 року та 07.03.2007 року відповідно до договору застави були внесені зміни в частині збільшення суми кредитних коштів, які підлягали поверненню відповідачем, в розмірі 58000,00 євро, 68000,00 євро та 80000,00 євро відповідно (а.с. 45-47 т. 1). Як зазначає позивач в своїй заяві, стягнення на заставлене майно не зверталося.

Згідно п. 4.5 кредитного договору за порушення строків повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитами, відповідач зобовязаний був сплачувати пеню Банку за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в п. 1.3 договору, від суми простроченого платежу.

Всупереч умовам кредитного договору відповідачем неодноразово грубо порушувалися вищезазначені умови кредитного договору, від добровільного погашення боргу відповідач ухилявся, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 2201464,46 грн., з них: заборгованість за кредитом 848984,48 грн.; пеня за прострочку виконання грошових зобовязань 1221594,82 грн.; відповідальність за порушення грошового зобовязання згідно статті 625 ЦК України 130885,16 грн.

Позивач у 2013 році звернувся до Харцизького міського суду Донецької області з позовом до відповідача з проханням стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 2201464,46 грн. Харцизьким міським судом Донецької області заочним рішенням від 28 листопада 2013 року по цивільній справі № 248/7357/13-ц позовні вимоги ПАТ «РОДОВІД-БАНК» було задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РОДОВІД-БАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2201464,46 грн. та суму з оплати судового збору в розмірі 3441,00 грн., що підтверджується копією рішення Харцизького міського суду Донецької області від 28 листопада 2013 року по справі № 248/7357/13-ц (а.с.41-43 т. 2), однак через знаходження Харцизького міського суду Донецької області в зоні проведення антитерористичної операції, позивач не зміг надати копію рішення цього суду та звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з заявою про відновлення втраченого судового провадження. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року судове провадження в частині ухвали від 09 вересня 2013 року про відкриття провадження у справі та рішення суду від 28 листопада 2013 року у цивільній справі № 248/7357/13-ц Харцизького міського суду Донецької області за позовом АТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було відновлено (а.с. 40 т. 2).

Окрім того, відповідно до наданих позивачем пояснень, Харцизьким міським судом Донецької області було видано виконавчий лист від 28.11.2013 № 2/248/2498/2013, на підставі якого Харцизьким міським ВДВС 09.04.2014 року було відкрито виконавче провадження. Позивачем з Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України було отримано інформацію про повернення зазначеного виконавчого документа відповідно до Постанови державного виконавця Харцизького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області від 29.03.2017 року у виконавчому провадженні ВП № 42870451 через неможливість подальшого проведення виконавчих дій у звязку з тим, що матеріали виконавчого провадження перебувають на території, на якій на даний час проводиться активна фаза АТО, тому згідно п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, підлягає поверненню стягувачу, що підтверджується інформаційною довідкою з Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України (а.с. 93-97 т. 2). Таким чином, стягнення заборгованості в розмірі 2201 464,46 грн. за рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 28.11.2013 року не здійснено.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, станом на 14.12.2016 року зобовязання за кредитним договором залишається невиконаним відповідачем ОСОБА_1 належним чином, у звязку з чим заборгованість відповідача за кредитним договором (сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту) за період з 14.06.2013 року по 14.12.2016 року складає 8410,16 євро, що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку (14.12.2016) складає 232973,69 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, доданим до позовної заяви (а.с. 24 т. 1).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобовязання припиняється з підстав, передбачених договором або законом.

Такі підстави зазначені, зокрема, в статтях 599-301, 604-609 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зі сплати неустойки.

Згідно частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 192 ЦК Українизаконним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1ст. 533 ЦК Українигрошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобовязанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобовязанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Пунктом 18 зазначеної Постанови встановлено, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. При цьому слід ураховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (частина друга статті 550 ЦК).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості (3 % річних) за період з 14.06.2013 по 14.12.2016 загальна сума заборгованості (3 % річних) складає 8410,16 євро, що в перерахунку за курсом НБУ станом на 14.12.2016 року складає 232 973,69 грн. (а.с. 24 т. 1).

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, докази в їх сукупності, суд, що діє в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що відповідачем станом на момент подання позову не виконано зобов'язання за кредитним договором, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на підставі ст.625 ЦК України три проценти річних від суми прострочення виконання грошового зобов"язання за кредитним договором № 15.3/СІ-242.06.3 від 28 грудня 2006 року, за період з 14.06.2013 року по 14.12.2016 року в розмірі 8410,16 євро, що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку (14.12.2016) складає 232 973,69 грн. (двісті тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят три грн. 69 коп.).

Відповідно до частини першої ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи вищевказані положення ЦПК України, а також роз'яснення постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3494,61 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 533, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації до ОСОБА_1, третя особа ТОВ «Радоніж Україна», про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, 20.09.1983р.н., ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», код ЄДРПОУ 14349442, на підставі ст.625 ЦК України три проценти річних від суми прострочення виконання грошового зобов"язання за кредитним договором № 15.3/СІ-242.06.3 від 28 грудня 2006 року, за період з 14.06.2013 року по 14.12.2016 року в розмірі 8410,16 євро, що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку (14.12.2016) складає 232 973,69 грн. (двісті тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят три грн. 69 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1, 20.09.1983р.н., ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», код ЄДРПОУ 14349442, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3494,61 грн. (три тисячі чотириста девяносто чотири грн. 61 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Корнєєва

27.11.2017