Ухвала суду № 70802412, 08.12.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19932/16-ц

Провадження 4-с/127/210/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вінниці скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення начальника центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4, суд -

встановив:

ОСОБА_5 звернувся в суд з скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 Скарга мотивована тим, 24.05.2017 р. державним виконавцем Кравчуком А.О. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 127/19932/16-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 01.03.2017 р. З часу відкриття виконавчого провадження, скаржник неодноразово звертався з заявами та скаргами до начальника Центрального відділу ДВС ОСОБА_4 щодо порушення вимог законодавства державним виконавцем Кравчуком А.М., а саме ст.ст. 13, 28, 48, 51, 56, 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». На думку скаржника, в боржника по виконавчому провадженні є майно, а саме квартира та тягач з рефрижератором на яке можливе звернути стягнення. Хоч вказане майно і перебуває в іпотеці, однак реалізація його можлива за приписами ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає стягнення на заставне майно. В той же час, державні виконавці невірно трактують норми Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з чим порушуються права стягувача та не виконується рішення суду. 11.09.2017р. ОСОБА_5 звернувся до начальника Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_4 з скаргою в порядку ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» на бездіяльність державного виконавця Кравчука А.О., що полягає у порушенні норм ст. 48, 51, 56, 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження» та як наслідок, фактичному невиконанні рішення суду. Постановою начальника Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_4 від 27.09.2017 р. в задоволенні скарги ОСОБА_5 відмовлено. Не погоджуючись з даною постановою, скаржник просить визнати незаконною постанову та скасувати постанову начальника центрального відділу ДВС м. Вінниці ОСОБА_4 від 29.09.2017 р. по скарзі ОСОБА_5 на бездіяльність державного виконавця Кравчука А.О. щодо порушення вимог до проведення виконавчого провадження № 127/199322/16-ц. Зобов’язати центральний відділ ДВС м. Вінниці провести виконавчі дії в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження», та стягнути борг на користь ОСОБА_6 згідно виконавчого листа № 127/19932/16-ц шляхом реалізації заставного майна(кредитний договір № 31/156/05-Zkin від 29.06.2006 р.), належного ОСОБА_7

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав, просив задовольнити.

Представник зацікавленої особи в судовому засіданні скаргу не визнав, заперечив щодо її задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги, з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено права чи свободи.

Разом з тим, відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюються гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні: державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

За ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При розгляді скаргу судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.12.2016року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 в рахунок погашення боргу 496440грн., 73 коп., з яких: 475 667,73грн. - в рахунок погашення боргу, 20773грн. – 2% відсотків за користування коштами згідно договору.

01.03.2017року представник ОСОБА_6 – ОСОБА_5 отримав виконавчий лист.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2017року виправлено помилку у виконавчому листі виданому 01.03.2017року Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання рішення суду від 22.12.2016року по цивільній справі №127/19932/16-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості.

15.05.2017року представник ОСОБА_6 – ОСОБА_5 отримав виконавчий лист.

Згідно матеріалів виконавчого провадження вбачається, що представник ОСОБА_6 – ОСОБА_5 22.05.2017року звернувся із заявою до державної виконавчої служби про прийняття до виконання виконавчого листа №127/19932/16-ц виданий Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_7Ф, на корсить ОСОБА_6 кошти в розмірі 496 440,73грн.

24.05.2017 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 127/19932/16-ц виданого 01.03.2017року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 коштів в загальній сумі 504 931,74грн.

24.05.2017року в зв’язку з перебуванням на виконанні іншого виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №127/6998/14-ц виданого 03.06.2014р. Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Дельта Банк» коштів в загальній сумі 363 366,26грн та у відповідності до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Постановою про арешт майна (коштів) боржника від 24.05.2017 накладено арешт на все майно належне боржнику –ОСОБА_7

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №87888738 від 24.05.2017року на підставі постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_7

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №52346418 від 24.05.2017року на підставі постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_7

Згідно Державного реєстру цивільних повітряних суден України від 24.05.2017року. повітряні судна за боржником не зареєстровано, про що складено відповідний акт державного виконавця.

Згідно інформації з ДПС України та Пенсійного фонду України вії 25.05.2017р. відкриті рахунки в банківських установах в боржника відсутні, боржник не працює, отримує пенсію в УПФУ в м. Вінниці в сумі 1293,45грн.

06.06.2017року з метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем здійснено вихід за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 80, кв. 30, але перевірити майновий стан не представилось можливим, так як двері квартири ніхто не відчинив, про що складено акт державного виконавця.

Згідно інформації з Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області та Державної Служби України з безпеки на транспорті сільськогосподарська техніка та плавзасоби за боржником не зареєстровано.

25.07.2017року державним виконавцем повторно здійснено вихід за адресою: м Вінниця, вул. 600-річчя, 80, кв. 30 та встановлено, що майно на яке можливе звернути стягнення в рахунок погашення боргу за даною адресою відсутнє, про ще складено акт державного виконавця.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що державним виконавцем було вжито всіх заходів примусового виконання виконавчого листа №127/19932/16-ц.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 24.05.2017р. встановлено, що за боржником зареєстровано квартиру №30 по вул. 600-річчя, 80 в м. Вінниці, яка перебуває в іпотеці в ПАТ «Дельта Банк», згідно договору іпотеки №1704 від 29.06.2006р.

Відповідно до договору застави № 31/154-3154/06Zkln від 29.06.2006року та договору іпотеки №31/153-І153/06-Zkln від 29.06.2006року ОСОБА_7 в забезпечення виконання кредитного договору №31/156/05Zkln від 29.06.2006року передала в заставу ВАТ «Кредитпромбанк» сідловий тягач DAF 95.430ХР, 1998 року випуску, напівпричіп- рефрижератор-Е марки CHEREAU CD38, 1995 року випуску та квартиру №30 в будинку №80 по вул. 600-річчя в м. Вінниці.

26.06.2013року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі – продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

В судовому засіданні представник ПАТ «Дельта Банк» надав суду лист –вимогу адресовану ОСОБА_7 про наявністю боргу станом на 01.07.2017року в розмірі 3 145 783,59грн.

Постановою начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 27.09.2017 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 щодо визнання бездіяльності державного виконавця Кравчука А.О.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов’язки суб’єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтю 51 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

За змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, положення Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Статтею 51 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, положення Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

З вище викладеного вбачається, що державному виконавцю дозволяється передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов: відсутність у боржника будь - якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Аналогічна правова позиція зазначена в рішенні Верховного Суду України по справі №6-54цс16.

Як встановлено в судовому засіданні на розгляді в Вінницькому міському суді Вінницької області знаходиться цивільна справа за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_7Ф,, ОСОБА_6, третя особа - Центральний відділ ДВС м. Вінниця Голвоного територіального управління юстиції у Вінницькій області про звільнення заставного майна з-під арешту.

Крім того, згідно ст. 1 п. 1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону не може бути примусове стягнення (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішенням начальника центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 права, свободи та інтереси ОСОБА_6Вне порушені, а тому підстав для задоволення скарги немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 383-387 ЦПК України, суд –

ухвалив:

В задоволенні скарги представнику ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення начальника центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: