Постанова № 70795363, 05.12.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 914/1465/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-суддіБонк Т.Б.

суддів Матущак О.І.,

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2Б.( представник за довіреністю)

від відповідача: ОСОБА_3В.( представник за довіреністю)

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради №1370/01-11 від 09.10.2017

на рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2017, суддя Гутьєва В.В.

у справі №914/1465/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Львівської філії ПАТ Укртелеком, м. Львів

до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради, м. Стрий

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Стрийське управління Державної казначейської служби України Львівської області, м. Стрий

про стягнення 58 453,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області області від 26.09.2017 року у справі №914/1465/17 позов задоволено повністю.Стягнуто з відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради (82400, м. Стрий, вул. Незалежності, 3; код ЄДРПОУ № 26171457) на користь позивача: Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, будинок 43; код ЄДРПОУ 21560766) суму в розмірі 60 053,48 грн. з них: 58 453,48 грн. заборгованість з компенсації та відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги, 1600,00 грн. судовий збір.

Рішення суду мотивоване тим, що в порушення вимог Бюджетного кодексу України, Постанови № 256 та Порядку № 256, а також вимог, встановлених Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 № 20 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 64 Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій), відповідач не здійснив відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, в результаті чого станом на момент звернення з позовом до суду утворилася заборгованість на суму 58 453,48 грн. Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо відшкодування позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги (згідно з формою 3-пільга, що затверджений наказом Мінпраці України від 28.03.2003 № 83), які були вручені відповідачу, однак останнім не підписані, позивачу не повернуті, хоча жодних заперечень як щодо факту надання послуг, так і щодо їх кількісних та якісних характеристик не висловлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи це тим, що в Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг звязку, внаслідок чого виникла незабезпеченість фінансовими ресурсами гарантованих державою громадянам соціальних пільг. На даний час відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг на послуги звязку фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Стрийського управління державної казначейської служби України у Львівській області 05.12.2017 року надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Апеляційний господарський суд, враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, вважає за можливе розглядати справу у даному судовому засіданні у відсутності представників третьої особи без самостійних вимог за наявними у справі доказами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що Публічне акціонерне товариство Укртелеком надає телекомунікаційні послуги відповідно до Закону України від 18.11.2003 № 1280-ІV Про телекомунікації, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Як постачальник послуг звязку, позивач надає телекомунікаційні послуги кожному, хто до нього звернеться в силу ст. 633 Цивільного кодексу України, оскільки послуга звязку є предметом публічного договору.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади.

Статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що телекомунікаційні послуги, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У відповідності до ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Статтею 87 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок № 256). Даною постановою встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України.

В п. 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому згідно з п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З вище викладеного вбачається. що, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. (Постанови Вищого господарського суду України від 27 липня 2017 року справа № 918/1302/16, від 07 листопада 2017 року справа № 921/169/17-г/11).

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг в м. Стрий Львівської області є Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради, а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню у м. Стрий послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

У порушення вимог Бюджетного кодексу України, Постанови № 256 та Поряду № 256, а також вимог встановлених Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 № 20 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 64 Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій), відповідач не здійснив відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, в результаті чого станом на момент звернення з позовом до суду утворилася заборгованість на суму 58 453,48 грн.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо відшкодування позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги (згідно з формою 3-пільга, що затверджений наказом Мінпраці України від 28.03.2003 № 83), які були вручені відповідачу, однак останнім не підписані, позивачу не повернуті, хоча жодних заперечень як щодо факту надання послуг, так і щодо їх кількісних та якісних характеристик відповідачем не висловлено.

Як вбачається з матеріалів справи Порядком відшкодування із місцевого бюджету надання пільг з послуг звязку, інших передбачених законом пільг та компенсацій за пільговий проїзд окремих категорій громадян м. Стрия, який затверджений рішенням № 97 від 17.02.2016 р. III сесії VII демократичного скликання Стрийської міської ради не передбачено відшкодування пільг з послуг звязку наступним категоріям громадян, а саме: ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, вдовам ветеранів військової служби, вдовам ветеранів органів внутрішніх справ. Проте, відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ надаються пільга, а саме: 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном. Крім того, згідно з абз. 3 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист вдови (вдівці) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та члени їх сімей, які перебувають на їх утриманні, користуються пільгами, передбаченими пунктами 6 - 9 статті 6 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

Як вбачається з листа Міністерства фінансів України №31-09010-16/24984 від 31.08.2016 р., згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік субвенцію на відшкодування витрат за надані пільги з оплати послуг звязку не передбачено. Тому надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів).

Згідно з ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України. Тобто, відповідні бюджетні зобов'язання щодо виплати, в тому числі пільг з оплати послуг зв'язку, пільговим категоріям громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Крім того, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобовязання.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року в справі № 905/2358/16.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_4 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 року, у якому констатовано, зокрема, порушення національними судами пункту 1 статті 6 Право на справедливий суд Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу №1 до Конвенції, відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання.

Щодо заперечень Стрийського управління державної казначейської служби України у Львівській області проти участі у даній справі, то апеляційний суд зазначає наступне.

При цьому, за положеннями ч.ч. 1, 2 п. 2 ст. 78 Бюджетного кодексу України, казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно із п. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду здійснює Казначейство України.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13 квітня 2011 року, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, облік надходжень та витрат Державного бюджету України та місцевих бюджетів, зарахування та списання коштів бюджетів разом входять до поняття казначейського обслуговування та віднесені до компетенції органів Державного казначейства України.

Виходячи з наведених правових норм, з огляду на викладені обставини,апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 58 453,48 грн. заборгованості з компенсації та відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області області від 26.09.2017 року у справі №914/1465/17 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані, і не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення господарського суду Львівської області області від 26.09.2017 року у справі №914/1465/17 - залишити без змін, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради №1370/01-11 від 09.10.2017 без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 07.12.2017 року.

ОСОБА_4 Бонк

СуддяО.І. Матущак

Суддя Г.Г. Якімець