Ухвала суду № 70795308, 06.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції – Гончарова І.А.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , секретар судового засідання – Лащенко Р.В., з участю представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі №804/3568/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_4Ю.) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – відповідач, ОСОБА_5 ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому спросила визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.05.2016 року про визначення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 19525,97 грн. за основним платежем та 4881,49 грн. за штрафними санкціями;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № НОМЕР_2 від 11.05.2016 року по єдиному соціальному внеску на суму 96325,89 грн.;

- рішення №0002021701 від 11.05.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 16260,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фактичні обставини справи підтверджують правомірність формування податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності відповідно до первинних бухгалтерських документів, складених під час здійснення таких господарських операцій. У 2013 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1512586,28 грн., а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача – 1503115,95 грн.; у 2014 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1292500,05 грн., а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача – 1308990,12 грн.; у 2015 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1074201,20 грн., а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача – 1120870,09 грн. Вважає, що оскільки контролюючим органом у акті перевірки не зазначено у якому саме періоді не включено до складу загального оподатковуваного доходу суми, які визначені в акті, як заниження оподатковуваного доходу, такі висновки перевірки є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, в частині офіційного з’ясування всіх обставин справи, дослідження та оцінки наявних у справі доказів, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідачем при оформленні документальної перевірки допущено ряд порушень вимог нормативних актів: не зазначено у якому саме періоді (місяці звітного року), про господарській операції з яким саме контрагентом позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару, а також при господарській операції з яким контрагентом позивачем не було включено до складу загального оподаткованого доходу грошові кошти, в Акті перевірки відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовано в обліку та підтверджують наявність зазначених в Акті порушень.

На підставі відомостей щодо визначення документально підтверджених витрат, зазначених в акті перевірки, неможливо достовірно зробити висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, так як в акті перевірки взагалі відсутні посилання на конкретні факти порушень, підтверджуючі документи, контрагентів тощо, а опис порушень в акті носить загальний характер.

На думку позивача до складу загального оподаткованого доходу контролюючим органом було включено грошові кошти, які в період 2013-2015 року було сплачено апелянту в рахунок погашення заборгованості за раніше поставлений товар. Всю суму вартості поставленого товару в період 2008-2009 року та 2004-2015 роки, позивачем було включено до загального оподаткованого доходу в період поставки товару і відповідно з отриманого доходу сплачено всі податки.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що відповідачем було незаконно та безпідставно донараховано податок з доходів фізичних осіб, штрафні санкції та єдиний соціальний внесок, а отже й винесено податкове повідомлення-рішення, вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрована, як суб’єкт господарської діяльності та перебуває на податковому обліку в ОСОБА_5 об’єднаній державній податковій інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

З 15.03.2016 року по 04.04.2016 року посадовими особами ОСОБА_5 ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодаства, дотримання законодаства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт №670/13-03/НОМЕР_3 від 11.04.2016 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 19409,86 грн., в тому числі: 2014 рік – 12511,56 грн., 2015 рік – 6898,30 грн.;

- п.1, 2 ч.1 ст.7, п.1, 4 ч.2 ст.6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, встановлено неподання звітності та визначено суму податкових зобов’язань з єдиного соціального внеску, що нараховується на суму чистого оподатковуваного доходу, на суму 96088,89 грн., у тому числі по періодам: 2013 рік – 29906,50 грн., 2014 рік – 51330,71 грн., 2015 рік – 14851,68 грн.;

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення книги обліку доходів та витрат.

ОСОБА_5 ОДПІ м.Дніпра від 11.05.2016 року №11294/10/04-64-1303 повідомлено про зміну редакції п.2.1, п.2.4 розділу ІІ, розділ ІІІ акту перевірки, та викладено висновок у наступній редакції:

- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 19525,97 грн., в тому числі: 2014 рік – 12511,56 грн., 2015 рік – 7014,41 грн.;

- п.1, 2 ч.1 ст.7, п.1, 4 ч.2 ст.6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, встановлено неподання звітності та визначено суму податкових зобов’язань з єдиного соціального внеску, що нараховується на суму чистого оподатковуваного доходу, на суму 96325,89 грн., у тому числі по періодам: 2013 рік – 29906,50 грн., 2014 рік – 51330,71 грн., 2015 рік – 15088,68 грн.;

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення книги обліку доходів та витрат.

11.05.2016 року ОСОБА_5 ОДПІ м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі акта перевірки №670/13-03/НОМЕР_3 від 11.04.2016 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0002041701, яким нараховано податок на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 19525,97 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 4881,49 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) за сплати єдиного внеску № Ф-0002031701 на суму 96325,89 грн.;

- рішення №0002021701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 16260,99 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями та вимогою про сплату боргу позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 є неспеціалізована оптова торгівля.

Під час проведення перевірки податковим органом зроблено висновки про заниження ФОП ОСОБА_4 доходу за 2014 - 2015 роки: за 2014 рік – 15142,45 грн., за 2015 рік – 31699,69 грн. за рахунок не включення до складу доходів коштів, що надійшли на розрахункові рахунки платника (виручка за відвантажений товар).

Також перевіркою встановлено завищення витрат на загальну суму 82081,31 грн., в тому числі: за 2013 рік – 6812,14 грн., 2014 рік – 63485,68 грн., 2015 рік – 11783,48 грн. В обґрунтування такого висновку контролюючим органом вказано, що сума витрат на придбання ТМЦ, що фактично оплачені, отримані у звітних періодах та безпосередньо пов’язані з отриманням доходу та господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 складає 3165399,20 грн. (2013 рік – 1240128,22 грн., 2014 рік – 1062384,71 грн., 2015 рік – 862886,27 грн.); безпідставно віднесено до складу витрат вартість товару у сумі 86436,93 грн., оплата за який у звітному періоді не проводилась (2013 рік – 53593,41 грн., 2014 рік – 16422,95 грн., 2015 року – 16420,57 грн.).

В ході проведення перевірки встановлено, що сума документально підтверджених інших витрат ФОП ОСОБА_4 складає 222509,01 грн., в тому числі 2013 рік – 104534,82 грн., 2014 рік – 46787,33 грн., 2015 рік – 71186,86 грн.

Згідно поданого позову, ФОП ОСОБА_4 підтверджено, що у 2013 році було визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1512586,28 грн., до складу якого включено 16666,67 грн. (відвантаження ТМЦ без оплати), 1137 грн. (відвантаження ТМЦ без оплати) + 3333,33 грн. (аванс у грудні за ТМЦ) + 1503115,95 грн. (кошти, що надійшли на рахунок позивача) та до складу якого не включено 5000 грн., що надійшли як сплата боргів контрагентами по минулих періодах; у 2014 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1292500,05 грн., а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача – 1308990,12 грн.; у 2015 році визначено загальний оподатковуваний дохід у сумі 1074201,20 грн., а обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача – 1120870,09 грн.

Виключення із загального оподатковуваного доходу суми 16490,07 грн. за 2014 рік та 46668,89 грн. за 2015 рік відбувалось внаслідок виключення зі складу доходу сум, що надійшли як сплата боргів контрагентами по минулих періодах.

Позивачем під час розгляду справи надано документи на підтвердження формування загального оподатковуваного доходу у спірному періоді: видаткову накладну від 29.01.2013 року на постачання товару у сумі 73033,60 грн., видаткову накладну від 30.01.2013 року на постачання товару у сумі 13463,28 грн., видаткову накладну від 31.01.2013 року на постачання товару у сумі 16691,09 грн., податкову накладну від 01.02.2013 року на суму 2812,03 грн., видаткову накладну від 01.02.2013 року на постачання товару у сумі 2812,03 грн., податкову накладну від 19.04.2013 року на суму 2906,28 грн., видаткову накладну від 19.04.2013 року на постачання товару у сумі 2485,90 грн., видаткову накладну від 23.04.2013 року на постачання товару у сумі 420,38 грн., податкову накладну від 26.04.2013 року на суму 52259,58 грн., видаткову накладну від 26.04.2013 року на постачання товару у сумі 51259,58 грн., податкову накладну від 30.12.2013 року на суму 1364,40 грн., видаткову накладну від 30.12.2013 року на постачання товару у сумі 1364,40 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Так, положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

-інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1.).

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту – Наказ № 88).

Відповідно до п.1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п.2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб’єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” також вбачається, що первинні документи обов’язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 (Порядок).

Відповідно до п.5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

У графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п.п.2 п.6 Порядку).

Підпунктом 4 пункту 6 Порядку визначено, що графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3).

У графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов’язані з отриманням доходу за підсумками дня (п.п.6 п.6 Порядку).

Згідно п.п.9 п.6 Порядку у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Аналізуючи положення чинного податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дохід, отриманий від здійснення господарської діяльності (зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок), має бути включений платником податку саме в тому звітному періоді, коли такі кошти надійшли, незалежно від періоду поставки товару, кошти за який надішли на поточний рахунок.

Отже твердження позивача про необхідність виключення зі складу доходу сум, що надійшли як сплата боргів контрагентами по минулих періодах, є хибними.

Також слід зазначити, що за підсумком дня у гр.2 “Сума доходу отриманого від здійснення господарської діяльності” Книги обліку доходів і витрат зазначається отриманий дохід та одночасно у гр.6 Книги обліку доходів і витрат сума витрат, пов’язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), що понесеного за підсумками дня, з врахування безпосередньої взаємопов’язаності понесених витрат з отриманням доходу за підсумками дня.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відповідача про порушення позивачем п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 19525,97 грн., в тому числі: 2014 рік – 12511,56 грн., 2015 рік – 7014,41 грн., що відбулось внаслідок виключення із загального оподатковуваного доходу суми 16490,07 грн. за 2014 рік та 46668,89 грн. за 2015 рік та завищення валових витрат, внаслідок віднесення до складу витрат вартість товару, оплата за який у звітньому періоді не проводилась.

Отже, з урахуванням фактичної сплати за товар (послуги), здійсненої у звітніх періодах, інформації щодо заборгованості по постачальниках товару (послуг), суд першої інстанції вірно визнав обґрунтованими твердження контролюючого органу про безпідставність включення до складу валових витрат сум витрат у розмірі 82081,31 грн., в тому числі: 2013 року – 6812,14 грн., 2014 рік – 63485,69 грн., 2015 рік – 11783,48 грн.

На підставі викладеного, оскільки встановленими обставинами підтверджено висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження ФОП ОСОБА_4 чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік – 78627,64 грн., за 2015 рік – 43483,17 грн., отже податкове повідомлення – рішення НОМЕР_1 від 11.05.2016 року є таким, що прийняте відповідачем правомірно, у зв’язку з чим не підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування” базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців є сума доходу, отриманого від її діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

З матеріалів справи встановлено, що порушення вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та його заниження на загальну суму 96325,89 грн., виникло у зв’язку з заниження позивачем чистого оподаткованого доходу.

Оскільки судом підтверджено висновки контролюючого орагну про заниження позивачем чистого оподаткованого доходу, то вимога про сплату боргу (недоїмки) №0002031701 від 11.05.2016 року по єдиному соціальному внеску на суму 96325,89 грн. та рішення №0002021701 від 11.05.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 16260,99 грн., також не підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність відстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі №804/3568/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 06 грудня 2017 року, в повному обсязі ухвала складена 07 грудня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_6