Постанова № 70795184, 06.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.12.2017р. справа №905/1601/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1О ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання ОСОБА_4за участю представників учасників справи: від позивача:ОСОБА_5 (довіреність від 11.07.2017р.);від відповідача: ОСОБА_6 (довіреність №48/12 від 23.12.2016р.), ОСОБА_7 (довіреність №17/10 від 07.11.2017р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка», м. Курахове Донецької областіна рішення господарського суду Донецької областівід28.09.2017р. (повний текст підписано 03.10.2017р.)у справі№905/1601/17 (суддя Паляниця Ю.О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фрейд», м. Макіївка Донецької областідо Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка», м.Курахове Донецької областіпростягнення 2879362,09грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрейд», м. Макіївка Донецької області (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка», м. Курахове Донецької області (Відповідач) про стягнення 2879362,09грн. заборгованості за договором оренди №4-2012 від 18.09.2012р. за період з 01.09.2014р. по 31.10.2015р. включно.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.09.2017р. (повний текст підписано 03.10.2017р.) у справі №905/1601/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейд» були задоволені в повному обсязі з мотивів доведеності матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх зобовязань з оплати орендних платежів відповідно до договору оренди №4-2012 від 18.09.2012р. за період з 01.09.2014р. по 31.10.2015р. включно. В той час, місцевим судом було зазначено, що належних доказів неможливості використання Відповідачем орендованого майна до матеріалів справи останнім представлено не було.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2017р. у справі №905/1601/17 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає:

- неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи (неналежним чином досліджено докази існування загрози життю та здоровю працівників Відповідача внаслідок проведення АТО);

- невідповідність висновків суду обставинам справи (висновок про можливість цільового використання Відповідачем приміщення протягом строку дії договору не відповідає реальним обставинам справи);

- невірно застосовані норми матеріального права (ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України).

При цьому, в підтвердження позиції про неможливість користування орендованим приміщенням, в тому числі за спірний період, апелянтом разом з апеляційною скаргою було надано численні роздруківки з інформаційних сайтів мережі Інтернет з приводу наявності загрози для працівників підприємства (а.с.а.с.14-44 т.2), наказів про переведення працівників з міста Донецька до міста Маріуполя (наказ від 16.07.2014р.), до міста Курахове (наказ від 21.07.2014р.), до міста Запоріжжя та Дніпропетровська (наказ від 29.08.2014р.) (а.с.а.с.45-48 т.2), роздруківки з інформаційних сайтів мережі Інтернет про проблеми з водопостачанням, постачанням електричної енергії та мобільним звязком у Донецьку (а.с.а.с.49-74 т.2), які також надавались до суду першої інстанції. Повторне залучення вже наявних у справі матеріалів на стадії апеляційного провадження не передбачено діючим законодавством, зважаючи на що означені документи підлягають поверненню Скаржникові.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Марченко О.А. та Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2017р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 22.11.2017р. об 14.00, з подальшою перервою до 06.12.2017р. об 15.10.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.11.2017р. у звязку з перебуванням судді Марченко О.А. у відпустці її у складі колегії було замінено на суддю Зубченко І.В.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники Скаржника у судове засіданні 06.12.2017р. зявилися та підтримали свою позицію щодо обґрунтованості апеляційних вимог.

Представник Позивача у судовому засіданні 06.12.2017р. підтримав свою позицію щодо законності і обґрунтованості переглядуваного рішення та безпідставності апеляційної скарги.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 18.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрейд» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» (Орендар) був укладений договір оренди №4-2012 (договір а.с.а.с.41-45 т.1), відповідно до п.2.1 якого, Орендодавець зобовязався передати, а Орендар прийняти в оренду приміщення, зазначене у п.1.9 ст.1 договору.

У п.п.1.3, 1.9 означеного договору було встановлено, що приміщення - частина будівлі торгівельно-виставкового комплексу, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Б.Хмельницького, 40, площею 561кв.м, яка розташована на другому поверсі будівлі і належить Орендодавцю на праві приватної спільної часткової власності на підставі договору міни від 26.06.2009р., зареєстрованого за №1669, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 Право власності зареєстровано Комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Донецька 06.07.2009р. за №27370078.

Згідно з п.3.1 договору, строк оренди починається з дати початку оренди та закінчується через 35 місяців. Сторони даного договору визначають, що датою початку оренди є дата підписання акту приймання-передачі приміщення.

Так, на виконання умов договору, 30.11.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрейд» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» прийняло в оренду за актом приймання-передачі частину нежитлової будівлі торгівельно-виставкового комплексу, розташованої за адресою: м. Донецьк, пр. Б.Хмельницького, 40, площею 561кв.м (а.с.а.с.46,47 т.1).

Означений договір діє з моменту його укладання до дати закінчення строку дії договору. Дата закінчення строку дії договору - дата повернення приміщення. (п.п.1.6, 16.1 договору). Приміщення вважається фактично поверненим Орендарем Орендодавцю з дати підписання акту повернення-прийому (п.13.4 договору).

За змістом п.4.1 договору сторони дійшли згоди, що орендна плата за кожний місяць користування приміщенням складається з двох частин та визначається наступним чином:

- перша частина орендної плати - 67320грн., в т.ч. ПДВ 20%, що складає на дату укладення договору суму еквіваленту 8415 доларів США за курсом 8грн, за 1 долар США. Сторони погоджуються, що при здійсненні кожного платежу орендної плати у кожному новому календарному році, ця частина орендної плати підлягає коригуванню шляхом множення на коефіцієнт 1,1 (пп.4.1.1);

- друга частина орендної плати - 38571грн, в т.ч. ПДВ 20% (пп.4.1.2).

Відповідно до пп.4.2.1 договору, частина орендної плати, зазначена у п.4.1.1 договору, сплачується Орендарем з дати початку оренди щомісячно не пізніше 4 числа місяця, за який здійснюється оплата, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця в гривнях згідно відношення гривні до долару США по середньозваженому міжбанківському курсу купівлі і продажу долару США на попередню дату від дати оплати, але не нижче курсу, встановленого в п.4.1.1 договору. За перший місяць користування приміщенням перша частина орендної плати сплачується орендарем не пізніше 4 календарних днів з дати початку оренди.

Своєю чергою, згідно з пп.4.2.2 договору частина орендної плати, зазначена в п.4.1.2 цього договору, сплачується Орендарем авансом наступним чином:

- за перші 18 місяців оренди сума 694278грн на протязі 3 календарних днів після укладання договору;

- за наступні 7 місяців оренди сума 269997грн на протязі 17 календарних днів після укладання договору;

- за останні 9 місяців оренди сума 385710грн на протязі 30 календарних днів після укладання договору.

Розмір орендної плати може бути змінений, зокрема, за згодою сторін (п.4.3 договору).

Так, сторони неодноразово змінювали редакції пп.пп.4.1.1, 4.2.1 договору, зокрема:

Додатковою угодою від 02.04.2014р. (а.с.52 т.1) було викладено означені пункти в наступній редакції:

- « 4.1.1. Перша частина орендної плати за квітень 2014 року становить 76828,96грн, в т.ч. ПДВ 20%, що складає на дату укладання додаткової угоди суму еквіваленту 9256,50 доларів США за курсом 8,30грн за 1 долар США»;

- « 4.2.1. Частина орендної плати, зазначена у п.4.1.1 договору, сплачується Орендарем з дати початку оренди щомісячно не пізніше 4 числа місяця, за який здійснюється оплата, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця в гривнях за курсом 8,30грн за 1 долар США»,

Додатковою угодою від 05.05.2014р. (а.с.53 т.1), сторони дійшли згоди викласти означені пункти в такій редакції:

- « 4.1.1. Перша частина орендної плати за травень 2014 року становить 76828,96грн, в т.ч. ПДВ 20%, що складає на дату укладання додаткової угоди суму еквіваленту 9256,50 доларів США за курсом 8,30грн за 1 долар США»;

- « 4.2.1. Частина орендної плати, зазначена у п.4.1.1 договору, сплачується Орендарем з дати початку оренди щомісячно не пізніше 4 числа місяця, за який здійснюється оплата, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця в гривнях за курсом 8,30грн за 1 долар США»

Додатковою угодою від 04.06.2014р. (а.с.54 т.1) сторони виклали означені пункти в наступній редакції:

- « 4.1.1. Перша частина орендної плати за червень 2014 року становить 76828,96грн, в т.ч. ПДВ 20%, що складає на дату укладання додаткової угоди суму еквіваленту 9256,50 доларів США за курсом 8,30грн за 1 долар США»;

- « 4.2.1. Частина орендної плати, зазначена у п.4.1.1 договору сплачується Орендарем з дати початку оренди щомісячно не пізніше 4 числа місяця, за який здійснюється оплата, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця в гривнях за курсом 8,30грн за 1 долар США».

Відповідно до п.7.2.2 договору, Орендар зобовязався своєчасно сплачувати Орендодавцю орендну плату у відповідності до умов цього договору.

У п.16.7 договору сторони узгодили, що у разі тимчасової неможливості використання Орендарем приміщення з незалежних від Орендаря причин, в тому числі обставин непереборної сили, Орендар звільняється від обовязку сплати орендних платежів за весь такий період.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобовязання з оплати другої частини орендної плати, першої частини орендної плати до серпня 2014р. включно виконав в повному обсязі, що підтверджується довідкою з банку та випискою про рух коштів на рахунку Позивача (а.с.а.с.110-112 т.1)

Між тим, листом №19/2555 від 01.09.2014р. (а.с.55 т.1) Відповідач звернувся до Орендодавця (Позивача) з пропозицією внести зміни до договору оренди та звільнити Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» від орендної плати починаючи з вересня 2014р. по березень 2015р. через проведення бойових дій на території Донецької області, що унеможливило користування ним орендованим приміщення та перебуванням там працівників Відповідача.

12.09.2014р. Позивач, у відповідь на означений лист, надіслав на адресу Відповідача проект додаткової угоди до договору оренди №4-2012 від 18.09.2012р. (а.с.а.с.56,57 т.1), в якій виклав пп.пп.4.1.1, 4.1.2, 4.1.2, 4.2.2, 12.3, 12.4 та 12.5 в новій редакції, зокрема, запропонував встановити розмір першої частини орендної плати з вересень 2014р. по березень 2015р. включно в розмірі 1грн. в місяць в т.ч. ПДВ 20%, яка повинна сплачуватися Орендарем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця в гривнях щомісячно не пізніше 4 числа місяця, за який здійснюється оплата, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Своєю чергою, Відповідач листом №01/269 від 19.03.2015р. (а.с.58 т.1) повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрейд», що на підставі п.16.7 договору оренди він звільняється від обовязку сплати орендних платежів у звязку з неможливістю користуватися орендованим майном через проведення АТО на території міста Донецьку (на весь період його проведення) та виниклих у звязку з цим обставин, про що він неодноразово повідомляв Позивача.

Окрім того, листом №01/1450 від 05.11.2015р. (а.с.59 т.1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» повідомило Позивача, що на виконання п.13.2 договору, 26.10.2015р. представник Відповідача ОСОБА_9 прибув по адресу місцезнаходження останнього для формування двосторонньої комісії та подальшої передачі орендованого приміщення Орендодавцю з підписанням акту прийому-передачі, проте за означеною адресою працівників та керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейд» не було.

Листом №2ф від 31.12.2015р. (а.с.60 т.1) Позивач повідомив Відповідача, що 26.10.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрейд» працювало в звичайному режимі, всі працівники та керівництво знаходились на робочих місцях (в підтвердження викладеного до матеріалів справи було надано лист №258 від 26.11.2016р. до Приватного виробничого підприємства «Гірник-95» та відповідь №427 від 07.12.2015р. останнього на цей лист а.с.а.с.61,62 т.1) Також Позивач у своєму листі зазначив, що підстав для звільнення Відповідача від оплати орендних платежів, на його думку, не має, орендоване приміщення знаходилось и знаходиться в належному стані для його безпосереднього цільового використання як офісного приміщення, тому Відповідачу втретє було направлено не підписані ним акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з липня 2014р. по грудень 2014р. та з січня 2015р. по жовтень 2015р., а також акт звірки взаємних розрахунків, підписаний Позивачем (а.с.65 т.1)

Так, в матеріалах справи наявний направлений раніше Відповідачу лист з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактури від 20.06.2017р. (а.с.а.с.98,99 т.1), а також підписані лише з боку Орендодавця (Позивача) акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з липня 2014р. по грудень 2014р. та з січня 2015р. по жовтень 2015р. (а.с.а.с.66-81 т.1) та рахунки-фактури на оплату до них (а.с.а.с.82-97 т.1)

Таким чином, враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» умови договору оренди №4-2012 від 18.09.2012р. щодо перерахування другої частини орендної плати були виконані в повному обсязі, а щодо першої частини орендної плати - до серпня 2014р. включно, за період оренди з вересня 2014р. по жовтень 2015р. у Орендаря за підрахунками Орендодавця виникла заборгованість в розмірі 2879362,09грн.

Між тим, Відповідачем до матеріалів справи в підтвердження позиції про неможливість користування орендованим приміщенням, в тому числі за спірний період, що зумовлює звільнення від оплати орендних платежів, було надано:

- численні роздруківки з інформаційних сайтів мережі Інтернет, на підтвердження наявність загрози для працівників підприємства (а.с.а.с.116-126, 188-217 т.1) через обстріли прилеглих до обєкту оренди територій м. Донецька,

- накази про переведення працівників з міста Донецька до міста Маріуполя (наказ від 16.07.2014р.), до міста Курахове (наказ від 21.07.2014р.), до міста Запоріжжя та Дніпропетровська (наказ від 29.08.2014р.) (а.с.а.с.127-131 т.1),

- листи до Позивача, в яких Відповідач зазначав про неможливість користування орендованим приміщенням через проведенням АТО на території міста Донецька, в тому числі з пропозицією розірвати договір оренди (а.с.а.с.133-138, 219-241 т.1),

- практику Вищого господарського суду України, яка, на його думку, підтверджує законність та обґрунтованість тверджень про необхідність застосування в даному випадку ст.762 Цивільного кодексу України (а.с.а.с.139-155 т.1),

- сертифікати Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (а.с.а.с.156,157 т.1)

Своєю чергою, Господарський суд Донецької області, встановивши доведеність матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх зобовязань з оплати орендних платежів відповідно до договору оренди №4-2012 від 18.09.2012р. за період з 01.09.2014р. по 31.10.2015р. включно (строк виконання зобовязання з оплати орендних платежів (першої частини) за стягуваний період настав, договір оренди №4-2012 від 18.09.2012р. розірваний у передбаченому законом та договором порядку не був) та зазначивши, що представлені до матеріалів справи накази про переведення працівників з міста Донецька до міста Маріуполя (наказ від 16.07.2014р.), до міста Курахове (наказ від 21.07.2014р.), до міста Запоріжжя та Дніпропетровська (наказ від 29.08.2014р.), так само як і сертифікати (висновки) №1257 (вих. №4295/05-4 від 30.10.2014р.), №1258 (вих.№4294/05-4 від 30.10.2014р.) Торгово-промислової палати України, згідно з якими засвідчено настання обставин непереборної сили з 14.04.2014р., не є належними доказами неможливості використання Відповідачем орендованого приміщення, своїм рішенням задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Враховуючи правову природу та змісту укладеного між сторонами договору оренди №4-2012 від 18.09.2012р., який у розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами законодавства про оренду (найм).

Таким чином, укладений між сторонами договір оренди №4-2012 від 18.09.2012р. є належною у розумінні ст.ст.11,509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України правовою підставою для виникнення і існування у Позивача суб'єктивного права на отримання орендної плати, якому (праву) кореспондує відповідний обов'язок Відповідача як Орендаря її сплачувати згідно умов договору за весь період користування майном, що безпосередньо закріплено ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України і ч.1 ст.286 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Разом із тим, ч.4 ст.14 Цивільного кодексу України передбачає можливість звільнення боржника від виконання обовязку у випадках, встановлених договором або цивільним законодавством. Зважаючи на природу спірних правовідносин, можливість і умови такого звільнення визначені ст.762 Цивільного кодексу України, як у відповідній частині кореспондується із п.16.7. договору оренди.

Між тим, ст.762 Цивільного кодексу України, у неправильності застосування якої місцевим судом наголошено в апеляційній скарзі, визначає та розрізняє за правовими наслідками два види обставин, що впливають на можливість користування орендованим майном, але не перебувають у відповідальності орендаря:

- які істотно зменшують можливість користування майном та мають наслідком виникнення у орендаря вимагати від орендодавця відповідного зменшення орендної плати (ч.4 ст.762 Цивільного кодексу України);

- які унеможливлюють використання орендованого майна та мають наслідком звільнення орендаря від орендної плати за весь час існування таких обставин (ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України).

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що договір оренди був укладений сторонами 18.09.2012р., тобто до проведення АТО, обставини наявності та проведення якої відносно періоду формування стягуваної заборгованості Відповідач розцінює саме в контексті положень ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, факт проведення АТО (загальновідомий та не потребує доказуванню у розумінні ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України) з 14.04.2014р. вже мав місце на момент укладення сторонами додаткових угод від 05.05.2014р. та від 04.06.2014р., а також був врахований шляхом фіксації передбаченого договором валютного еквіваленту на рівні 8,30грн. за 1 долар США, замість передбаченого п.4.2.1 договору визначеного співвідношення гривні до долару США по середньозваженому міжбанківському курсу. За висновком судової колегії, у такий спосіб сторонами були оцінені наявні у звязку з проведенням АТО обставини в контексті договірних правовідносин та запроваджено відповідний баланс їх інтересів в контексті таких обставин; припущення неврахування сторонами факту проведення АТО і наслідками цього для орендних відносин зважаючи на неспростовану в порядку ст.215 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності таких угод (ст.204 цього Кодексу), не відповідає встановленим п.6 ст.3 та ч.5 ст.12 Цивільного кодексу України принципам розумного та добросовісного здійснення сторонами своїх прав (у тому числі, повязаних із зміною умов договору).

Наразі, зазначені Відповідачем обставини (посилення обстрілів, перебої у електро і водопостачанні у м. Донецьку) відносно періоду з вересня 2014р. по березень 2015р.), позиція Позивача про недоведеність яких виключно в силу статусу джерел фіксації (роздруківки з інформаційних сайтів мережі Інтернет) є неприйнятою виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, сформованої у справі «Кобець проти України» щодо принципу «розумних сумнівів» при оцінюванні доказів та загальновідомості повязаних з проведенням АТО обставин обстрілів та перебоїв у водо та електропостачанні, у розумінні ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України свідчить про наявність підстав, які істотно зменшують можливість використання Відповідачем орендованим приміщенням, проте не унеможливлюють таке використання взагалі.

Означений висновок суду ґрунтується на такому:

- по-перше, обставини такого роду в тому чи іншому кількісному вигляді мали місце і у попередній (не спірний та оплачений Відповідачем) період орендних відносин після початку проведення АТО, та частково враховані додатковими угодами, про що вказувалося вище;

- по-друге, згадувані Відповідачем накази по працівникам з їх переведення на підконтрольну українській владі територію (міста Маріуполь, Курахове, Запоріжжя та Дніпропетровськ) за їх змістом обумовлюються виробничою необхідністю, а не міркуваннями безпеки персоналу. У світлі цієї визначеної самим Орендарем причини здійсненої ним (тобто залежної від нього дії) зміни у розміщенні персоналу, вказана у скарзі відсутність працівників впродовж розглядуваного періоду в орендованому приміщенні сама по собі не може розцінюватися в контексті ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України;

- по-третє, в листі №19/2555 від 01.09.2014р., не дивлячись на наявні і до цього моменту факти обстрілів та повне виконання обовязків Орендарем, останній звертається до Орендодавця з проханням про звільнення від орендної плати за період з вересня 2014р. по березень 2015р., тоді як висування вимог з приводу орендної плати, які потребують погодження Орендодавцем, охоплюється саме ч.4 ст.762 Цивільного кодексу України ч.6 цієї норми не передбачає необхідності жодних погоджень Орендарем правових наслідків обставин неможливості користування. Крім того, в цьому листі Відповідача наголошує на проведення бойових дій в Донецькій області, а не у місті Донецьку у безпосередньому наближені до обєкту оренди, як зазначає в перебігу цієї справи.

Втім, викладене не є підставою для заперечення факту впливу наведених Скаржником обставин на можливість звичайного використання ним орендованого впродовж розглядуваного періоду, але такий вплив в контексті приведених вище міркувань та представлених у справі доказів не може ототожнюватися із повною неможливістю використання майна, що узгоджується із твердженнями самого Відповідача про перебування його майна в орендованому приміщенні та його демонтаж/вивезення лише у грудні 2014р. Більш того, суд апеляційної інстанції зазначає, що зміст проекту додаткової угоди від 01.09.2014р., направлений у відповідь на лист Відповідача №19/2555 від 01.09.2014р., вказує, що Орендодавець також визнав існування обставин, які зменшують можливість використання орендованого приміщення Відповідачем, запропонувавши, зокрема, в п.8 проекту встановити розмір першої частини орендної плати з вересень 2014р. по березень 2015р. включно в розмірі 1грн. в місяць в т.ч. ПДВ 20%.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що адекватним фактичним обставинам справи та таким, що відповідає балансу інтересів сторін в контексті принципу справедливості та розумності є саме зменшення згідно ч.4 ст.762 Цивільного кодексу України розміру першої частини орендної плати за період з вересень 2014р. по березень 2015р. до 1грн. в місяць, в той час як необхідність зменшення/звільнення від орендної плати за інший стягуваний період Відповідачем у відповідності до вимог ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу України, доведено не було.

Окрім цього, колегія суддів додатково зауважує, що:

- належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів припинення означеного грошового зобовязання виконанням, або у будь-яких інших визначений діючим законодавством спосіб Відповідачем до матеріалів справи не представлено, а наявні листи Відповідача, якими останній повідомив про бажання відмовитися від подальшого виконання обовязків за договором, свідчать лише про існування такого наміру, проте в матеріалах справи відсутня додаткова угода про розірвання договору;

- Відповідачем також не було доведено належними засобами доказування неможливість використання ним майна, що було обєктом оренди у період з вересня 2014р. по жовтень 2015р., оскільки сертифікати Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили ніяким чином не звільняють Відповідача від виконання взятих на себе зобовязань з оплати орендних платежів за укладеним договором, а лише встановлює наявність форс-мажорних обставин. Проте само по собі наявність таких обставин за відсутністю доведеного причинно-наслідкового звязку із виконанням спірних грошових зобовязань не може вважатися достатньою підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належності стягнення з Відповідача орендної плати за договором №4-2012 від 18.09.2012р. за період з 01.04.2015р. по 31.10.2015р. включно в сумі 1696994,28грн., в той час як за період з 01.09.2014р. по 31.03.2015р. належна до стягнення сума орендної плати повинна становити 7,00грн. Колегія суддів наголошує, що сама по собі відсутність у процесуальній позиції Відповідача посилань на необхідність застосування ч.4 ст.762 Цивільного кодексу України жодною мірою не обмежує суд у наданні належної правової кваліфікації аргументам заперечень Орендаря та застосувати відповідне положення матеріального права.

Відтак, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» та часткового скасування переглядуваного рішення в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейд» про стягнення з Відповідача орендної плати за період з 01.09.2014р. по 31.03.2015р. за договором оренди №4-2012 від 18.09.2012р. в розмірі 1182360,81грн.,із прийняттям нового рішення про стягнення за цей період 7 гривень зменшеної орендної плати, що за змістом ст.49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює розподіл витрат зі сплати судового збору за подання первісної позовної заяви та апеляційної скарги між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка», м. Курахове Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2017р. (повний текст підписано 03.10.2017р.) у справі №905/1601/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2017р. (повний текст підписано 03.10.2017р.) у справі №905/1601/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка», м. Курахове Донецької області орендної плати за період з 01.09.2014р. по 31.03.2015р. за договором оренди №4-2012 від 18.09.2012р. в розмірі 1182360,81грн., та прийняти нове рішення про стягнення з цей період 7 гривень зменшеної орендної плати, у звязку з чим викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейд», м. Макіївка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка», м. Курахове Донецької області про стягнення 2879362,09грн. заборгованості за договором оренди №4-2012 від 18.09.2012р. за період з 01.09.2014р. по 31.10.2015р. включно задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» (85612, Донецька область, Мар?їнський район, м.Курахове, вул. Енергетиків, буд.34, ідентифікаційний код 31386990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейд» (86104, Донецька обл., м. Макіївка, вул.Абакумова, буд.1Б, ідентифікаційний код 36389089) заборгованості за договором оренди №4-2012 від 18.09.2012р. за період з 01.09.2014р. по 31.10.2015р. включно в розмірі 1697001,28грн., а також судовий збір в розмірі 25455,02грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейд» (86104, Донецька обл., м.Макіївка, вул. Абакумова, буд.1Б, ідентифікаційний код 36389089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» (85612, Донецька область, Мар?їнський район, м.Курахове, вул. Енергетиків, буд.34, ідентифікаційний код 31386990) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 19508,95грн.

4. Доручити Господарському суду Донецької області видати накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

5. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О. Попков

Судді:І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надрук.3примір.: 1-Позивачу, 2-Відповідачу, 3-у справу