Постанова № 70795148, 06.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017 Справа № 904/6718/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

За участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Овчар Т.В., посвідчення № 044064 від 07 вересня 2016 року.

Представники сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: Биструшкін О.С., представник, довіреність №2 від 27 липня 2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бутенко Микола Васильович" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2017 року у справі №904/6718/17

за позовом: Першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м.Київ в особі Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Дніпро

до відповідача: Фермерського господарства "Бутенко Микола Васильович", смт. Томаківка, Дніпропетровська область

про стягнення 100 000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Бутенко Микола Васильович" на користь держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 100 000 грн. поворотної фінансової допомоги та на свою користь 1 600 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року у справі №904/6718/17 (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено; з Фермерського господарства "Бутенко Микола Васильович" на користь держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств стягнуто 100 000 грн. коштів поворотної фінансової допомоги; з Фермерського господарства "Бутенко Микола Васильович" на користь прокуратури Дніпропетровської області стягнуто 1 600 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд:

- прийняв рішення з порушенням ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, оскільки дійшов висновку, що договір, який не містить умов щодо розміру і порядку сплати процентів за користування кредитом, є кредитним договором;

- безпідставно не застосував позовну давність при вирішенні спору;

- прийняв рішення з порушенням ч.2 ст. 50 Бюджетного кодексу України, оскільки задовольнив позовні вимоги на користь неналежного позивача.

Прокуратура проти доводів апеляційної скарги заперечила, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Позивач на виклик суду не з'явився, відзив на апеляційну скаргу на вимогу суду не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників прокуратури та відповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) в особі Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивач) та Фермерським господарством "Бутенко Микола Васильович" (відповідач) укладено договір від 23 вересня 2009 року про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №2, за умовами якого Дніпропетровське відділення Укрдержфонду зобов'язалось надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству "Бутенко Микола Васильович" Томасівського району в сумі 100 000 грн., а Фермерське господарство зобов'язалось використати її за цільовим призначенням та повернути у визначений договором строк.

Відповідно до п. 3.2.1 договору Укрдержфонд в особі Дніпропетровського відділення зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок Фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Пунктом 3.4.2. договору встановлено, що Фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Дніпропетровському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 01 грудня 2013 року в сумі 50 000 грн.; до 23 вересня 2014 року в сумі 50 000 грн.

Фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству "Бутенко М.В." Томасівського району терміном до 23 вересня 2014 року (п. 4.1. договору).

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу фінансову підтримку (допомогу) у розмірі 100 000 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №174 від 13 жовтня 2009 року (а.с. 18).

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо повернення грошових коштів не виконав.

Вказані обставини і є причиною виникнення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов п.4.1 договору строк повернення фінансової підтримки (допомоги) є таким, що настав; на момент розгляду справи доказів її повернення суду не подано, таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності відстав для задоволення позову.

02 серпня 2017 року відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення 50 000 грн., які відповідач зобов'язався повернути у строк до 01 грудня 2013 року.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлена ст. 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 Цивільного кодексу України законом можуть бути встановлені вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Згідно ч. 1 ст. 50 Бюджетного кодексу України у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

З платіжного доручення №174 від 13 жовтня 2009 року вбачається, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 100 000 грн. в якості надання кредитів фг. за рах. стаб. фонду згідно розпорядження КМУ від 23 липня 2009 року №917-р та постанови КМУ від 01 липня 2009 року №651, згідно д.№2 від 23 вересня 2009 року без ПДВ. КЕКВ 4112.

Постановою КМУ "Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для надання кредитів фермерським господарствам" від 1 липня 2009 N 651 затверджено Порядок використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для надання кредитів фермерським господарствам.

Згідно п. 3 Порядку бюджетні кошти спрямовуються на надання кредитів фермерським господарствам, у власності та/або в оренді яких перебувають не більш як 500 гектарів сільськогосподарських угідь відповідно до статистичних даних станом на 1 січня 2009 року, на конкурсних засадах на поворотній основі у розмірі, що не перевищує 100 тис. гривень на одне господарство.

Пунктом 4 Порядку визначено, що фінансова підтримка надається в межах бюджетних коштів, передбачених на відповідні цілі, які використовуються згідно з Порядком використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженим постановою КМУ від 25 серпня 2004 року N1102.

Бюджетним кодексом України, що регулює спірні правовідносини, передбачено, що на вимоги про повернення коштів до бюджету не поширюється позовна давність. Оскільки право на позов виникло у позивача після 01 грудня 2013 року, тобто після набрання чинності Бюджетного кодексу України, колегія суддів вважає, що на позовні вимоги позовна давність не поширюється.

Окрім того, помилковими є доводи апелянта, що договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, укладений між позивачем та відповідачем, не є кредитним, а тому не підлягають застосуванню положення ч.2 ст. 50 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п. 31 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Згідно п. З Порядку бюджетні кошти спрямовуються на надання кредитів фермерським господарствам, у власності та/або в оренді яких перебувають не більш як 500 гектарів сільськогосподарських угідь відповідно до статистичних даних станом на 1 січня 2009 p., на конкурсних засадах на поворотній основі у розмірі, що не перевищує 100 тис. гривень на одне господарство.

Тобто, законодавством встановлено, що бюджетні кошти спрямовуються саме на надання кредитів фермерським господарствам.

Щодо доводів відповідача відносно неналежного позивача слід зазначити, що в даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, яким й укладений з відповідачем договір №2 від23 вересня 2009 року, що є підставою пред'явленого позову, тобто прокурором вірно визначено позивача у справі.

За викладених обставин, заперечення апелянта є необґрунтованими, натомість позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 100 000 грн. є доведеним належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99,101-103,105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Фермерського господарства "Бутенко Микола Васильович" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2017 року у справі №904/6718/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

(Повний текст постанови складено 07.12.2017 року).