Постанова № 70795137, 29.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р. Справа№ 916/1430/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Істомін О.В. - представник, дов. № 362 від 03.03.2017;

від відповідача: Хахула М.О. - представник, дов. б/н від 29.09.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ліга"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017

у справі № 916/1430/17 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ліга"

про стягнення 23 098,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 916/1430/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ліга" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 19 760, 80 грн. боргу, 1368, 81 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ліга" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 916/1430/17 та прийняти нове, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ліга" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 916/1430/17 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження; розгляд справи призначено на 07.11.2017.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. на підготовці для підвищення кваліфікації, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.11.2017 було визначено склад суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Майданевич А.Г., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 прийнято матеріали справи № 916/1430/17 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ліга" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 916/1430/17 до свого провадження.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 07.11.2017 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 916/1430/17 до 29.11.2017.

19.10.2017 від відповідача через відділ документального забезпечення суду надійшли клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи в порядку ст. 41 ГПК України та про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги та клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 916/1430/17 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.11.2017 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 916/1430/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки предметом спору є не обсяг та вартість робіт, що мали бути виконані за умовами укладеного договору, а саме своєчасність її виконання відповідно до умов договору.

Щодо клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідачем не обґрунтовано, в розумінні ст. 101 ГПК України, неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, письмових пояснень, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.12.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір на виконання робіт № 112-В-АМПУ-16, за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого відповідач, за договором виконавець, зобов'язався виконати наступні роботи: «Виконання перед проектних робіт з реконструкції/технічного переоснащення систем зовнішнього освітлення філій ДП «АМПУ» (код ДК 021-2015: 45000000-7 - будівельні роботи), а позивач, за договором замовник, прийняти та оплатити такі роботи в повному обсязі у порядку та на умовах, визначених цим договором. Виконання робіт здійснюється в обсягах та у строки, що узгоджені у Технічному завданні на виконання робіт (додаток № 1 до цього договору), Зведеним кошторисом (додаток № 2 до цього договору) та Календарному плані виконання робіт (додаток № 3 до цього договору), що є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору встановлено, що ціна договору складається із загальної вартості робіт за цим договором відповідно до кошторису і складає 3 841 497,93 грн. ціна договору включає в себе вартість комплексу робіт, які визначені технічними завданнями. Оплата за виконання робіт здійснюється у наступному порядку: позивач сплачує учаснику аванс у розмірі 30% від ціни договору, що становить 1 152 449,38 грн. з ПДВ, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання оригіналу належним чином оформленого рахунку відповідача після підписання договору; наступну оплату позивач сплачує поетапно у розмірі 70% від встановленої ціни відповідного етапу згідно із кошторисом, після підписання сторонами акту прийомки-передачі звіту по кожному об'єкту протягом 10 банківських днів з дати надання належним чином оформлених рахунків. Розрахунки між сторонами здійснюються у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, вказаний в цьому договорі.

Відповідно до п. 5.1 договору визначено, що строк безпосереднього виконання робіт, зазначений в календарному плані виконання робіт, не повинен перевищувати 30 календарних днів.

Згідно із п. 5.7 договору приймання виконаних робіт по кожному об'єкту здійснюється підписанням сторонами окремих двосторонніх актів прийому-передачі звітів по кожному об'єкту. Позивач протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання акту виконаних робіт зобов'язаний розглянути і підписати його або надати відповідачу мотивовану письмову відмову від його підписання. У разі мотивованої відмови позивача від прийняття робіт сторонами складається двосторонній акт з переліком зауважень та строків їх усунення.

Відповідно до Зведеного кошторису, який є додатком № 2 до договору повна вартість робіт по Ізмаїльському порту складає 65 869,30 грн. з ПДВ.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 19 760,80 грн. в рахунок оплати за виконання робіт з призначенням платежу: «зг. рах. СФ-0000029 від 20.12.16р. за вик.пере.роб. з рек/тех.переосн.сист. зов. Осв.Іфю ДП «АМПУ» по дог. № 112-В-АМПУ-16 від 09.12.16», що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 26.12.2016.

Однак, із матеріалів справи також вбачається, що в порушення умов договору відповідачем не виконано оплачені позивачем роботи у строки, встановлені договором, строк дії договору закінчився, а сплачені позивачем грошові кошти на вимогу позивача відповідачем не повернуто.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, у пункті 5.1 договору сторони погодили умову про те, що строк виконання робіт, зазначений в Календарному плані виконання робіт та не повинен перевищувати 30 календарних днів.

У Календарному плані виконання робіт (додаток № 3 до договору) визначено строки виконання проектних робіт з реконструкції/ технічного переоснаще6ння систем зовнішнього освітлення філій ДП «АМПУ», у т.ч. щодо Ізмаїл.

Згідно п. 3.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками і діє до 31.12.2016, а за фінансовими (здійснення розрахунків) зобов'язаннями сторін до їх повного виконання.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач набув спірну суму коштів на підставі договору № 112-В-АМПУ-16 від 09.12.2016.

Також матеріалами справи підтверджується, що станом на час розгляду справи термін виконання робіт, а отже і освоєння коштів на заявлену суму сплинув, термін дії договору закінчився 31.12.2016, тому правовідносини сторін щодо виконання робіт припинились, а отже і підстава отримання відповідачем коштів на суму 19 760,80 грн., перерахованих позивачем за виконані роботи відпала.

Відповідачем не надано доказів ані підписання сторонами актів приймання-виконання робіт за договором на суму 19 760,80 грн., ані повернення спірних коштів позивачу.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 631 ЦК України визначає строком договору час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 19 760,80 грн., вважає вказану вимогу обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 138,50 грн. відповідно до п. 6.5 за прострочення виконання зобов'язання, 233,88 грн. 3% річних та 965,22 грн. інфляційних втрат, нарахованих згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки відповідно до п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Згідно із п. 6.5 договору у разі несвоєчасного повернення незакритої актами прийому-передачі звітів по кожному об'єкту суми авансу відповідно до умов цього договору, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який допущено прострочення, від суми несвоєчасно повернутого авансу за кожен день прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем нараховано пеню у розмірі 2 138,50 грн. за період з 01.01.2017 по 24.05.2017 за прострочення виконання зобов'язання.

Однак, умовами договору не визначено конкретного строку повернення невикористаної суми авансових платежів та умови про повернення коштів у зв'язку із закінченням дії договору, крім того з Календарного плану виконання робіт неможливо ідентифікувати які саме, в який строк мають бути виконані роботи по договору та на яку суму, а доказів надсилання вимоги позивача до відповідача № 860/11/10-17 від 30.05.2017 про сплату заборгованості, у т.ч. за договором у розмірі 19 760,80 грн., позивачем не надано, у зв'язку із чим, Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 2 138,50 грн.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Щодо твердження скаржника про фактичне виконання робіт та надання їх результатів позивачу, слід зазначити, що як вбачається із матеріалів справи, лише 17.10.2017 на адресу позивача надійшли документи, а саме: оригінал звіту виконання передпроектних робіт, оригінал висновку експертизи № 48/1.09.02-1374.16 та № 48/1.09,02-1375.16, копія проекту акту № ОУ-0000029 здачі-прийняття робіт, - що були направлені на адресу позивача лише 29.09.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, тобто після завершення дії договору.

Також слід зазначити, що відповідач ані у строк, визначений п. 3.1 договору строк її дії - до 31.12.2016, ані впродовж визначених п. 5.1 договору 30 календарних днів з дати його укладення - до 08.01.2017, результати виконаних за договором робіт позивачу не пред'явив та не звертався до позивача з метою продовження строку дії договору, натомість, звернувся до позивача з листом № 53 від 18.05.2017 про намір продовжити строк дії вже закінченого договору, що не заперечується відповідачем.

Як вбачається із наданих відповідачем Висновках експертизи № 48/1.09.02-1374.16 та № 48/1.09,02-1375.16 та звіті містяться суттєві змістовні помилки - назва власника, юридична та фактична адреси, назви щогл, описова частина матеріалів містить посилання на Одеську філію позивача.

Обставини, на які скаржник посилається як на підставу для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 916/1430/17, визнаються колегією суддів безпідставними.

Скаржник вказує на те, що не брав участь у розгляді даної справи в суді першої інстанції.

Згідно із ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався правом взяти участь у судовому засіданні ані 05.09.2017, ані 19.09.2017, оскільки не направив свого представника.

Отримання відповідачем 18.07.2017 ухвали Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 про порушення провадження у справі № 916/1430/17 та 11.09.2017 ухвали від 05.09.2017 про відкладення розгляду справи № 916/1430/17 підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 14449681 та № 14580478, відповідно.

Також відповідач не скористався правом надіслати відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, після одержання ухвали про порушення справи, як це передбачено ст. 59 ГПК України.

Крім того, законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні.

Згідно із ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через повторне нез'явлення в засідання представника сторони.

Таким чином, судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права про права та обов'язки сторін у судовому процесі.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 916/1430/17 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ліга", відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 916/1430/17.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ліга" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 916/1430/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 916/1430/17 залишити без змін.

3. Справу № 916/1430/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

А.І. Тищенко