Постанова № 70794981, 06.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.12.2017р. справа № 908/1844/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю представників сторін: від позивача:Не з’явився від відповідача:ОСОБА_4 – за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжяна рішення Господарського суду Запорізької області від02.11.2017р.по справі№ 908/1844/17 (суддя Кричмаржевський В. А.)за позовомПриватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників», м. Запоріжжядо Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжяпростягнення 229’ 529,04 грн

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників», м. Запоріжжя (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя (далі – Відповідач) суми заборгованості, що виникла за, укладеним сторонами договором оренди обладнання № 193/9 від 18.05.2016р. (далі – «Договір»), у розмірі 229’ 529,04 грн.

02.11.2017р. Господарський суд Запорізької області одержав заяву № 25-16/1917 від 01.11.2017р. відповідача про розстрочку виконання рішення, згідно якої, останній просив суд першої інстанції розстрочити виконання рішення суду, що буде винесено по справі № 908/1844/17 на період з грудня 2017р. по листопад 2018р. рівними частинами, посилаючись на тяжке фінансово-економічне становище підприємства.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.11.2017р. по справі № 908/1844/17 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» суму заборгованості в розмірі 224’ 529,04 грн та суму судового збору в розмірі 3’ 442,93 грн.

Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» 5’ 000 грн – припинено.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» № 25-16/1917 від 01.11.2017р. про розстрочку виконання рішення суду – залишено без задоволення.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2017р. по справі № 908/1844/17 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду та прийняти нове рішення, яким розстрочити виконання рішення, у загальній сумі 224’ 529,04 грн, на період з грудня 2017р. по листопад 2018р., зі сплатою у кожному місяці рівними частинами 18’ 710,75 грн.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника, покладено твердження про те, що судом першої інстанції не було враховано тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача. Так, апелянт зазначає, що фінансовий стан останнього, дійсно, значною мірою перешкоджає виконанню судового рішення по справі, зокрема, повне виконання спірного рішення в сумі 224’ 529,04 грн, призведе до зупинки товариства, техногенної, економічної катастрофи в масштабах міста Запоріжжя та Запорізької області в цілому, тоді як надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців, надасть боржникові можливість поступового погашення заборгованості без значного фінансового навантаження на підприємство.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, поважність причин неявки апеляційному суду не повідомив, втім на електронну адресу суду надіслав відзив № 490 від 01.12.2017р. на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», в якому просить судову колегію - рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2017р. по справі № 908/1844/17 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, з викладених у ній мотивів.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі повноважного представника позивача, адже наявних матеріалів у справі достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.05.2016р. між Приватним акціонерним товариством «Завод напівпровідників» (далі – «Орендодавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі – «Орендар») було укладено договір оренди обладнання № 193/9, відповідно до умов п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування за плату, на умовах, викладених у цьому договорі і невід’ємних додатках до нього, обладнання згідно із специфікацією (трубопровід системи опалення), для здійснення орендатором діяльності у порядку, передбаченому цим договором (ДК016ґ-2010 код 77.32.1).

Орендоване майно (далі – «Обладнання») передається орендареві для використання у виробничих цілях згідно з його призначенням (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.3. договору, зазначене вище майно, належить Приватному акціонерному товариству «Завод напівпровідників».

Вартість обладнання складає 1’ 114’ 474,76 грн (п. 1.4. договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору за оренду обладнання, визначеного п. 1.1. цього договору орендар сплачує щомісячно орендну плату у розмірі – 24’ 120,00 грн з урахуванням ПДВ, виходячи з розрахунку – 24,12 грн за метр погонний, яка перераховується орендодавцю щомісячно за фактичний строк використання обладнання після підписання акту приймання-передавання обладнання уповноваженими представниками орендаря, починаючи з 01.06.2016р.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві щомісячно за фактичний строк використання після підписання актів приймання-передачі обладнання.

Згідно п. 8.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2026р.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права, зокрема, не здійснення орендарем орендної плати за обладнання за наступними актами здачі – приймання робіт (надання послуг), що підписані сторонами, належним чином засвідчені копії яких, містяться в матеріалах справи:

· ОУ-0000100 за серпень 2016р. на суму – 12’060,00 грн;

· ОУ-0000126 за вересень 2016р. на суму – 12’ 060,00 грн;

· ОУ-0000138 за жовтень 2016р. на суму – 12’060,00 грн;

· ОУ-0000147 за 31.10.2016р. на суму – 389,04 грн;

· ОУ-0000159 за листопад 2016р. на суму – 24’ 120,00 грн;

· ОУ-0000169 за грудень 2016р. на суму – 24’120,00 грн;

· ОУ-0000010 за січень 2017р. на суму – 24’ 120,00 грн;

· ОУ-0000017 за лютий 2017р. на суму – 24’ 120,00 грн;

· ОУ-0000029 за березень 2017р. на суму – 24’ 120,00 грн;

· ОУ-0000043 за квітень 2017р. на суму – 24’120,00 грн;

· ОУ-0000045 за травень 2017р. на суму – 24’120,00 грн;

· ОУ-0000057 за червень 2017р. на суму – 24’120,00 грн.

Окрім того, заборгованість за вказаним договором оренди підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 26.10.2017р., підписаним представниками обох сторін у справі.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи у їх сукупності та наявним у останній матеріалам, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості у розмірі 5’ 000,00 грн.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що між сторонами у справі виникло зобов’язання з приводу оренди майна на підставі Договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1. ст. 286 ГК України, орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Плата за користування майном встановлюється договором найму (ч.1. ст. 762 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7. ст. 193 ГК України. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, судом першої інстанції у справі встановлено, що також не заперечується відповідачем - загальна сума заборгованості по орендній платі за період з серпня 2016р. по червень 2017р. становить 224’ 529,04 грн.

На момент прийняття рішення по справі відповідач існуючий борг з серпня 2016р. по червень 2017р. становить 224’ 529,04 грн не погасив, тому зазначена сума правомірно була стягнута на користь позивача.

Щодо надання відповідачу розстрочки виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2017р. по справі № 908/1844/17, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема, стаття 121 ГПК України, яка передбачає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до приписів статей 43, 33, 43 ГПК України саме на відповідача покладено обов’язок доведення існування відповідних підстав, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 № 9, підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відстрочка та розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах спірозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи – боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки містяться в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013.

У заяві відповідача про надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення останній посилається, зокрема, на його унікальність, відповідач є єдиним в Україні підприємством з виробництва титану губчастого, титанових сплавів, литва, титанового шлаку, тетрахлориду титану, титанових зливок та інших видів титанової продукції в Україні та Європі з великою часткою електроенергії у собівартості. Обмеженість фінансових ресурсів комбінату ускладнює роботу щодо підтримки у належному працездатному стані безперервного, екологічно небезпечного виробництва. Враховуючи постійне підвищення тарифів на електроенергію та кризу на світовому ринку титанових напівфабрикатів, відповідач опинився на межі зупинки виробництва. Відповідач віднесений до підприємств України першого класу підвищеної небезпеки тощо.

Втім, Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників» постановою господарського суду Запорізької області у справі № 908/6036/14 визнане банкрутом, відносно нього введена ліквідаційна процедура, призначений ліквідатор, який у даний час формує ліквідаційну масу з метою проведення розрахунків з кредиторами, і на підставі статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зобов’язаний пред’являти до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, що і є у даному випадку. Позивач визнаний господарським судом неплатоспроможним.

Таким чином, при розгляді заяви відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення на 12 місяців судом першої інстанції було враховано не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений законом строк, але й для стягувача, при затримці виконання рішення.

Відтак, висновок суду першої інстанції постановлено з урахуванням інтересів обох сторін, їх фінансового стану у сукупності з усіма наданими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Повнота оцінки доказів означає, що суд зобов'язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Результат оцінки доказів, який наводиться в судовому акті, полягає в мотивації прийняття чи відмови у прийнятті доказів, що подані особами, які беруть участь у справі, з метою обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що при ухваленні спірного рішення судом першої досліджені усі обставин, що мають значення для справи.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2017р. по справі № 908/1844/17 – залишити без змін.

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: О. В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – до справи;

1 – ГСЗО;

ОСОБА_5

тел.: 702-01-54