Постанова № 70794896, 22.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа№ 910/12530/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - Юхно В.І. - дов. № 2-196д від 08.12.2016 року;

від відповідача - Чернюк В.В. - дов. № 13-11-6262 від 28.09.2017 року,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

в особі філії Газопромислового управління

«Полтавагазвидобування»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.09.2017 року

у справі № 910/12530/17 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

в особі філії Газопромислового управління

«Полтавагазвидобування»

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк

«Надра»

про стягнення 17 385,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року по справі № 910/12530/17 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року по справі № 910/12530/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.11.2017 року.

02.11.2017 року через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2017 року, у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/12530/17 колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 року справу прийнято до провадження у зазначеному складі колегії суддів.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року по справі № 910/12530/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30.07.2010 року між Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної Акціонерної Компанії «Нафтогаз України» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» (далі - позивач, організація, ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування») та Відкритим акціонерним товариством «Комерційним банком «Надра» в особі Центрального відділення філії Полтавського Регіонального Управління ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - відповідач, банк, ПАТ «КБ «Надра») був укладений договір про співпрацю № 1147/10 (далі - Договір).

За умовами Договору організація забезпечує розміщення п'яти банківських терміналів по видачі готівкових коштів із використанням пластикових карток міжнародних платіжних систем та телекомунікаційного обладнання, що належить на праві власності банку, шляхом надання місця у приміщеннях своїх структурних підрозділів філії організації. Банк організовує доставку та здійснює встановлення обладнання у зазначеному місці для обслуговування працівників організації по отриманню ними заробітної плати готівкою через банкомат. Об'єкти знаходяться за адресою визначеною додатком № 1 до Договору. Факт встановлення на об'єкти телекомунікаційного обладнання оформляється актом.

Відповідно до п. 2.1.3 Договору банк зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати позивачу оплату за витрати, пов'язані з утриманням об'єкту та телекомунікаційного обладнання.

Пунктами 2.2.1, 2.2.6 Договору передбачено, що організація зобов'язана: надавати банку об'єкт придатний для розміщення обладнання та забезпечувати безперебійну подачу електроенергії до банкомату; забезпечити схоронність обладнання.

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору банк щомісячно сплачує витрати, пов'язані з утриманням обладнання на об'єкті саме у розмірі визначеному у додатках № 2-6 (калькуляціях) на підставі рахунку пред'явленого позивачем до 25 числа поточного місяця. Розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок останнього.

У додатках № 2-6 (калькуляціях) передбачені щомісячні витрати, пов'язані з утриманням банківських терміналів по видачі готівкових коштів у приміщеннях організації:

- адміністративної будівлі самого Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» (м. Полтава, вул. Фрунзе, 173);

у приміщеннях її структурних підрозділів, а саме:

- адміністративної будівлі Автотранспортного цеху Організації (м. Полтава, вул. Серьогіна, 9);

- адміністративної будівлі Солохівського цеху (смт. Опішня, вул. Леніна, 40, Зіньківський район, Полтавської області);

- адміністративної будівлі Яблунівського цеху (смт. Сенча, вул. Перемоги, 3а, Лохвицького району Полтавської області);

- адміністративної будівлі Гадяцького цеху (м. Гадяч, вул. 50 років Жовтня, 44, Полтавська область).

Щомісячні витрати, пов'язані з утриманням 5 банківських терміналів по вказаним об'єктам включають: витрати по електроенергії, охороні, прибирання прилеглої території, адміністративні витрати. Із загальної суми цих витрат платилась частка прибутку в розмірі 30% і враховувалась оплата ПДВ 20%.

Щомісячні витрати пов'язані з утриманням і збереженням телекомунікаційного обладнання складають 915,00 грн. (5х183,00 грн.).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем протягом 19 місяців, починаючи з червня 2015 року по грудень 2016 року включно, не проводиться оплата відповідно до умов договору, за витрати пов'язані з утриманням банкоматів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 17 385,00 грн. ( 19 місяців х 915,00 грн. ).

Позивач стверджує, що відповідач за період надання послуг з утримання банкоматів з червня 2015 року по грудень 2016 року зобов'язаний був сплатити 17 385,00 грн. (19 місяців х 915,00 грн.).

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором за період з червня 2015 року по грудень 2016 року у сумі 17 385,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Вимоги позивача включають період з червня 2015 року по грудень 2016 року.

Проте, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року № 83 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 року № 26, згідно з яким з 06.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу у ПАТ «КБ «Надра».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 року № 356 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 року № 113 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.11.2016 року № 2342 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» до 03.06.2020 року з відповідним продовженням повноважень уповноваженої особи Фонду.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Між сторонами у даній справі склались зобов'язальні правовідносини на підставі договору, тому, позивач виступає кредитором за вимогою з розпорядженням належними йому коштами, а відповідач є боржником у спірних правовідносинах і вказані вимоги підпадають під обмеження, встановлені положеннями Закону.

Враховуючи, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», то його вимоги до відповідача під час запровадження тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені у інший спосіб та у іншому порядку ніж це передбачено вимогами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 25.03.2015 року у справі № 910/9232/14, постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року в справі № 6-2001цс15.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Частиною 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

З огляду на перебування ПАТ «КБ «Надра» в ліквідаційній процедурі та зазначені положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача поза межами процедури передбаченої спеціальним законом.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений права на захист своїх прав, шляхом звернення до відповідача у порядку визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому, судом встановлено, що 23.06.2015 року ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» зверталося з кредиторськими вимогами до ПАТ «КБ «Надра», в тому числі з вимогами, що виникли з Договору про співпрацю № 1147/10 від 30.07.2010 року на суму 11 042,17 грн., з яких: 2 013,00 грн. - основний борг, 9 024,66 грн. - пеня та 4,51 грн. - 3% річних.

Уповноваженою особою Фонду вимоги ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» до ПАТ «КБ «Надра» по Договору на суму 2 013,00 грн. були акцептовані та включені до сьомої черги, вимоги щодо пені та 3% річних на суму 9 029,17 грн. - відхилені.

Крім того, посилання апелянта на те, що введення тимчасової адміністрації не є підставою для невиконання зобов'язань, які забезпечують господарську діяльність банку, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач заявив вимоги за період, коли було введено процедуру ліквідації.

Щодо послання апелянта на те, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» оплата витрат, пов'язаних зі ліквідації, проводиться протягом усієї процедури ліквідації банку, до таких витрат відносяться, зокрема, витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку. Колегія суддів відмічає, що стягнення за спірним Договором не є витратами, пов'язаними з ліквідаційною процедурою.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року по справі № 910/12530/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року по справі № 910/12530/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/12530/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.І. Мартюк

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 27.11.2017 року.