Постанова № 70794877, 06.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.12.2017р. справа №905/1907/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача:не зявився;від відповідача:не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ Донецької областіна рішення господарського суду Донецької областівід24.10.2017р. (повний текст підписано 30.10.2017р.)по справі№905/1907/17 (суддя Курило Г.Є.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрпошта», м. Київ в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», м.Словянськ Донецької областідо Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ Донецької областіпростягнення суми боргу 398629,16грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», м. Київ в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», м. Словянськ Донецької області (Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ Донецької області (Відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 398629,16грн. за договором про приймання платежів від населення №51/99 від 01.12.2006р., з яких основної заборгованості в сумі 246865,05грн., 3% річних в сумі 18038,11грн. та інфляційних втрати в сумі 133726,00грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.10.2017р. (повний текст підписано 30.10.2017р.) у справі №905/1907/17 позовні вимоги були задоволені частково - стягнуто з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь Позивача грошових коштів в сумі 353310,10грн., з яких основна заборгованості в сумі 246865,05грн, 3% річних в сумі 16534,05грн. та інфляційних втрат в сумі 89911,00грн.

Рішення місцевого суду було вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту невиконання Відповідачем свого обовязку з перерахування Позивачу комісійної винагороди на підставі договору №51/99 від 01.12.2006р. за період з грудня 2014р. по травень 2015р. Своєю чергою, частковість задоволення позовних умов була зумовлена допущенням Позивачем помилки при розрахунку заявлених сум 3% річних та інфляційних втрат.

Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 24.10.2017р. у справі 905/1907/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає:

- помилковість встановлення місцевим судом факту отримання рахунків на оплату повноваженим представником Відповідача;

- безпідставне ототожнення судом першої інстанції факту підписання головою правління Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» проекту угоди про виконання зобовязань з підтвердженням заборгованості перед Позивачем;

- ненастання у Відповідача строку оплати послуг Позивача, у звязку з невиконанням останнім свого зустрічного обовязку, передбаченого п.2.3 договору, через що у Позивача відсутнє право вимоги суми комісійної винагороди та нарахованих на неї сум 3% річних та інфляційних втрат.

- залишення поза увагою суду, що нарахування штрафних санкцій можливо лише за неналежне виконання обовязків за договором, а також того, що за текстом укладеного договору стороною у ньому є Банк, проте Позивач не є банківською установою.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя доповідач) Попков Д.О., судді Чернота Л.Ф. та Зубченко І.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2017р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 06.12.2017р. об 14:25

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судове засідання 06.12.2017р. не зявились, що за висновком судової колегії, не перешкоджає розгляду справи по суті, з огляду на достатність наявних матеріалів та не визнання їх явки обовязковою.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 01.12.2006р. між Українським державним підприємством поштового звязку «Укрпошта», у подальшому реорганізованим шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» (Банк) та Відкритим акціонерним товариством «Донецькоблгаз», організаційно-правова форма якого в подальшому змінена на Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (Клієнт) було укладено договір про приймання платежів від населення №51/99 (Договір а.с.19), відповідно до п.1.1 якого Банк приймає від фізичних осіб перерахування на адресу Клієнта готівкові грошові кошти за послуги з поставки природного газу з метою перерахування отриманих сум на зазначений поточний рахунок Клієнта.

Згідно з п.1.2 договору, приймання комунальних платежів здійснюється через Єдину автоматизовану систему комунальних платежів Костянтинівської філії ПриватБанку.

За приписами п.2.2 договору (в редакції додаткової угоди від 29.04.2008р. (а.с.21) банк має право отримувати комісійну винагороду за виконання робіт по прийому платежів та перерахуванню коштів в розмірі 1 (один) % від прийнятої суми.

Так, відповідно до п.2.3 договору, Банк зобовязується перераховувати прийняті за кожний день грошові кошти загальною сумою на поточний рахунок Клієнта на протязі 3-х банківських днів з моменту прийняття цих коштів за вирахуванням комісійної винагороди, передбаченої п.2.2 цього договору.

Згідно з п.2.4 договору прийом платежів за комунальні послуги здійснюється платіжними документами, які відповідають єдиній стандартній формі, затвердженої Національним банком України. Платіжні документи виписуються в двох екземплярах. Другий екземпляр платіжного доручення (квитанції), по яким Банком прийняті платежі, передаються Банком представнику Клієнта не рідше одного разу в два дні (п.2.5 договору).

Відповідно до п.2.6 договору Клієнт зобовязаний забезпечити контроль за правильністю та повнотою прийнятих від населення платежів за комунальні послуги, шляхом перевірки Клієнтом розрахунків з кожним платником в зазначений строк, який визначається системою розрахунків між Клієнтом та платником, а також систематично, не рідше одного разу на рік звірянням сум, записаних в особистих рахунках платників на підставі платіжного документу сповіщення з сумами, які надійшли на поточний рахунок Банку.

У випадку, якщо при перевірки таких розрахунків будуть виявлені які-небудь невідповідності в сумах платежів прийнятих від громадян та перерахованих на рахунок Клієнта, останній зобовязується провести необхідну перевірку по документам Банку. (п.2.7 договору)

Строк дії означеного договору, згідно з п.4.1 останнього, становить з 01.12.2006р. до 31.12.2007р. Однак, п.4.3 договору передбачав можливість пролонгації договору на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання.

Як було встановлено місцевим судом, відповідних заяв сторін про припинення дії договору матеріали справи не містять, що дає можливість вважати договір пролонгованим та таким, що діяв у період з 2014 по 2015р.р. Крім того, в межах договору сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди 19.03.2007р., 29.04.2008р., 29.04.2009р. (а.с.а.с.20,21, 23 зворотна сторона), якими змінювалися банківські реквізити Відповідача, за якими мали перераховуватися кошти населення за природний газ, востаннє на реквізити в у «Ощадбанку», визначені листом Відповідача №03/1153 від 14.04.2014р. (а.с.23).

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2015р. Позивач неодноразово звертався до Відповідача з претензіями про сплату заборгованості, яка виникла через нездійснення розрахунків за прийняті платежі від населення. Так, в матеріалах справи наявна претензія №04/8-726 від 05.03.2015р. на суму 143627,62грн. (а.с.24) та остання вимога Позивача №04/8-3097 від 06.11.2015р. (а.с.25) про сплату боргу в сумі 246865,05грн., що виник станом на 01.10.2015р., яка містить відмітку Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецьоблгаз» про отримання означеної вимоги за вх. №3035 від 10.11.2015р. (Никифорова).

Між тим, в проекті угоди про виконання зобовязань (а.с.28), підписаною головою правління Відповідача, яка надійшла на адресу Позивача разом з супровідним листом №15/1-1235 від 16.11.2015р. (а.с.27), було підтверджено заборгованість перед Позивачем за договором про приймання платежів від населення №51/99 від 01.12.2006р. в сумі 246865,05грн. Проте, означена угода про виконання зобовязань з боку Позивача підписана не була.

Своєю чергою, Позивачем на підтвердження виконання прийнятих на себе зобовязань за договором про приймання платежів від населення №51/99 від 01.12.2006р. за період з грудня 2014р. по травень 2015р., було надано до матеріалів справи акти виконаних робіт (а.с.а.с.42-44), саме:

- №б/н від 31.12.2014р. за грудень 2014р. на суму 47677,63грн. (сплачено Відповідачу платежів, що підлягають комісійній винагороді, на загальну суму 4767762,39грн.),

- №б/н від 31.01.2015р. за січень 2015р. на суму 46758,53грн. (сплачено Відповідачу платежів, що підлягають комісійній винагороді, на загальну суму 4675853,17грн.),

- №б/н від 28.02.2015р. за лютий 2015р. на суму 49191,46 грн. (сплачено Відповідачу платежів, що підлягають комісійній винагороді, на загальну суму 4919146,38грн.),

- №б/н від 31.03.2015р. за березень 2015р. на суму 53154,88грн. (сплачено Відповідачу платежів, що підлягають комісійній винагороді, на загальну суму 5315488,14грн.),

- №б/н від 30.04.2015р. за квітень 2015р. на суму 43437,44грн. (сплачено Відповідачу платежів, що підлягають комісійній винагороді, на загальну суму 4343744,36грн.),

- №б/н від 31.05.2015р. за травень 2015р. на суму 6645,11грн. (сплачено Відповідачу платежів, що підлягають комісійній винагороді, на загальну суму 664510,27грн.)

Проте означені акти були підписані лише представником Позивача.

Також Позивачем до матеріалів справи були залучені рахунки-фактури за надані послуги, з приміткою «комісійна винагорода за прийняті платежі від населення за природний газ» (а.с.а.с.45-50), а саме:

- №3 від 05.01.2015р. на суму 47677,63грн.,

- №43 від 04.02.2015р. на суму 46758,53грн.,

- №55 від 03.03.2015р. на суму 49191,46грн.,

- №88 від 08.04.2015р. на суму 53154,88грн.,

- №128 від 18.05.2015р. на суму 43437,44грн.,

- №154 від 10.06.2015р. на суму 6645,11грн.

Окрім того, факт виконання Позивачем своїх зобовязань також підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» від 01.08.2017р. №1149/3 (а.с.а.с.51-54), якою засвідчено перерахування коштів за період з 01.12.2014р. по 06.05.2015р. з поточного рахунку №26005301314371 Позивача на рахунок №26036000010823 Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» Костянтинівського УГГ в розмірі 24686448,63грн. та листом ПриватБанку №09.02.00.10.003.02 від 25.02.2016р. про прийняття платежів через каси Позивача на користь Костянтинівського УГГ в розмірі 18865128,35грн. за період з грудня 2014р. по квітень 2015р. (а.с.30 зворотна сторона).

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки-фактури були отримані водієм Відповідача - ОСОБА_5, що підтверджується витягом з журналу видачі/отримання документів Позивача (а.с.а.с.55-60), проте доказів підтвердження повноважень ОСОБА_5 на отримання означених документів, матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи нарахування Відповідачеві заборгованості в розмірі 246865,05грн., яка останнім наразі сплачена не була, Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення означеної суми заборгованості за договором про приймання платежів від населення №51/99 від 01.12.2006р., нарахувавши на неї суму 3% річних та інфляційних втрат.

Своєю чергою, Господарський суд Донецької області, встановивши доведеність факту невиконання Відповідачем свого обовязку з перерахування Позивачу комісійної винагороди на підставі договору №51/99 від 01.12.2006р. за період з грудня 2014р. по травень 2015р., позовні вимоги задовольнив частково - стягнув з Відповідача на користь Позивача основної заборгованості за договором в розмірі 246865,05грн, 3% річних в розмірі 16534,05грн. та інфляційних втрат в розмірі 89911,00грн. При цьому, частковість задоволення позовних вимог було зумовлена допущенням Позивачем помилки при розрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір про приймання платежів від населення №51/99 від 02.01.2016р. є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка заявлених вимог повинна здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини у сфері надання послуг.

Наразі, сутність розглядуваного спору в контексті заявлених позовних вимог полягає у спонуканні Відповідача до сплати заборгованості з комісійної винагороди в розмірі 246865,05грн. за надані з грудня 2014р. по травень 2015р. послуги з приймання платежів від населення, на підставі п.2.2 договору №51/99 від 01.12.2006р.

Так, як вірно було встановлено місцевим господарським судом, Скаржником не спростовується факт отримання внаслідок виконання Позивачем своїх договірних зобовязань протягом періоду з 01.12.2014р. по 31.05.2015р., грошових коштів від населення в розмірі 24686448,63грн. та в розмірі 18865128,35грн. за період з грудня 2014р. по квітень 2015р., що також підтверджується відповідними відомостями банківських установ. При цьому, апеляційний суд зазначає, що доведеність означеного факту та обґрунтованість його встановлення місцевим судом не знаходиться в залежності від підписання/не підписання актів виконаних робіт за період з грудня 2014р. по травень 2015р. та обставин, при яких були отримані Відповідачем рахунки на оплату, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Окрім того, наявність між сторонами правовідносин в межах договору №51/99 від 01.12.2006р. (встановлення місцевим судом з Витягу ЄДР (а.с.34-40) тотожності Клієнта за договором та Відповідача у справі, з урахуванням подальших змін в їх організаційно-правовій формі) в період формування стягуваної заборгованості - з грудня 2014р. по травень 2015р., враховуючи відсутність доказів розірвання такого договору після 31.12.2007р., свідчить про його продовження на підставі п.4.3 договору та обґрунтований висновок про це суду першої інстанції.

Своєю чергою, Відповідачем в розумінні ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не було доведено неповноту отримання грошових коштів від населення за сформованими Позивачем платіжними документами в порядку п.п.2.5-2.7 договору внаслідок утриманням на підставі п.2.3 договору належної комісійної винагороди, що в сукупності з визнанням самим Відповідачем наявності відповідних грошових зобовязань в межах таких правовідносин з Позивачем (а.с.а.с.27,28), та ненаданням доказів їх припинення в будь-який передбачений діючим законодавством спосіб в обємі більшому, ніж встановлено в акті звірки розрахунків (а.с.29), обґрунтовує правильність висновків суду першої інстанції щодо суми боргу, належної до стягнення, та періоду прострочення (з урахуванням претензій) виконання зобовязання в світлі ст.530 Цивільного кодексу України. Колегія суддів зауважує, що не підписання Позивачем запропонованої Відповідачем угоди про визначення строків та порядку виконання зобовязань за договорами (а.с.28) не спростовує факту самостійного визначення останнім наявності заборгованості за розглядуваним договором, яке у сукупності із іншими матеріалами справи розцінюється як відповідний письмовий доказ у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку зі сплати комісійної винагороди за договором №51/99 від 01.12.2006р., адже неспростоване матеріалами справи її самостійне неутримання Позивачем з коштів населення не має наслідком втрату права на отримання оплати за надані платні у розумінні ч.1 ст.901 та ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України послуги.

Нездійснення такого розрахунку попри заявлені вимоги є порушенням відповідного грошового зобовязання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобовязання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу, адже всупереч вимог ст.ст.4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи не містять належних доказів припинення означеного грошового зобовязання виконанням або у будь-який інший спосіб, передбачений діючим законодавством.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про правомірність стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 246865,05грн., яка виникла внаслідок невиконання останнім передбаченого договором №51/99 від 01.12.2006р. обовязку зі сплати Позивачу комісійної винагороди за період з грудня 2014р. по травень 2015р.

Своєю чергою, за змістом ст.610, 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобовязання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення сум 3% річних та інфляційних втрат.

Між тим, проаналізувавши розрахунок Позивача (а.с.а.с.7-14) та суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується з правомірністю стягнення з Відповідача 3% річних в розмірі 16534,05грн. та інфляційних втрат в розмірі 89911,00грн.

Крім цього, апеляційний суд зазначає, що посилання Скаржника на найменування Позивача за текстом договору як Банку, не змінює правову природу укладеного договору, факту надання платних послуг за ним та не заважає належній ідентифікації кредитора. Більш того, в межах розглядуваної справи, заявлені та задоволені позовні вимоги не включили в себе штрафні санкції, а відтак, посилання Скаржника в цій частині є безпідставними.

Враховуючи наведене, а також те, що будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 24.10.2017р. (повний текст підписано 30.10.2017р.) у справі №905/1907/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 24.10.2017р. (повний текст підписано 30.10.2017р.) у справі №905/1907/17 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О. Попков

Судді:Л.Ф. Чернота

ОСОБА_3

Надрук. 3 примірників: 1-2 - сторонам, 3-ГСДО