Постанова № 70794842, 27.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017 року Справа № 904/7477/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Верхогляд Т.А. - доповідач

судді: Пархоменко Н.В., Білецька Л.М.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 1013 від 12.12.16 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 374 від 01.02.17 р.

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017 року у справі №904/7477/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради

про стягнення 123 390,73 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі № 904/7477/17 позов задоволено.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість у сумі 123 390,73 грн. на відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 році та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 850,86 грн.

Рішення мотивовано тим, що позивачем доведено факт надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян - мешканцям Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро за період з січня 2016 року по грудень 2016 року на суму 123 390,73 грн., доведено обов’язок відповідача провести бюджетне відшкодування наданих пільг відповідно до приписів статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктів 2 та 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Скаржник зазначає, що між позивачем та відповідачем не було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги у спірному періоді 2016 року, між сторонами не здійснювались щомісячні акти звіряння розрахунків, бюджетне фінансування на зазначені потреби у спірному періоді відсутнє, не було передбачено ні в державному, ні в місцевому бюджеті.

Вважає, що відповідач не має підстав відповідати за борги держави.

Також апелянт зазначає, що суд при вирішенні спору не врахував внесені Постановою КМУ від 21.06.2017 року №426 зміни до Постанови КМУ №256 від 04.03.2002 року, згідно яких вказаний вище Порядок не визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо компенсування пільг з послуг зв’язку.

Просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення, в задоволенні позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує її доводи, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Встановлено, що ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії, надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро, які підпадають під дію п.19 ч.1 ст.12, п.10 ч.1 ст.13, п.18 ч.1 ст. 14, п.20 ч.1 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; п. 11 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п. 6 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; ч.5 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 4 ч.3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства". Відшкодування витрат здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

За приписами ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 року за № 295, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №295 передбачено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг суб'єкту господарювання, який надає такі послуги.

При цьому, ані Законом України "Про телекомунікації", ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Зі змісту ст. 86 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256) встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх фінансування.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідач у даній справі згідно Положення про управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради затвердженого рішенням Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровськ ради від 16.05.2016 № 8/6-VІІ (далі - Положення), є виконавчим органом районної у місті ради. Управління забезпечує на території району реалізацію державної політики у сфері соціально - трудових відносин, оплати і належних умов праці, зайнятості, трудової міграції, пенсійного забезпечення, соціального захисту та соціального обслуговування населення, в тому числі громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також ведення обліку осіб, що мають право на пільги за соціальною ознакою (п. 2.1.1).Управління проводить нарахування та виплату усіх видів державної соціальної допомоги, компенсацій та житлових субсидій згідно з чинним законодавством (п. 2.2.24).

Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто, в даному випадку - Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради (відповідач).

Згідно п. 6 Порядку фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у п.5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, управлінням державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

З положень Постанови №256 та Порядку вбачається, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку) покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто це органи державної виконавчої влади до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення, у даному випадку відповідач, а підставою для сплати коштів є підписані обома сторонами Акти звіряння розрахунків.

В силу п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Дане правило позивач виконав, що підтверджується доказами направлення розрахунків надання позивачем громадянам у період з січня 2016 року по грудень 2016 року телекомунікаційних послуг на пільгових умовах на загальну суму 123 390,73 грн.

Відповідно до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги) уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Встановлено, що відповідач не надав доказів виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, як і не надав доказів вчинення ним дій, передбачених пунктом 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

Заперечення відповідача щодо якості та обсягів наданих послуг в матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення на території Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради.

Проте відповідачем вказані витрати не відшкодовано з посиланням на відсутність бюджетних асигнувань, за рахунок яких останнім мають бути компенсовані витрати позивача.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005року) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004 року) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У відповідності до листа Міністерства фінансів України від 30.06.2011 року за № 31-07310-10-24/16584 "Щодо порядку обліку бюджетних зобов'язань" згідно із ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Разом з тим, деякі програми, які відносяться до програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). У зв'язку з цим та згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово - комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Враховуючи викладене та те, що позивачем фактично надані послуги зв'язку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян у спірному періоді, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог у даній справі та необхідність їх задоволення.

З наведених обгрунтувань є безпідставиними заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017 року у справі №904/7477/17 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017 року у справі №904/7477/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови складено 06.12.2017 року.