Постанова № 70794837, 30.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа№ 910/22775/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Жук Г.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

Стягувача: не з'явився

Боржника: Конопліцький І.В., довіреність №14-75 від 14.04.2017

ВДВС: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.10.2017

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві

у справі №910/22775/13 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про укладення договору

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду м. Києва із скаргою на дії державної виконавчої служби.

Скаржник зазначав, що 8 серпня 2017 року двома постановами Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП № 43963336 з нього стягнуто відповідно виконавчий збір у розмірі 114,70 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 351 грн. Також посилався на те, що дії щодо винесення вищевказаних постанов суперечать вимогам ст.ст. 27, 42 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі-Закону), оскільки рішення суду, на підставі якого був виданий наказ Господарського суду м. Києва № 910/22775/13 від 14 травня 2014 року, ним було виконано самостійно без вжиття державним виконавцем заходів з примусового його виконання, тому просив визнати дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення цих постанов неправомірними, а постанови скасувати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Києва на дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві задоволено частково. Визнано дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови ВП № 43963336 від 8 серпня 2017 року про стягнення виконавчого збору неправомірними. Визнано постанову Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП № 43963336 від 8 серпня 2017 року про стягнення виконавчого збору незаконною. У скарзі в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.10.2017 у справі № 910/22775/13 про відмову в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в частині визнання незаконними дій Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управляння юстиції у м. Києві про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн. Прийняти нове рішення, яким:

- визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управляння юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 51579595 постанови про стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн.

- визнати недійсною постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управляння юстиції у м. Києві від 08.08.17, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 51579595, про стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн. В іншій частині ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.10.2017 № 910/22775/13 залишити без змін.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.11.2017, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/22775/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Жук Г.А., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 30.11.2017.

В судове засідання, яке відбулось 31.11.2017 з'явився представник скаржника, представники Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" не з'явились.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З метою не порушення та не обмеження скаржника у здійсненні прав, передбачених п. 1 ст. 6 § 1, ст. 8, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), та строків розгляду апеляційних скарг на ухвали суду, встановлених ч. 2 ст.102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами та без участі представників Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз".

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення скаржника, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на виконанні у Шевченківському районному відділі Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходиться наказ Господарського суду міста Києва № 910/14765/13 від 26 лютого 2014 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" 1147,00 грн витрат по оплаті судового збору. Виконавче провадження було відкрите постановою цього відділу ВП № 43963336 від 10 липня 2014 року.

8 серпня 2017 року двома постановами ВП № 43963336 з боржника було стягнуто відповідно виконавчий збір у розмірі 114,70 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 Закону виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до копії платіжного доручення № 5002551 від 6 квітня 2017 року, стверджується факт самостійної сплати боржником на користь стягувача суми заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва № 910/22775/13 від 14 травня 2014 року в повному обсязі.

Як було встановлено судом, доказів виконання рішення суду у даній справі у розмірі 1 147,00 грн в примусовому порядку, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно боржника, вилучення у нього грошових коштів, інших цінностей тощо, відсутні.

Тому підстави для стягнення з боржника виконавчого збору також відсутні.

За таких обставин дії з винесення постанови ВП № 43963336 від 8 серпня 2017 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 114,70 грн є неправомірними, а постанова підлягає визнанню незаконною.

Доводи державного виконавця, щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови на підставі ст. 28 Закону № 606-XIV, чинного станом на час відкриття виконавчого провадження, суперечать п. 7 прикінцевих та перехідних положень Закону, тому є безпідставними.

Щодо стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» №1404 (далі Закон 1404) визначено, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 7 вказаного розділу, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції У країни (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-7/99 (рішення від 09.02.99) установив наступне.

«За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце»....

....«Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

Враховуючи вимоги п.7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 та рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 № 1-7/99 до правовідносин між скаржником та органом ДВС після 05.10.16 повинні застосовуватись саме положення Закону № 1404, оскільки жодних виконавчих дій в момент набрання чинності цим Законом державним виконавцем не вчинялось.

Так ч.2 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до статті 10 Закону 1404 заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.48 Закону № 1404 - звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучення (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Як було встановлено судом першої інстанції, в матеріалах вказаної справи відсутні докази вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження ВП№ 43963336.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду м. Києва від 24.10.2017 підлягає скасуванню в частині відмови про визнання недійсною постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби від 08.08.2017 винесені в межах виконавчого провадження ВП №43963336 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.10.2017 у справі №910/22775/13 скасувати частково.

3. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Києва на дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві задовольнити повністю.

Визнати дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови ВП № 43963336 від 8 серпня 2017 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 114,70 грн неправомірними.

Визнати дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови ВП № 43963336 від 8 серпня 2017 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн неправомірними.

Визнати постанову Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП № 43963336 від 8 серпня 2017 року про стягнення виконавчого збору незаконною.

Визнати постанову Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП № 43963336 від 8 серпня 2017 року про стягнення витрат виконавчого провадження незаконною.

4.Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (м. Київ, вул. Саксаганського, 110) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 код ЄДРПОУ 20077720) 1600,00 грн судових витрат за розгляд справи апеляційною інстанцією.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/22775/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Г.А. Жук

М.А. Дідиченко