Рішення № 70794810, 30.11.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2017 р.Справа № 924/708/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м. Дніпро Дніпропетровської області

до державного підприємства "Ізяславське лісове господарство", м. Ізяслав Ізяславського району Хмельницької області

про стягнення 53375 грн. штрафу

Головуючий суддя Смаровоз М.В.

Суддя Димбовський В.В.

Суддя Танасюк О.Є.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1- за довіреністю від 26.10.2017р.;

відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 10.07.2017р., ОСОБА_3 - за довіреністю від 04.08.2017р.

У судовому засіданні 30.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 53375 грн. штрафу у розмірі пятикратної провізної плати за неправильно зазначену масу вантажу у перевізних документах. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача відзначив, зокрема, що у січні 2017 року ДП "Ізяславське лісове господарство" здійснило відправлення вагону № 68743822 згідно накладної №34248518 зі станції Ізяславль Південно - Західної залізниці на станцію Ароматна Придніпровської залізниці. На підставі ст. 24 Статуту залізниць України при проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці, позивачем проведено перевірку маси вантажу, внаслідок якої виявлено, що фактична маса вантажу (57100 кг) у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №34248518 (62300 кг), про що складено комерційний акт № 450003/51/1 та акт загальної форми № 55 від 30.01.2017р. У відповідності до ст.ст. 118, 129 Статуту залізниць України та оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917, з огляду на факт допущення відповідачем вищевказаного порушення незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитків, позивач просить стягнути з ДП "Ізяславське лісове господарство" 53375 грн. штрафу.

ОСОБА_4 того, у поданих позивачем 19.09.2017р. запереченнях зазначено про необовязковість досудового врегулювання спору, неприпустимість посилання на зміст внутрішнього документу ПАТ „Укрзалізниця телеграми, оскільки остання є неналежним доказом. Позивач вважає, що відсутність заподіяних збитків та посилання відповідача на надмірність розміру штрафу не утворюють винятковість випадку для зменшення розміру штрафу та не звільняє від повної відповідальності за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, оскільки встановленим є факт допущення вантажовідправником порушення. З приводу застосування строків позовної давності позивач заперечив, оскільки вважає, що звернення до суду з позовом 29.07.2017р. не порушує строків позовної давності, який його слід обраховувати від дати складання комерційного акту 30.01.2017р., який спливає 31.07.2017р. Вказане узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від № 910/2699/16 від 11.04.2017р.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач у судових засіданнях та у відзиві на позов проти позову заперечує, відзначаючи, зокрема, що на виконання договору № 10409 від 18.11.2016р., укладеного з ТОВ „Вудтрейдкомпані, відповідач здійснив відправку руд стійки (долготье рудничное) завантажених у вагон №68743822, згідно накладної №3424848518, із станції Ізяславль Південно-Західної залізниці на станцію Ароматна Придніпровської залізниці, одержувачем яких є ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля ПУМТС. Перевезення вищевказаного вантажу здійснювалось у відповідності до укладеного з ПАТ „Українська залізниця договору №2192/1191-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 28.12.2012р. та додаткової угоди від 01.12.2015р. до вказаного договору. В порушення п. 6.1 договору №2192/1191-2012 від 28.12.2012р. та п. 2.6 Правил розрахунку за перевезення затверджених Наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 позивачем не включено штраф, нарахований за недовантаження вагону до накопичувальної картки відповідача, та не вжито заходи з досудового врегулювання спорів та розбіжностей, оскільки жодні претензії на адресу відповідача не надходили, а звернення останнього з листом про можливість врегулювання господарського спору залишено позивачем без належного реагування. З огляду на викладене, ДП "Ізяславське лісове господарство" оплачено отримані послуги з перевезення вантажу залізницею у розмірі, узгодженому з позивачем. На думку відповідача, акт загальної форми від 30.01.2017р. не є належним доказом у справі, оскільки єдиним належним доказом для засвідчення обставин маси вантажу є комерційний акт, складений у відповідності до п. 129 Статуту залізниць України. У відзиві зазначено, що комерційний акт №450003/51/1 від 30.01.2017р. не має доказової сили з огляду на неможливість встановлення з акту особи, яка здійснювала перевірку маси вантажу, не проставлено штемпель станції призначення Ароматна у відповідності до вимог п.п. 10, 12 Правил складання актів. ОСОБА_4 того, відсутня відмітка у графі 49 накладної №3424848518 про складання акту загальної форми, станції на якій складено комерційний акт та відмітки про перевірку вантажу під час видачі, невірно заповнені розділи „Г та „Г комерційного акту.

ОСОБА_4 того, відповідач стверджує, що позивач після видачі вантажу надав останньому примірник накладної, який не містить інформації про складання комерційного акту, копію якої долучено до матеріалів справи. При цьому, у накладній поданій позивачем зазначено, що одержувача повідомлено про складання комерційного акту 31.01.2017р., не визначено межі похибки визначення маси вантажу у разі недостачі згідно ст. 114 Статуту залізниць України. У порушення ст. 24 Статуту та п. 2 Розділу 43 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої Наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-ц контрольні зважування проведено за відсутності вантажовідправника. Відповідач ставить під сумнів дотримання позивачем вимог Інструкції про порядок застосування ЗВВТ при контрольному зважуванні, звертає увагу на невикористання можливості перевірки позивачем маси вантажу на станції відправлення в присутності представника відповідача. У відзиві зазначено про порушення вказівок посадової особи органу управління ПАТ „Укрзалізниця, викладених у телеграмі від 08.02.2017р. №Ц-1-25/315-17, щодо застосування штрафних санкцій до вантажовідправників за перевантаження вагонів понад їх вантажопідйомність. Відповідач заперечує проти наведеного позивачем розрахунку штрафу та вважає, що останній належить обрахувати з реальною масою вантажу з урахуванням норм природної втрати та граничного розходження в масі нетто, а не виходячи з визначеної у накладній. Окрім того, штраф має визначатись виходячи з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу за всю відстань перевезення, а не всієї маси вантажу вагону, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 549 ЦК України.

У поясненнях від 24.10.2017р. відповідач звертає увагу суду на невірне відображення у техпаспорті ЗВВТ №14 виробника ваговимірювальної техніки та його номеру внесеного до Державного реєстру вимірювальної техніки. При цьому відповідач вказує, що позивачем не надано доказів проведення перевірки вантажу на станції Ароматна та доказів наявності на станції власних вагонних ваг. При цьому повідомив, що у 2016р. розпочато кримінальне провадження за фактом службового підроблення, яке внесено ЄРДР під №12016270010006474 та надав копії повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 07.07.2016р. №440, листа Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 11.07.2016р. №16/М-737, витягів з кримінальних проваджень та техпаспортів ЗВВТ №14.

ОСОБА_4 того, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що у порушення вимог ч. 2 ст.315 ГПК України позивачем не надсилалось відповідачу жодних претензій щодо маси вантажу (недовантаження) зазначеної у накладній №34248518 у вагоні №68743822, відправленого 25.01.2017р. зі станції Ізяславль Південно - західної залізниці та сплив позовної давності, визначеної п.п. 134, 136 Статуту залізниць України у шість місяців, який обчислюється з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу для претензій про відшкодування за недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд у позові відмовити. При цьому, представники відповідача у наданих поясненнях, а також у судовому засіданні 30.11.2017р. (у разі наявності підстав для задоволення позову) просять суд зменшити розмір штрафу, який, на їх думку, є надмірним.

Також, до матеріалів справи відповідачем в обгрунтування своїх заперечень додано копії листа ПАТ „Укрзалізниця від 22.09.2017р. №ЦЦО3-13/786, повідомлень ДП „Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів від 02.10.2017р. №28-10-19/126, від 05.10.2017р. №05-07/1442 та від 30.10.2017р. №1037, запиту на інформацію від 25.09.2017р., специфікації-накладної №822 від 25.01.2017р. накладної від 25.01.2017р., акту наданих послуг №1 за період з 01 по 31 січня 2017 року, виписки з особового рахунку від 01.02.2017р., платіжного доручення №363 від 04.08.2017р., відкритого листа-звернення від 01.11.2016р., повідомлення ДП „Ізяславський лісгосп від 08.08.2017р. №895, накопичувальних карток від 03.11.2016р., від 13.11.2016р., довідок-розрахунків від 18.09.2017р., рішення господарського суду Хмельницької області від 14.06.2017р. №924/362/17, постанов Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017р. №927/248/16 та від 29.08.2017р. №924/231/17, постанов Вищого господарського суду України від 19.04.2016р. №920/582/16, від 24.05.2017р. №904/10497/16 та від 19.01.2016р. №908/2704/15, виписки з особового рахунку по договору №2192/1191-2012 від 28.12 2012р. станом на 01.02.2017р. тощо.

ОСОБА_4 того, представником відповідача подано клопотання про витребування доказів в порядку ст.38 ГПК України, зокрема просить суд витребувати у Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» наступні докази: 1) документи, що зазначені у додатку до позовної заяви (накладну №34248518; комерційний акт №450003/51/1; технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці; книгу обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах форми ГУ-78 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці); Положення про філію (чинне на липень 2017 року); 2) документи, що можуть надати інформацію про об'єктивність контрольних зважувань: техпаспорт вагону №68743822; технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, який був оформлений 05.02.2013р. і термін дії якого закінчився у 2016 р. технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Ароматна Придніпровської залізниці; книгу обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах форми ГУ-78 станції Ароматна Придніпровської залізниці; розпорядчий акт на підставі якого на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проводилось контрольне зважування спірного вагону; документи, на підставі яких на борту вантажного вагону №68743822 нанесено дані, що його маса складає 20900кг (станом на 25-30 січня 2017 року); протокол зважування (чи інший документ, який видається за результатами зважування вагонів згідно п. 3.4 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України №442 від 31.07.2012) по вагону №68743822, від 30.01.2017р. на станції Нижньодніпровськ-Вузол; протокол зважування вагону №68743822, від 31.01.2017 р. -01.02.2017 р. на станції Ароматна; інструкцію користування ваговим процесором та АРМ (автоматизоване робоче місце) ваговика (для ЗВВТ №14); інструкцію з експлуатації ваги вагонної; сертифікат затвердженого типу засобу вимірювальної техніки (на ваги вагоні ВВЕТ-150-ТД.1-ЕП.2-ДП-С); сертифікат відповідності засобу вимірювальної техніки затвердженого типу (на ваги вагонні ст. Нижньодніпровськ-Вузол). На думку представника відповідача документи дадуть можливість об'єктивно встановити фактичні дані про наявність або відсутність яких вказують сторони даного спору, обґрунтовуючи свої вимоги і/чи заперечення (як Позивач так і Відповідач ), а саме: про підстави перевірки ваги вантажу у зазначеному вагоні, про дотримання вимог нормативно-правових актів при зважуванні спірного вагону на станціях Нижньодніпровськ-Вузол та Ароматна та при складанні комерційного акту.

Зважаючи на зміст ст. 38 ГПК України, наявних матеріалів справи та позовних вимог, беручи до уваги невідповідність клопотання про витребування доказів положенням ст.38 ГПК України, з огляду на ненаведення відповідачем достатніх підстав для вчинення судом передбачених ст. 38 ГПК України процесуальних дій, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено таке.

25.01.2017р. ДП "Ізяславське лісове господарство" відправлено ПАТ „ДТЕК Павлогравугілля „ПУМТС зі станції Ізяславль Південно - західної залізниці на станцію Ароматна Придніпровської залізниці вантаж „долготье рудничное. кріплення: вагон стійка, пиломатеріали, проволка, цвяхи у вагоні №68743822, що підтверджується накладною №34248518. У накладній, крім іншого, зазначено масу вантажу: "62300 кг.", сплату провізної плати відправником 10675,00 грн., спосіб визначення маси "на вагонних вагах - (150 т)", видачу вантажу 01.02.2017р. У графі 49 накладної зазначено: „комерційний акт №450003/51 про вагу меншу документа на 5200 кг., строк доставки продовжено 29.01-30.01.17р. Одержувача повідомлено 31.1.2017 22-20 ОСОБА_4 ЕЦП 31.01.2017 23:27

У графі 9 накладної №34248518 зазначено про додані документи відправником, зокрема карантинний сертифікат та специфікацію №822 від 25.01.2017р. За змістом Специфікації-накладної №822 від 25.01.2017р. вагу вантажу відправником визначено 62,3 т.

30.01.2017р. у присутності заступника ДС Клюєва, приймальника поїздів Кокошинської та прийомоздавальника Петренко складено акт загальної форми (ГУ-23), в якому зазначено, що: „при контрольній перевірці вагону №68743822 в статичному режимі на працюючих вагонних 150 тонн електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, які пройшли державну перевірку 13.01.2017р., виявлено по документу зазначено вагу нетто 62300 кг, тара 20900 кг., фактично виявилась вага брутто 78000 кг., тара по документу 20900 кг., нетто 57100 кг., що менше ніж у документі на 5200 кг. Слідів втрати, крадіжки вантажу немає.

На додаток до акту на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт №450003/51/1 від 30.01.2017 року, в якому окрім вищезазначеного в акті вказано, що: „Навантаження вантажу вище бортів в чотири штабелі. Дротяні увязки не порушені, вільних місць нема. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люка з обох сторін закриті, вкручені. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає. У розділі „Є Відмітка станції призначення по стан вантажу, який прибув з актом попутної станції зазначено, що: „Під час перевірки вантажу 01.02.2017р. різниці проти цього акта не виявлено. з підписами та зазначеннями посад працівників станції.

До матеріалів справи додано копію виписки з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, у якій відображено початок перевірки 02.01.2017р. з зазначенням величин фактичної маси вантажу та відбитком печатки станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці. При цьому додано виписку з технічного паспорту ваговимірювальної техніки №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, у якому визначено дату оформлення паспорта 10.01.2017р. з відміткою про держперевірку придатності 13.01.2017р.

31.01.2017р. між представниками ПАТ „Українська залізниця та ДП „Ізяславський лісгосп підписано акт наданих послуг №1 за період з 01 по 31 січня 2017р., у якому визначено перелік і вартість послуг по організації перевезення вантажів, які надані в повному обсязі і задовольняють умови договору №2192/1191-2012 від 28 грудня 2012 року. Вказаний акт підписано представникам сторін та скріплено відбитками їх печаток.

На підставі комерційного акту №450003/51/1 від 30.01.2017 року станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці за невірно вказану у накладній №34248518 масу вантажу на підставі ст. ст. 118, 122 Статут залізниць України відповідачу нараховано штраф у розмірі пятикратної провізної плати - 53375 грн., про стягнення якої позивач звернувся до суду.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені Правила перевезення вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Відповідно до ст.23 Статуту залізниць України, п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, що також передбачено ст.909 Цивільного кодексу України. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення

Як передбачено ст. 37 Статуту залізниць, п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п.5 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. N 644, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Згідно з ч.1 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ч.2 ст.24 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Аналогічні приписи містяться і в п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. N 334.

Згідно з п. 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту (у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення).

Як встановлено судом, наявні матеріали справи (зокрема, накладна № 34248518 від 25.01.2017р., акт загальної форми від 30.01.2017р. та комерційний акт № 450003/51/1 від 30.01.2017р.) підтверджують той факт, що під час оформлення перевізних документів відповідачем було неправильно зазначено в накладній масу вантажу. При цьому обгрунтованим є твердження позивача про те, що за приписами вищенаведених норм штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником вказаного порушення, а саме за неправильно зазначену у накладній масу вантажу (тобто неправдиве внесення показників, незалежно від того, чи це їх завищення, чи заниження).

Таким чином, залізницею зафіксовано факт порушення відповідачем вимог Статуту залізниць України, що полягає у неправильному зазначенні в накладній маси вантажу.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф у розмірі 53375 грн. При цьому, судом відзначається, що доводи відповідача не спростовують правомірності нарахування штрафу.

Зокрема, з приводу посилання відповідача на те, що залізниця не понесла збитків, судом береться до уваги, що згідно з вищенаведеними приписами закону, а також п.6.2 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею, у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Також, згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2000р. №1-2/2002 право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відтак, заперечення відповідача щодо недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору шляхом надіслання претензії про сплату штрафу є безпідставними.

ОСОБА_4 того, заперечення відповідача про невключення штрафу, нарахованого за недовантаження вагону, до накопичувальної картки відповідача, до уваги не приймаються, оскільки доказів на підтвердження викладеного матеріали справи не містять.

Судом також звертається увага на те, що пунктом 10 Правил складання актів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. ОСОБА_4 того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Змістом комерційного акту №450003/51/1 від 30.01.2017р. та наведених положень Правил засвідчується безпідставність посилання відповідача на те, що комерційний акт №450003/51/1 від 30.01.2017р. не має доказової сили.

Також суд погоджується з твердженням позивача про неприпустимість посилання відповідача на зміст внутрішнього документу ПАТ „Укрзалізниця (телеграми) від 08.02.2017р. №Ц-1-25/315-17 щодо застосування штрафних санкцій до вантажовідправників за перевантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, оскільки означена телеграма може носити лише рекомендаційний характер.

Стосовно поданої заяви відповідача про застосування до позову наслідків пропуску позовної давності судом відзначається, що згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. ідповідно до ст.ст.257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Статтею 137 Статуту залізниць України встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Отже, ст.137 Статуту залізниць України є спеціальною нормою законодавства, якою встановлено шестимісячний строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

У ч.1 ст.251 ЦК України унормовано, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

Оскільки комерційний акт складено 30.01.2017р., то перебіг шестимісячного строку для пред'явлення даного позову починається 31.01.2017р. та спливає 31.07.2017р. Як вбачається з поштового штемпеля на конверті, в якому надіслано позовну заяву на адресу суду, позовну заяву з додатками здано до підприємства звязку 29.07.2017р., з огляду на що з урахування спеціального строку позовної давності, який не пропущено, у позивача наявні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у накладній. Вищевказане узгоджується з висновками Вищого господарського суду України (зокрема, викладеними у постанові від 11.04.2017р. № 910/2699/16).

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача, наведені в обгрунтування його заперечень.

Проте, при вирішенні питання про стягнення неустойки судом враховується, що згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Аналогічна за змістом і норма ст.233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Також, згідно з п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

ОСОБА_4 того, відповідно до п.3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши в сукупності вищезазначені обставини та надані докази, беручи до уваги обставини, які призвели до подання позову про стягнення штрафу, а також з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що неправильне зазначення відповідачем маси вантажу спричинило збитки для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, розглянувши клопотання відповідача про зменшення заявленого до стягнення штрафу, суд вважає за необхідне зменшити розмір загальної суми штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, до двох провізних плат (21350 грн.). Тому, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 21350 грн. підлягають задоволенню, а у решті суми штрафу відмові.

Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на відповідача. При цьому судом враховується, що, незважаючи на зменшення судом розміру штрафу, згідно з пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м. Дніпро Дніпропетровської області до державного підприємства "Ізяславське лісове господарство", м. Ізяслав Ізяславського району Хмельницької області про стягнення 53375 грн. штрафу задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" (м. Ізяслав Ізяславського району Хмельницької області, вул. Михельська, буд. 32, ідентифікаційний код 00993308) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд.5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (м. Дніпро Дніпропетровської області, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) 21350 грн. штрафу, 1600 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 05.12.2017р.

Головуючий суддя М.В. Смаровоз

Суддя В.В. Димбовський

Суддя О.Є. Танасюк