Рішення № 70794614, 04.12.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017р. Справа № 917/1555/17

за позовом Приватного підприємства "Павлівське" (вул. Леніна, б.4, с.Мала Павлівка, Охтирський район, Сумська область, 42730)

до Фізичної особи-підприємця Криворучко Сергія Григоровича (АДРЕСА_1, 37200)

про стягнення 208 793,80 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про повернення 208793,80 грн., в т.ч. 113298,68 грн. - боргу за договором на регулярне сервісне обслуговування і ремонт устаткування №1 від 07.04.2015 року., 64105,25 грн. пені, 25459,98 грн. - інфляційних нарахувань, 5929,87 грн. - 3% річних.

Позивач на підставі ст. 22 ГПК України неодноразово зменшував розмір позовних вимог.

Востаннє позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву від 30.11.2017р. про зменшення позовних вимог, в якій прохає стягнути 121093,67 грн., у тому числі 109610,69 грн. - коштів, на які не були виконані роботи, 3534,00 грн. - інфляційних, 837,84 грн. - 3% річних, 7111,14 грн. пені.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог. Подальший розгляд справи проводиться в межах позовних вимог, заявлених у заяві від 30.11.2017р.

Ухвали від 19.09.2017р., від 04.10.2017р., 02.11.2017р., від 21.11.2017р., які були направлені на адресу відповідача: 37200, АДРЕСА_1, повернулися до суду з відміткою пошти: "за закінченням встановленого строку зберігання".

За даними спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.09.2017р. фізична особа-підприємець Криворучко Сергій Григорович зареєстрований (місце проживання) за адресою: АДРЕСА_1, 37200(а.с.52-53). На дату цього судового засідання ці дані не змінилися.

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

На зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача судом надсилалися ухвали по цій справі. Отже, відповідач належно повідомлений про час та місце розгляду даної справи.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.12.2017р. на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Приватним підприємством "Павлівське" (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем Криворучко Сергієм Григоровичем (відповідачем) укладено договір на регулярне сервісне обслуговування і ремонт устаткування №1 від 07.04.2015 року (надалі - Договір); (а.с.17-30).

Згідно п.2.1. Договору виконавець (відповідач) зобов"язався регулярно, згідно встановленого регламенту, проводити роботи по сервісному обслуговуванню устаткування, надалі - обладнання, що належить замовнику (позивачу). Специфікація обслуговуваного устаткування, що належить замовникові, зазначено в Додатку №1.

Згідно п.3.1. Договору сума договору визначається наростаючим по всіх накладних і актах виконаних робіт, оформлених впродовж дії цього договору.

За п. 4.2 Договору оплата робіт по регламентному сервісу проводиться шляхом: 50% суми за рахунком попередньої оплати; 50% суми за рахунком впродовж 3 календарних днів після підписання акту виконаних робіт.

Згідно п.4.4. Договору передоплата запасних частин, комплектуючих і видатних матеріалів для регулярного сервісного обслуговування заміни по необхідності проводиться на підставі виставлених рахунків на оплату в розмірі 100%.

В матеріали справи позивачем надані докази проведення ним оплати на користь відповідача на загальну суму 157803,56 грн., а саме платіжні доручення № 1443 від 08.12.2015р. на суму 25000,00 грн., № 1299 від 19.10.2015р. на суму 4000,00 грн., №1422 від 02.12.2015р. на суму 34298,68грн., №1423 від 03.12.2015р. на суму 25000,00грн., №1427 від 04.12.2015р. на суму 25000,00грн. та виписками банку від 06.10.2015р. на суму 3000,00грн., від 28.09.2015р. на суму 4000,00грн., від 21.09.2015р. на суму 3000,00грн., від 15.09.2015р. на суму 3500,00грн., від 11.09.2015р. на суму 3000,00грн., від 04.09.2015р. на суму 3362,36грн., від 28.08.2015р. на суму 7010,52грн., від 04.08.2015р. на суму 10208,00грн. від 19.06.2015р. на суму 6020,00грн., від 05.10.2015р. на суму 1404,00грн. (а.с.31-33,75-95).

Як свідчать надані докази, відповідач виконав ремонтні роботи та поставив позивачу запасні частини на загальну суму 45192,77грн., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт від 22.05.2015р., від 24.06.2015р., від 28.08.2015р. та видатковими накладними від 06.05.2015р., від 28.07.2015р., від 30.08.2015р. від 11.09.2016р., від 28.07.2016р. (а.с.62-65,67,69,71,73).

Позивач у позові посилається, що відповідачем не були повністю виконані роботи, оплачені за платіжними дорученнями платіжні доручення № 1443 від 08.12.2015р. на суму 25000,00 грн., № 1299 від 19.10.2015р. на суму 4000,00 грн., №1422 від 02.12.2015р. на суму 34298,68грн., №1423 від 03.12.2015р. на суму 25000,00грн., №1427 від 04.12.2015р. на суму 25000,00грн.

Згідно довідки бухгалтера позивача від 27.11.2017р. заборгованість відповідача становить 109610,69 грн.

Позивач направив відповідачу лист № 1-в від 30.08.17р. з вимогою повернути кошти, що підтверджується поштовим описом вкладення у цінний лист від 08.09.2017р. та поштовою квитанцією (а.с.39-41).

Позивач звернувся до відповідача з листом від 19.09.2017р. № 2-в, в якому повідомив про відмову від договору в зв'язку з постійним порушенням відповідачем його умов щодо проведення сервісного обслуговування та ремонту, що підтверджується поштовим описом вкладення у цінний лист від 30.10.2017р. та поштовою квитанцією (а.с.104-106).

Відповідач грошові кошти у сумі 109610,69 грн. позивачу не повернув. Доказів виконання робіт на вказану суму суду не надав.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ч.2 ст. 849 ЦК України встановлено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи, що попередня оплата робіт була проведена позивачем ще у 2015 році, а відповідач роботи не виконав, суд вважає правомірним направлення позивачем відповідачу відмови від договору та заявлення вимоги про повернення невикористаних коштів.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином позовні вимоги в стягненні 109610,69 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 7111,14 грн. пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період 30.08.2017р.- 29.11.2017р. (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.11.2017).

За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

В договорі № 1 від 07.04.2015р. сторони не передбачили відповідальності виконавця у вигляді пені за несвоєчасне проведення робіт.

Отже, підстави для нарахування пені відсутні. Позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Також на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 837,84грн.- 3% річних, 3534,00грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку за договором у відповідача було не грошове зобов'язання, а зобов'язання виконати роботи.

У постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі

№ 3-30гс13 за позовом про стягнення попередньої оплати, інфляційних втрат і 3 % річних викладено такий висновок. Застосування судами ч. 2 ст. 625 ЦК щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та 3 % річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК.

У постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 3-90гс14 за позовом про стягнення штрафів, пені та 3 % річних викладено такий висновок. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог у частині стягнення 3 % річних, суд касаційної інстанції не звернув уваги, що ст. 625 ЦК передбачено можливість стягнення 3 % річних за прострочення саме грошового зобов'язання. Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК.

Оскільки у справі, яка розглядається, право на повернення грошових коштів виникло у кредитора до звернення до суду внаслідок порушення боржником обов'язку виконати роботи, це право не становить зміст основного зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постанові Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.10.2017р. у справі № 3-133гс17.

Отже, застосування позивачем частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з виконавця попередньої оплати, перерахованої за договором на регулярне сервісне обслуговування і ремонт устаткування, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Правова позиція про те, що на вимоги про повернення попередньої оплати інфляційні та річні не нараховуються також викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 р. № 3-30гс13 у справі № 5011-42/13539-2012.

Згідно ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В даному випадку підстави для відступу від правової позиції Верховного суду України у господарського суду відсутні.

З огляду на викладене, позов в частині для стягнення інфляційних та річних задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Прийняти заяву від 30.11.2017р. Приватного підприємства "Павлівське" про зменшення розміру позовних вимог.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Криворучко Сергія Григоровича (АДРЕСА_1, 37200, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Павлівське" (вул. Леніна, б.4, с.Мала Павлівка, Охтирський район, Сумська область, 42730, ідентифікаційний код 32364757) 109610грн. 69 коп. коштів, на які не були виконані роботи за договором, 1644 грн. 16коп. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 07.12.2017р.

Суддя Т. М. Безрук