Рішення № 70794542, 21.11.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р. Справа № 911/2812/17

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Б25», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄІС»», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівкапро стягнення 11973,12 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 20.01.2017відповідача:не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Б25» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄІС» (далі відповідач) про стягнення 11973,12 грн., з яких 6867,00 грн. основного боргу, 472,45 грн. інфляційних втрат, 123,79 грн. 3% річних, 3433,50 грн. штрафу, 1076,38 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором на надання послуг по подачі бетону на відстань від 27.01.2017 № 016/У-016-17 щодо здійснення розрахунку за надані послуги у строк визначений договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на надання послуг по подачі бетону на відстань від 27.01.2017 № 016/У-016-17 (далі договір), відповідно до умов якого позивач виконавець зобовязався надати відповідачу замовнику в установленому даним договором порядку послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу «МЕСВО» на умовах згідно даного договору, зокрема, надання послуг включає в себе знаходження на обєкті, вказаному відповідачем, бетононасосу позивача в режимі очікування (тобто без подачі бетону на відстань) або в режимі роботи в узгоджений сторонами час, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити надані позивачем послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 2.9 договору загальна вартість послуг, що надаються згідно даного договору, визначається з сум зазначених в актах про надані послуги.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що оплата за надані виконавцем послуги здійснюється в українській національній валюті (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином: попередню оплату за надання послуг, вказаних в узгодженій сторонами специфікації, замовник зобовязується сплатити виконавцю в розмірі 100% від вартості послуг, зазначеної в кожній специфікації, не пізніше двох робочих днів до початку надання послуг; розрахунок за фактично надані послуги замовник проводить на протязі чотирьох днів після підписання кожного акту передачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 5.1 договору послуги на обєкті надаються в період дії даного договору.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами фінансових зобовязань за даним договором. (п.11.3 договору).

На виконання умов договору позивач у період січня лютого 2017 року надав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 6867,00 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.01.2017 № БН-01/30/03 на суму 2722,50 грн. та від 06.02.2017 № БН-02/06/03 на суму 3000,00 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін без зауважень та застережень та їх підписи скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за надані послуги в повному обсязі не виконав, у звязку з чим за ним рахується борг в розмірі 6867,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частино 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення розрахунку за надані послуги, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 6867,00 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 6867,00 грн. заборгованості за надані послуги.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошових зобовязання щодо здійснення розрахунку за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати від прострочених сум за загальний період прострочення з 04.02.2017 по 31.08.2017 включно складають 472,45 грн., 3% річних від прострочених сум за загальний період прострочення з 04.02.2017 по 14.09.2017 складають 123,79 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач на підставі п. 7.7 договору просить суд за порушення строків оплати за надані послуги, стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення платежу, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 04.02.2017 по 14.09.2017 складає 1076,38 грн.

Також позивач на підставі п. 7.3 договору просить суд за порушення відповідачем понад 90 календарних днів термінів оплати за надані позивачем послуги, стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату послуг штраф у розмірі 50% від вартості неоплачених послуг, який за розрахунком позивача складає 3433,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України законодавець передбачив право сторін визначати у договорі порядок нарахування санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Положеннями п. 7.8 договору сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій припиняється тільки після виконання зобовязання в натурі, тобто пеня нараховується за весь період прострочки аж до фактичного моменту оплати. Відтак, умовами договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України. Відповідно до буквального тлумачення змісту ч. 6 ст. 232 ГК України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) у договорі сторони мають право визначити не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), в тому числі, зокрема, пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). І в такому випадку пеня нараховуються від дня, коли зобов'язання мало бути виконано до дня, який передує сплаті боргу кредитору. Аналогічний правовий висновок про застосування норми ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі N 3-53гс15, постанові Вищого господарського суду України від 21.12.2016 у справі № 910/2034/16.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. Відтак, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, ґрунтується на приписах ГК України щодо засобів господарської відповідальності, оскільки пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постановах Вищого господарського суду України від 09.07.2014 у справі № 910/19084/13, від 11.11.2015 у справі № 911/2418/15, від 02.08.2016 у справі №910/3234/16.

Відтак, здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за надані послуги у строки визначені договором, борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6867,00 грн. основного боргу, 472,45 грн. інфляційних втрат, 123,79 грн. 3% річних, 3433,50 грн. штрафу, 1076,38 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, позаяк спір виник внаслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄІС» (08161, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка, вул. Київська, 77/5, ідентифікаційний код 39032160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Б25» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34 А, ідентифікаційний код 35122244) 6867 (шість тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 00 коп. заборгованості, 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 123 (сто двадцять три) грн. 79 коп. 3 % річних, 3433 (три тисячі чотириста тридцять три) грн. 50 коп. штрафу, 1076 (одну тисячу сімдесят шість) грн. 38 коп. пені, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 07.12.2017.