Рішення № 70794497, 04.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа №910/16853/17За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-Солом'янка"

про стягнення 520122,83 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Палій Ю.В. (за дов.)

від відповідача Качараб В.П. (за дов.)

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.12.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-Солом'янка" про стягнення 520122,83 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору від 05.03.2014 № 4540603 за період з 01.08.2015 по 01.02.2016 не сплатив вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 410127,02 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції та 3% річних.

Ухвалою суду від 04.10.2017 порушено провадження у справі № 910/16853/17, розгляд останньої призначено на 02.11.2017.

Відповідач в судове засідання 02.11.2017 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, однак подав відзив на позов, документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про відкладення розгляду справи. У відзиві відповідач заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Представником позивача в судовому засіданні 02.11.2017 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливості вирішення спору мирним шляхом.

Ухвалою суду від 02.11.2017 розгляд справи відкладено на 04.12.2017.

Через загальний відділ діловодства суду від відповідача 30.11.2017 надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення, в якому відповідач просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців шляхом щомісячної сплати до 25 числа рівними частинами основного боргу, 3% річних та інфляційної складової боргу.

Через загальний відділ діловодства суду від відповідача 30.11.2017 надійшли додаткові пояснення до відзиву.

В судовому засіданні 04.12.2017 відповідачем оголошено клопотання про розстрочення сплати основного боргу на 12 місяців рівними частинами, проти задоволення якого представник позивача заперечував.

Ухвалою суду від 04.12.2017 провадження у справі припинено в частині основного боргу у розмірі 10000,00 грн, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.03.2014 року між Публічним Акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-Солом'янка" (споживач) укладено договір № 4540603 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

У відповідності до положень п. 2.1 договору, сторони зобов'язались при виконанні умов цього договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, та розрахунків за енергоносії.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов п. 9 якого передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТМ "Святошино" за адресою: вул. Борщагівська, будинок № 171/18 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає 1 примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно п. 4.1, 4.3 договору він набирає чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2014. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором порушив, внаслідок чого за період з 01.08.2015 по 01.02.2016 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2017 року становить 410127,02 грн., що підтверджується копіями облікових карток та відомостей обліку споживання теплової енергії.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV (зі змінами та доповненнями) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно вказаного закону відповідач є споживачем теплової енергій у гарячій воді (опалення) та гарячої води.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1, 2 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на: приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів.

Судом встановлено, що відповідач був приєднаний до теплової мережі, він являється споживачем теплової енергії та споживачем гарячої води, а тому у нього виник обов'язок оплачувати їх вартість.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, тарифи на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та за споживання гарячої води були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджений Постановою Кабінету Міністрів № 630 від 21.07.2005 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за договором від 05.03.2014 № 4540603 на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.08.2015 по 01.02.2016 року в розмірі 400127,02 грн. у відповідача перед позивачем належним чином доведений (копіями облікових карток та відомостей обліку споживання теплової енергії, корінцями нарядів) документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 22545,37 грн. та втрати від інфляції в розмірі 87450,43 грн. за період з вересня 2015 року по серпень 2017 року.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором на постачання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком позивача 3 % річних в розмірі 22545,37 грн. та втрат від інфляції в розмірі 87450,43 грн. з вересня 2015 по серпень 2017 включно, та вважає його арифметично вірним

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження відповідача щодо зменшення суми основного боргу на суму 50686,68 грн, оскільки, вона виникла після припинення дії договору від 05.03.2014 № 4540603 не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не приймаються судом до уваги.

В судовому засіданні представником відповідача підтримав подане клопотання про розстрочку виконання судового рішення, в якому просив розстрочити його виконання на 12 (дванадцять) місяців, шляхом щомісячної сплати до 25 числа рівними частинами основного боргу, 3 % річних та інфляційної складової боргу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. (п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2 вищевказаної постанови).

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що товариство не ухиляється від виконання своїх зобов'язань, та по мірі надходження коштів від боржників здійснює сплату боргу ПАТ "Київенерго". А також, що зважаючи на те, що ТОВ "Житлосервіс-Солом'янка" є обслуговуючою організацією, яка здійснює надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, фінансування якої здійснюється виключно за рахунок коштів, що сплачуються власниками або користувачами квартир та нежитлових приміщень, одразу погасити заборгованість перед позивачем є неможливим.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення на 10 місяців, шляхом щомісячної сплати до 25 числа рівними частинами основного боргу, 3% річних та інфляційної складової, а саме: до 25 грудня 2017 року - 51012,28 грн., до 25 січня 2018 року - 51012,28 грн., до 25 лютого 2018 року - 51012,28 грн., до 25 березня 2018 року - 51012,28 грн., до 25 квітня 2018 року - 51012,28 грн., до 25 травня 2018 року - 51012,28 грн., до 25 червня 2018 року - 51012,28 грн, до 25 липня 2018 року - 51012,28 грн, до 25 серпня 2018 року - 51012,28 грн, до 25 вересня 2018 року - 51012,28 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, п.6. ч.1 ст. 83, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-Солом'янка" (01013, м. Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 5, ідентифікаційний код 35431134) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 400127 (чотириста тисяч сто двадцять сім) грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 22545 (двадцять дві тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн. 37 коп., втрати від інфляції в розмірі 87450 (вісімдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 43 коп. розстрочивши виконання рішення на 10 місяців та встановивши наступний порядок оплати:

до 25 грудня 2017 року - 51012,28 грн.,

до 25 січня 2018 року - 51012,28 грн.,

до 25 лютого 2018 року - 51012,28 грн.,

до 25 березня 2018 року - 51012,28 грн.,

до 25 квітня 2018 року - 51012,28 грн.,

до 25 травня 2018 року - 51012,28 грн.,

до 25 червня 2018 року - 51012,28 грн,

до 25 липня 2018 року - 51012,28 грн,

до 25 серпня 2018 року - 51012,28 грн,

до 25 вересня 2018 року - 51012,28 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-Солом'янка" (01013, м. Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 5, ідентифікаційний код 35431134) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) витрати по сплаті судового збору в розмірі 7801 (сім тисяч вісімсот одна ) грн. 84 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2017

Суддя І.В.Усатенко