Рішення № 70794007, 28.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017Справа № 910/6818/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

про стягнення 6 213,48 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Білоконь І.В. (представник за довіреністю №3368/18 від 19.12.2016р.);

від відповідача: Зельдич В.Р. (представник за довіреністю №0051-17/3с від 30.12.2016р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (надалі - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 6 213,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити позивачеві в задоволенні його вимог, посилаючись на те, що у відповідача не виникло зобов'язання щодо виплати позивачеві суми страхового відшкодування. Крім того, відповідач заперечував проти розміру страхового відшкодування, оскільки, на думку останнього, позивачем при здійсненні виплати страхового відшкодування не враховано коефіцієнту фізичного зносу, який згідно наданого відповідачем розрахунку становить 0,6056, з урахуванням якого та за мінусом передбаченої полісом франщизи у розмірі 1 000,00 грн., відповідачем могло бути відшкодовано суму страхового відшкодування в розмірі 4 508,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 30.05.2017р. Крім того, направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України про надання інформації щодо полісу № АЕ/7795884.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017р. розгляд справи відкладено до 20.06.2017р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.06.2017р. у даній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

Супровідним листом № 01-16250/17 від 29.06.2017р. матеріали справи № 910/6818/17 скеровано до експертної установи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2017р. у зв'язку з надходженням до суду клопотання судового експерта, поновлено провадження у справі №910/6818/17, повторно зобов'язано позивача оплатити вартість судової експертизи, погоджено експертній установі проведення судової експертизи у строк понад два місяці, зобов'язано сторін в строк до 25.09.2017р. включно надати суду необхідні для проведення судової експертизи документи та зупинено провадження у справі.

09.11.2017р. до суду від експертної установи надійшло повідомлення про неможливість надання висновку № 13123/17-54 від 31.10.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2017р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.11.2017р.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які сприяють всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28 листопада 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2016р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №л68449а6к3 (надалі - Договір страхування) зі строком дії з 21.03.2016р. до 20.03.2017р., відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Ніссан", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).

21.11.2016р. приблизно о 17 год. 50 хв. по вул. Я.Колоса в м. Києві ОСОБА_4 керуючи автомобілем "Рено", реєстраційний номер НОМЕР_2, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Ніссан", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11.01.2017р. у справі №759/16821/16 ОСОБА_4 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно рахунку-фактури СТО (СПД Гончар І.А.) №0000000231 від 03.12.2016р. вартість ремонту транспортного засобу "Ніссан", реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 8 828,48 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №АХА2180117 від 06.12.2016р. розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 7 213,48 грн.

З урахуванням рахунку-фактури СТО, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в сумі 7 213,48 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 288 901 від 07.12.2016р. на вказану суму.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. №ЕЛ_2279 від 21.03.2017р. (докази отримання претензії відповідачем у матеріалах справи) на суму 7 213,48 грн., яка була залишена останнім без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З метою встановлення правомірності заявлених вимог, суд своєю ухвалою від 20.06.2017р. призначив у даній справі судову експертизу на вирішення якої поставлено питання щодо визначення дійсної вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу "Ніссан", реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 26.11.2016р. на вул. Я.Коласа в м. Києві, яка відповідно до повідомлення експертної установи про неможливість надання висновку № 13123/17-54 від 31.10.2017р. залишена без виконання.

Разом з тим, протягом перебування справи у провадженні суду позивачем надано Звіт вих. №1487 від 21.11.2017р. про визначення вартості матеріального збитку, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових (Ез = 0,00) становить 10 865,69 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Позивачем з урахуванням рахунку-фактури СТО та на підставі складеного ним Страхового акту №АХА2180117 від 06.12.2016р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 7 213,48 грн.

Як зазначалось вище, позивачем надано до матеріалів справи копію Звіту вих. №1487 від 21.11.2017р. про визначення вартості матеріального збитку, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових (Ез = 0,00) становить 10 865,69 грн.

У наданому до матеріалів справі відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивачем при здійсненні виплати страхового відшкодування не враховано коефіцієнту фізичного зносу, який згідно наданого ним розрахунку № 85/46.06.17 від 20.06.2017р. становить 0,6056, з урахуванням якого та за мінусом передбаченої полісом франщизи у розмірі 1 000,00 грн., відповідачем могло бути відшкодовано суму страхового відшкодування в розмірі 4 508,21 грн.

Суд не може погодитись з такими доводами відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Пунктом 4.3 Методики передбачено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.

З урахуванням викладених положень норм чинного законодавства єдиним доказом на підтвердження визначення вартості відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових (Ез = 0,00), пошкодженого в ДТП, що мала місце 26.11.2016р. є Звіт вих. №1487 від 21.11.2017р. про визначення вартості матеріального збитку.

Відповідач належним засобами доказування не спростував встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП та розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

Судом встановлено, що наведені у рахунку-фактурі СТО та звіті матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в доданій до матеріалів справи Довідці Управління патрульної поліції у м. Києві і відповідачем не надано доказів протилежного.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом "Рено", реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату ДТП, була застрахована відповідачем на підставі Полісу № АЕ/7795884.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АЕ/7795884 розмір франшизи становить 1 000,00 грн., а ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., отже, з відповідача має бути стягнуто 6 213,48 грн. (виплачена позивачем сума страхового відшкодування, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей та за мінусом передбаченої полісом франшизи у розмірі 1 000,00 грн.).

Судом також відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача на те, що його обов'язок щодо виплати позивачу страхового відшкодування не настав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Згідно п. 1. Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/15/2014 від 14.01.2014р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування" страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

З огляду на викладене, позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги після виплати ним страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток з вимогою про відшкодування завданих збитків.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 №3-38гс12 у справі №23/279.

З огляду на надання позивачем до матеріалів справи звіту вих. №1487 від 21.11.2017р. про визначення вартості матеріального збитку, посилання відповідача, наведені у додаткових поясненнях від 27.11.2017р. щодо неналежності рахунку-фактури СТО та інших доказів на підтвердження вартості відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля.

Як і не заслуговують на увагу суду твердження відповідача про те, що надана позивачем копія платіжного доручення № 288 901 від 07.12.2016р. про виплату страхового відшкодування позивачем не містить печатки та підписів, з огляду наявність відмітки банківської установи про прийняття та проведення платежу, а відповідність копії оригіналу засвідчена представником позивача.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 6 213,48 грн.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/6818/17 позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 6 213,48 грн.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (ідентифікаційний код 25201716, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (ідентифікаційний код 20474912, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) 6 213,48 грн. (шість тисяч двісті тринадцять гривень 48 коп.) суми страхового відшкодування та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2017р.

Суддя С.М. Морозов