Рішення № 70793802, 29.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2017Справа №910/17801/17

За позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства

«Агрофірма «Перемога»

до Приватного підприємства «Рось» в особі філії «Охтирський сиркомбінат»

про стягнення 1 318 123,19 грн

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Кривонос П.П. (за дов. №10-24/17-1 від 24.04.2017)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне-орендне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Перемога» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Рось» в особі «Охтирський сиркомбінат» (далі - відповідач) про стягнення 1 276 887,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17801/17 та призначено розгляд справи на 25.10.2017 року.

В судове засідання, призначене 25.10.2017, представник позивача з'явився, надав додаткові письмові пояснення по справі та документи на вимогу ухвали суду від 16.10.2017.

В судове засідання, призначене 25.10.2017, представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 розгляд справи було відкладено на 08.11.2017.

06.11.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 1 318 123,19 грн.

В судове засідання призначене 08.11.2017 з'явився представник позивача.

В судове засідання, призначене 08.11.2017, представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Розглянувши у судовому засіданні 08.11.2017 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.

Згідно з ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.п. 3.10, 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Проаналізувавши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов до висновку про те, що вказана заява не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 розгляд справи було відкладено до 29.11.2017

23.11.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача клопотання про долучення додаткових документів по справі.

У судове засідання 29.11.2017 представник позивача з'явився надав пояснення по справі та позовні вимоги підтримав повністю, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 29.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)» передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємство «Агрофірма «Перемога» (продавець, позивач) та Приватним підприємством «Рось» в особі Філії «Охтирський сиркомбінат» (покупець, відповідач) буї укладений Договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ №3662 - 97, надалі товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Перехід права власності на товар від Продавця Покупцеві здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) Покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки Покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній. (п.1.4. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору оплату за товар Покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному Протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного Договору. Ціна на товар може змінюватися 2 рази на місяць.

Пунктами 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. Договору визначено, що загальна ціна на товар, поставлений за даним Договором, складається по закінченню терміну дії Договору на підставі первинної бухгалтерської документації. При проведенні розрахунків за товар Покупець може сплачувати Продавцеві аванс, розмір та умови отримання якого узгоджується сторонами окремо у додаткових угодах. Ціна на товар встановлюється відповідно до ринкової вартості та не може змінюватись лише за погодженням сторін відповідно до п. 2.1. Договору. Розрахунки за даним Договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами. За домовленістю сторін може проводитись готівковий розрахунок та/або розрахунок векселем. Зміна форми розрахунку закріплюється сторонами у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною до даного Договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. даного Договору, та діє до 31 грудня 2016 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, стверджує, що на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, здійснив передачу товару за ціною узгодженою з відповідачем, а відповідачем, в свою чергу, здійснено оплату за переданий товар не в повному обсязі, що призвело, на думку позивача, до виникнення заборгованості у розмірі 979 241,17 грн за товар поставлений у період з 25.05.2016 по 31.12.2016.

За наведених обставин позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 979 241,17 грн (основний борг), а також 164 997,98 грн інфляційних втрат, 35 368,39 грн 3% річних та 138 515,65 грн пені, з огляду на прострочення відповідачем зобов'язання з оплати товару за Договором.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання неї зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає характеру відносин сторін. Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, позивачем за період з 25.05.2016 по 31.12.2016 було поставлено товар в кількості 200 701,00 кг натуральної ваги за загальну суму 979 241,17 грн, який не був оплачений відповідачем, з них за періоди поставки:

- з 25.05.2016 по 31.05.2016 - 43 085,72 грн, згідно прийомної квитанції №43 на закупівлю молочної сировини з 01.05.2016 по 31.05.2016 та товарно-транспортних накладних на перевезення молочної сировини з 25.05.2016 по 31.05.2016;

- з 01.06.2016 по 30.06.2016 - 187 971,99 грн, згідно прийомної квитанції №54 від 30.06.2016 на закупівлю молочної сировини з 01.06.2016 по 30.06.2016 та товарно-транспортних накладних на перевезення молочної сировини з 1.06.2016 по 30.06.2016;

- з 01.07.2016 по 31.07.2016 - 168 896,37 грн, згідно прийомної квитанції №59 від 31.07.2016 на закупівлю молочної сировини з 01.07.2016 по 31.07.2016 та товарно-транспортних накладних на перевезення молочної сировини з 1.07.2016 по 31.07.2016;

- з 01.08.2016 по 31.08.2016 - 172 468,82 грн, згідно прийомної квитанції №69 від 31.08.2016 на закупівлю молочної сировини з 01.08.2016 по 31.08.2016 та товарно-транспортних накладних на перевезення молочної сировини з 1.08.2016 по 31.08.2016;

- з 01.09.2016 по 30.09.2016 - 136 189,35 грн, згідно прийомної квитанції №83 від 30.09.2016 на закупівлю молочної сировини з 01.09.2016 по 30.09.2016 та товарно- транспортних накладних на перевезення молочної сировини з 1.09.2016 по 30.09.2016;

- з 01.10.2016 по 31.10.2016 - 98 736,51 грн, згідно прийомної квитанції №95 від 31.10.2016 на закупівлю молочної сировини з 01.10.2016 р. по 31.10.2016 р. та товарно- транспортних накладних на перевезення молочної сировини з 01.10.2016 по 31.10.2016;

- з 01.11.2016 по 30.11.2016 - 90 423,34 грн, згідно прийомної квитанції №106 від 30.11.2016 на закупівлю молочної сировини з 01.11.2016 по 30.11.2016 та товарно- транспортних накладних на перевезення молочної сировини з 01.11.2016 по 25.11.2016, 27.11.2016, 29.11.2016;

- з 01.12.2016 по 30.11.2016 - 81 469,07 грн. згідно прийомної квитанції №27 від 31.12.2016 на закупівлю молочної сировини з 01.12.2016 по 31.12.2016 та товарно-транспортних накладних на перевезення молочної сировини з 01.12.2016 по 03.12.2016, 05.12.2016, 07.12.2016, 09.12.2016, 11.12.2016, 13.12.2016, 15.12.2016, 17.12.2016, 19.12.2016, 21.12.2016, 23.12.2016, 25.12.2016, 27.12.2016, 29.12.2016, 31.12.2016.

Пунктом 3 Інструкції щодо заповнення Прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини (форма №3-ПК (МС)), затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.12.2015 №457, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.12.2015 за №1582/28027 визначено, що прийомна квитанція - документ, у якому приймальник на підставі Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма №1-ТН (МС)) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

Пунктом 5 вищезазначеної інструкції передбачено, що документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (із змінами).

Таким чином, дані про кількість та вартість прийнятого молока, відображаються молокоприймальною організацією в приймальній квитанції на підставі спеціалізованих товарних накладних форми №1-ТН (МС). При цьому, товарна накладна за формою №1-ТН (МС) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарством або молокоприймальним пунктом, що здійснили відпуск цієї сировини, а також оприходування її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством-одержувачем, для оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Указана накладна оформлюється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо (п.1. Інструкції щодо заповнення Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (№1-ТН (МС)), затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.12.2015 №457)

Таким чином, наведені вище прийомні квитанції та товарно-транспортні накладні на загальну суму 979 241,17 грн, приймаються судом в якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 979 241,17 грн, та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Матеріали справи не містять доказів наявності у Відповідача претензій щодо його строків поставки, якості та/або комплектності поставленої продукції.

При цьому заборгованість також підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 від 01.01.2017 №22, який погоджений та підписаний сторонами без зауважень.

Щодо строків оплати суд зазначає, що оскільки сторонами умовами Договору не обумовлено строк виконання зобов'язання та не визначено строк оплати за поставлений товар, та сторони не реалізували надане їм п.2.3 Договору право передбачити розміри та строки авансування продукції у додаткових угодах, то оплата продукції повинна проводитися за правилами ст. 530 та ст. 692 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, враховуючи отримання товару відповідачем, та підписання останнім акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 від 01.01.2017 №22, а отже і визнання ним заборгованості, відповідач повинен був оплатити 979 241,17 грн вартості товару за видатковими накладними та прийомними квитанціями за період з 25.05.2016 по 31.12.2016.

При цьому судом враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Крім того, 11.05.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією №1, якою просив відповідача, терміново перерахувати заборгованість в сумі 1 208737,13 грн, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат (копія претензії наявна в матеріалах справи надана позивачем разом із позовною заявою).

Станом на момент розгляду справи по суті матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар на суму 979 241,17 грн, а відповідачем такі докази не залучені до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 979 241,17 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за товар, поставлений згідно спірних видаткових накладних, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, 164 997,98 грн інфляційних втрат, 35 368,39 грн 3% річних та 138 515,65 грн пені.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст.611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язав передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за як сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне, понад встановлений даним Договором строк проведення розрахунків за прийнятий товар, Продавець вправі вимагати від Покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від травня 2013 року №14 (далі - постанова Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 № 14), з урахуванням припис статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язань; тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, які обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річні від простроченої суми основного боргу.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідач прострочив терміни оплати товару, а матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати, станом на звернення позивача до суду, за поставлений товар на суму 979 241,17 грн.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України.

Судом враховано, що згідно п.1.12 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 № 14, з огляду і вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справ самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, розрахунок якої здійснено позивачем окремо за кожен день прострочення, враховуючи шестимісячний термін нарахування пені та подвійну облікову ставку Національного банк України, що діяла у спірний період, суд дійшов висновку, що загальна сума пені, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, розрахована позивачем вірно, відповідно до умов Договору, та не суперечить нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 138 515,65 грн.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга») перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних окремо по кожному факту поставки, суд дійшов висновку, що загальна сума 3% річних розрахована позивачем вірно, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 35 368,39 грн.

Також, здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга») перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що загальна сума інфляційних втрат становить 164 997,98 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншим учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, рівно як і контррозрахунок заявлених до стягнення сум, суду не подав та не надіслав.

Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справі їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 979 241,17 грн основного боргу, 138 515,65 грн пені, 35 368,39 грн 3% річних, 164 997,98 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 1 318 123,19 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рось» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, будинок, 10; ідентифікаційний код: 32191954), в особі Філії «Охтирський сиркомбінат» (42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Транспортна, будинок 1-А; ідентифікаційний код: 33370269) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Перемога» (38110, Полтавська обл., Зінківський район, с. Удовиченки, вул. Свободи, будинок 29; ідентифікаційний код: 03772080) основну заборгованість у розмірі 979 241 (дев'ятсот сімдесят дев'ять тисяч двісті сорок одна) грн 17 коп, пеню у розмірі 138 515 (сто тридцять вісім тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн 65 коп, інфляційних втрат у розмірі 164 997 (сто шістдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн 98 коп, 3% річних у розмірі 35 368 (тридцять п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 39 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 771,85 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.2017

Суддя М.О. Лиськов