Ухвала суду № 70793534, 05.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

За заявою Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпро, про видачу дублікату наказу №904/3142/14 від 14.07.2014 та поновлення строку на пред'явлення його до виконання у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга - Богдан", м. Тернопіль

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

про стягнення 93 248,80 грн.

за участю Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача (стягувача): адвокат ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги від 10.01.2017;

від відповідача (боржника): не з'явився;

від Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській обл.: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

12.05.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга - Богдан" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 93248,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 34/2012 від 01.03.2012 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням суду від 25.06.2014 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

З метою примусового виконання судового рішення на користь стягувача судом було видано відповідний наказ від 14.07.2014.

20.11.2017 Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про видачу дублікату наказу № 904/3142/14 від 14.07.2014 та поновлення строку на пред'явлення його до виконання.

В обґрунтування поданої заяви відділ ДВС посилається на втрату державним виконавцем оригіналу судового наказу, стягнення за яким по цей час не відбувалось.

Розпорядженням господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2017 № 938, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/3142/14 у зв‘язку з тим, що у судді Міллєвої (у провадженні якої перебувала ця справа) закінчився термін повноважень. За результатами повторного розподілу автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до вимог ст. 21 Господарського процесуального кодексу України ця заява передана на розгляд судді Воронько В.Д.

Ухвалою суду від 23.11.2017 заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

05.12.2017 від позивача (стягувача) на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2017 надійшли письмові пояснення на заяву Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про видачу дублікату наказу №904/3142/14 від 14.07.2014 та поновлення строку на пред'явлення його до виконання, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга - Богдан" повністю підтримує заяву органу державної виконавчої служби.

Також позивач (стягувач) подав до суду клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу та витрат, що пов’язані із прибуттям до суду. У вказаному клопотанні Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга - Богдан" просить суд вирішити питання про відшкодування йому 4853,30 грн витрат на правову допомогу, що полягає у адвокатському запиті до ДВС від 04.09.2017 №39/09, повторному адвокатському запиті до ДВС від 03.11.2017 №53/11, підготовці письмових пояснень на заяву ДВС про видачу дублікату виконавчого документа, участі адвоката у судовому засіданні, а також витрат на проїзні квитки в сумі 459,71 грн на забезпечення явки адвоката у судове засідання. В обґрунтування клопотання стягувач посилається на неправомірні дії органу ДВС із незаконного закриття провадження №44544420 як на підставу для відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга - Богдан" судових витрат у порядку, передбаченому частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У засіданні суду, яке відбулось 05.12.2017, відповідач (боржник) та орган ДВС участі своїх представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином. Відповідач (боржник) також не надав і витребуваних судом документів.

Оцінивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що заява Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною п'ятою ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З нею кореспондується стаття 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в силу якої рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Наказ господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2014 у справі №904/3142/14 був дійсний для пред'явлення органу державної виконавчої служби протягом одного року до 15.07.2015 та на даний час строк його пред’явлення до виконання вже сплинув.

Відповідно до частин 1, 3 статті 120 ГПК України, у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання; до заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця, приватного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

За приписами частини першої статті 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України №606-XIV від 21.04.1999 "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент видачі наказу) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців, інші виконавчі документи – протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом (ч. 2 ст. 22 Закону України №606-XIV від 21.04.1999 "Про виконавче провадження").

У відповідності до ст. 23 Закону України №606-XIV від 21.04.1999 "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент видачі наказу) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання; після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється; час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Статтею 12 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців; строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття; строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред'явлення виконавчого документа до виконання; у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони; стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Листом від 18.09.2017 за №27194/133-47 Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у відповідь на запит адвоката ОСОБА_2 повідомив, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження 01.09.2014 державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №44544420 з примусового виконання наказу №904/3141/14, виданого 14.07.2017 господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Видавництво "Навчальна книга - Богдан" боргу у розмірі 93248,80 грн. Також, у даному листі зазначено, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження старшим державним виконавцем Надтокою Ю.В. 29.10.2014 виконавче провадження завершено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення). При цьому, за інформацією органу ДВС, перевіркою депозитного рахунку відділу в період перебування виконавчого провадження на виконанні встановлено, що сума боргу за виконавчим документом на рахунок не надходила. Як повідомлено Соборним відділом державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, перевіркою здавальних описів виконавчих проваджень встановлено, що вказане виконавче провадження до архіву в 2014 році державним виконавцем Надтокою Ю.В. не передавалось, встановити факт відправлення постанови разом із виконавчим документом та відібрати пояснення у державного виконавця – неможливо.

У довідці від 22.09.2017 №29224/13.3-47 заявник вказує на те, що виконавчий документ слід вважати втраченим державним виконавцем.

Згідно із довідкою позивача (стягувача) від 01.12.2017 №0222/Д, Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга - Богдан" протягом 2014-2017 років не отримувало кошти ні від ОСОБА_1, ні від Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції) з приводу виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2014 року про стягнення 93248,80 грн з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №44544420.

Як вбачається, Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про видачу дубліката наказу 20.11.2017, тобто після закінчення встановленого строку пред'явлення наказу до виконання, в якій просить відновити цей строк.

Частиною першою статті 4 ГПК України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

До числа останніх належить Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікована Україною шляхом прийняття Закону від 17.07.1997 №475/97-ВР (далі - Конвенція).

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

В силу її статті 13 кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі.

Крім того, під час розгляду заяви позивача (стягувача) суд керується статтею першою Першого протоколу до вищеназваної Конвенції, згідно якій кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст. 46 Конвенції рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим до виконання державою, яка її ратифікувала.

З даною статтею кореспондується стаття 2 спеціального Закону України від 23.02.2006 №3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон №3477-ІУ), відповідно до якої рішення є обов'язковими до виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Така правова позиція суду співпадає з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні від 07.11.2013 у справі "Віннік та інші проти України".

З огляду на викладене, вищезгадане рішення Європейського суду з прав людини підлягає обов'язковому виконанню державою Україна, зокрема, в частині виконання рішення національного суду, ухваленого на користь позивача, яке на день прийняття Рішення Євросуду залишилося не виконаним.

Отже, держава Україна в особі господарського суду Дніпропетровської області на виконання Рішення Європейського суду з прав людини зобов'язана вжити заходів до поновлення прав стягувача саме щодо видачі дубліката наказу суду та поновлення строку для його примусового виконання.

За приписами ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Оскільки згідно з положеннями національного законодавства на момент звернення заявника (органу ДВС) із даною заявою до суду втрачено як сам наказ господарського суду Дніпропетровської області №904/3142/14 від 14.07.2014, так і термін для його пред'явлення з метою примусового виконання, - то на виконання вищезгаданого Рішення Євросуду права стягувача підлягають поновленню відповідно до норм статей 119 та 120 ГПК України.

Суд, розглянувши обставини, наведені в обґрунтування заяви Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про видачу дубліката наказу №904/3142/14 від 14.07.2014 та відновлення строку його пред’явлення до виконання, доходить висновку про поважність причин пропуску цього строку. За таких обставин заява Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно клопотання позивача (стягувача) про відшкодування витрат на правову допомогу та витрат, що пов’язані із прибуттям до суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною другою статті 49 ГПК України, на яку посилається стягувач у клопотанні, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що розподіл судових витрат здійснюється судом лише між сторонами у справі.

Відповідно до статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред’явлено позовну вимогу.

У клопотанні стягувач зазначає, що виконавче провадження №44544420 було незаконно закрито внаслідок вчинення неправомірних дій старшим державним виконавцем Надтонка Ю.В., у зв’язку з чим не відбулося фактичного виконання рішення суду. З огляду на що, Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга - Богдан" понесло витрати на правову допомогу на суму 4853,30 грн та витрати на проїзні квитки на суму 459,71 грн на забезпечення явки адвоката у судове засідання.

Отже, у викладеному в клопотанні проханні до суду, стягувач посилається на неправильність дій саме органу державної виконавчої служби як на підставу для розподілу судом витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга - Богдан" у зв’язку з розглядом заяви Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Однак, у пункті 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз’яснено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахування того, що Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області не є стороною у справі №904/3142/14 і позивачем (стягувачем) неправильно визначено правову підставу для розподілу вказаних ним судових витрат, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга - Богдан" про відшкодування витрат на правову допомогу та витрат, що пов’язані із прибуттям до суду, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, ст.ст. 6, 13, 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ст. 22 Закону України від 21.04.1999 №606-ХІV "Про виконавче провадження", ст. 12 Закону України від 02.06.2016 №№1404-VIII "Про виконавче провадження", керуючись ст.ст. 86, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про видачу дубліката наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/3142/14 від 04.07.2014 та про поновлення строку пред'явлення цього наказу до виконання - задовольнити повністю.

2. Поновити строк пред'явлення наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/3142/14 від 04.07.2014 та встановити його у межах трьох років від дня набрання чинності цією ухвалою.

3. Направити до Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області дублікат наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/3142/14 від 04.07.2014.

4. Ця ухвала є невід'ємною частиною дубліката наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/3142/14 від 04.07.2014.