Постанова № 70793214, 07.12.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року справа № 823/726/16

09 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати доходів, моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 подала позов, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просить:

1. стягнути з державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області: заборговану заробітну плату з листопада 2011 року з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при виплаті:

- індексації заробітної плати за період з листопада 2011 року по грудень 2015 року в сумі 21586,85 грн;

- матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (лікарняні) за періоди: лютий, квітень, серпень 2012 року, січень, травень 2013 року, березень, серпень, вересень 2015 року в сумі 843,84 грн;

- відпускні у серпні, жовтні 2012 року, лютому, серпні 2013 року, липні, жовтні 2014 року, липні, листопаді, грудні 2015 року - 1916,13 грн;

- матеріальної допомоги на оздоровлення у серпні 2012 року, серпні 2013 року, жовтні 2014 року, липні 2015 року в сумі 2089,58 грн;

- доплати за надбавку за вислугу років за період з лютого 2014 року по квітень 2015 року в сумі 217,44 грн;

- компенсації втрати частини доходів за весь період невиплати - 11444,84 грн;

- середнього заробітку за час затримки повного розрахунку з 26.12.2015 по дату ухвалення судового рішення у справі;

2. стягнути з державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області загальну суму невиплаченої компенсації за дні невикористаних відпусток 8438,90 грн;

3. стягнути з державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області завдану моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у період 2011 - 2015 рр. індексація заробітної плати їй виплачувалась не в повному обсязі. Зокрема, для жінки, яка вийшла з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, у листопаді 2011 року базовим є місяць, у якому відбулось останнє підвищення заробітної плати на посаді, яку вона займає. Після виходу позивача із соціальної відпустки базовим є квітень 2008 року. Надалі базові місяці для виплати індексації заробітної плати позивачу є: жовтень, грудень 2012 року, січень, грудень 2013 року, серпень 2014 року, вересень 2015 року - місяці підвищення посадового окладу.

У зв'язку із підвищенням посадового окладу в жовтні 2012 року, серпні 2014 року, вересні 2015 року з'являються фіксовані величини сум індексації, які зберігаються за працівником та нараховуються разом з поточною індексацією.

Позивач вказує, що індексація належить до видів заробітної плати, які враховуються у всіх випадках розрахунку середньої заробітної плати, а саме: для оплати днів непрацездатності, відпусток всіх видів, матеріальної допомоги. Неправильне нарахування індексації тягне за собою недоплату лікарняних, відпускних, та матеріальної допомоги на оздоровлення.

В порушення положень ст. 33 Закону України "Про державну службу", пп. 4 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268, у період лютий 2014 року - квітень 2015 року нарахування надбавки за вислугу років для позивача здійснювалося виключно до посадового окладу без урахування доплати за спеціальне звання (ранг), що призвело до фактичного заниження надбавки за вислугу років. Відповідно до ст. 39 Закону України "Про державну службу" ранги державних службовців є видом спеціальних звань.

Крім того, при звільненні з роботи позивачеві не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки одинокої матері за 2005р., 2011 - 2015р.р. та додаткової відпустки матері двох дітей віком до 15 років за 2011, 2014р.р. Позивач зазначає, що для надання додаткової відпустки одинокої матері достатньою підставою є наявність свідоцтва про народження дитини, подання інших документів для отримання вказаної відпустки - не передбачено чинним законодавством. Доказом відсутності участі батька у вихованні дитини є довідка з опікунської ради № 764 від 12.08.2009; клопотання з Черкаської спеціалізованої школи № 33 від 04.08.2009 № 308; пояснювальний лист батька дитини та колишнього чоловіка позивачки ОСОБА_2 від 28.11.2016.

У зв'язку з тим, що при звільненні позивача у грудні 2015 року не проведено виплату всіх належних їй сум (зокрема, індексації заробітної плати, відпускних, лікарняних, матеріальної допомоги, грошової компенсації за невикористані відпустки), з відповідача має бути стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.12.2015 по день ухвалення судового рішення у справі; та компенсацію втрати частини доходів за весь період невиплати згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Стверджуючи про наявність моральних страждань та обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач вказує на те, що внаслідок невиплати заробітної плати в повному обсязі позивач була позбавлена можливості забезпечити гідні умови життя для себе та своїх дітей. Безкінечні приниження, доказування прав, що гарантувала держава, призвело до тяжкого психічного стану (безсоння, дратівливість, плаксивість), що негативно позначилось на взаємовідносинах із сім'єю та оточуючими. У період судової тяганини позивач двічі лікувала виразкову хворобу. У зв'язку з затяжними хворобами та матеріальними витратами позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.

В судовому засіданні 05 жовтня 2017 року позивач адміністративний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що базовий місяць для індексації заробітної плати позивача є листопад 2011 року - місяць виходу позивача з декретної відпустки та встановлення надбавки за високі досягненні у праці в розмірі 50%. Сума, на яку зросла заробітна плата держслужбовця в листопаді 2011 року 844,90 грн більша суми індексації, яку було б нараховано їй за цей місяць - 396,96 грн. Зокрема, в листопаді 2011 року заробітна плата позивача зросла за рахунок суми встановленої постійної надбавки за високі досягнення у праці 724,20 грн; змінився відсоток надбавки за вислугу років з 10 % на 20 % - збільшення заробітку становить 120,70 грн.

За базового місяця листопад 2011 року сума індексації грошових доходів для позивача у 2011 - 2013 р.р. становить 0,00 грн, оскільки індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації у розмірі 101 %. Згідно даних таблиць для проведення індексації, визначених Держкомстатом, в Україні у 2011 - 2013р.р. відбувалась дефляція (достатній життєвий рівень громадян та купівельна спроможність їх грошових доходів в умовах зростання цін).

У зв'язку з тим, що у період 2011 - 2015 р.р. позивачем не надавалися документи, які підтверджували відсутність участі батька у вихованні дитини, а також жодної заяви для надання їй додаткової відпустки одинокої матері та додаткової відпустки жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, ДПІ у м. Черкасах не мала правових підстав для надання такої відпустки, та виплати при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, заява про розгляд справи без участі представника в матеріалах справи відсутня.

05 жовтня 2017 року на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що починаючи з 2005 року ОСОБА_1 працювала в Черкаській об'єднаній державній податковій інспекції Черкаської області, яка 01.08.2006 була реорганізована в державну податкову інспекцію у місті Черкаси.

01 лютого 2007 року ОСОБА_1 переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок відшкодування ПДВ управління аудиту юридичних осіб ДПІ у м. Черкасах.

З 19.01.2010 до 31.10.2011 включно ОСОБА_1 перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (наказ ДПІ у м. Черкасах від 18.01.2010 № 2-в).

У період 2011 - 2013 р.р. позивачеві не нараховувалася індексація заробітної плати.

25 грудня 2015 року ОСОБА_1 звільнена з посади головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб, згідно зі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (наказ від 25.12.2015 № 150-о) (а.с. 59, т. 1).

Позивач вважає, що протягом 2011 - 2015 р.р. їй не в повному обсязі виплачувалася індексація заробітної плати, похідні від індексації виплати (лікарняні, відпускні, матеріальна допомога на оздоровлення). При звільненні не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки одинокої матері за 2005р., 2011-2015р.р., додаткової відпустки жінці, яка працює та має двох дітей віком до 15 років за 2011, 2014р.р.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 6 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація грошових доходів населення є державною соціальною гарантією, яка встановлюються з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Вона є обов'язковою для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.

Структуру заробітної плати визначено у ст. 2 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особові умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713.

Таким чином, індексація є складовою заробітної плати, а саме додатковою заробітною платою і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як передбачено ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, який дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів та послуг.

Індексація грошових доходів громадян, по суті, є державною гарантією, що компенсує підвищення індексу споживчих цін.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

З метою реалізації положень Закону № 1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, а з 01.01.2016 - 103 відсотка (згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77).

Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Механізм проведення індексації у разі підвищення грошових доходів визначено в п. 5 Порядку № 1078, яким передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Суд встановив, що 13 квітня 2008 року ОСОБА_1 присвоєно чергове спеціальне звання - інспектор податкової служби 2 рангу (наказ від 08.04.2008 № 26-о) (а.с.60, т. 1).

У період з 14 вересня 2009 року по 18 січня 2010 року позивач перебувала у відпустці по вагітності та пологам (наказ ДПІ у м. Черкасах від 14.09.2009 № 70-в).

Наказом ДПІ у м. Черкасах від 18.01.2010 № 2-в позивачеві надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.01.2010 по 28.11.2012.

Фактично позивач перебувала у вказаній відпустці з 19.01.2010 до 31.10.2011 включно.

Після виходу позивача з декретної відпустки, з 01 листопада 2011 року ОСОБА_1 встановлена надбавка за високі досягнення у праці у розмірі 50 % (наказ від 03.11.2011 № 63-ф) (а.с. 240, т. 1). В письмових запереченнях відповідач також зазначає про встановлення позивачеві надбавки за вислугу років у розмірі 20 %.

Розрахункові листки по заробітній платі свідчать, що в 2011 - 2013р.р., січні - березні 2014 року позивачеві не виплачувалась індексація заробітної плати.

Відповідач стверджує, що базовим місяцем для індексації заробітної плати позивача після її виходу із соціальної відпустки є листопад 2011 року - місяць встановлення надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 50 %. Відповідно до таблиці Коефіцієнтів (сум) індексації заробітної плати у 2011 - 2014р.р., за базового періоду листопад 2011 року, індексація заробітної платив в 2011 - 2013р.р., січні - березні 2014 року була відсутня.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 9 березня 2006 року № 268, керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці: надано право установлювати керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Надбавки за високі досягнення у праці встановлюються залежно від конкретних завдань, що стоять перед відповідним органом, у разі сумлінного та якісного виконання працівником протягом певного періоду своїх посадових обов'язків, професіоналізму, компетентності, ініціативності та відсутності порушень виконавської і трудової дисципліни за наказом керівника.

Надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи не має разового характеру, передбачена чинним законодавством і є об'єктом індексації, і збільшення її розміру впливає на визначення базового місяця.

Суд встановив, що до початку соціальних відпусток позивачеві була встановлена, нараховувалась та виплачувалась надбавка за високі досягнення у праці у розмірі 50 %, що підтверджується розрахунковими листками за лютий - грудень 2008 року, за 2009 рік.

ДПІ у м. Черкасах зверталось до Мінсоцполітики з листом від 09.10.2015 № 30755/23-01-05-042 (а.с. 49-50, т. 3), в якому, зокрема, порушувало питання про те, чи є місяць виходу із соціальної відпустки та встановлення надбавки - базовим місяцем для нарахування індексації грошових доходів громадян.

В своєму листі від 19.11.2015 № 296/10/136-15 (а.с. 147, т. 1), наданому на заяву в ДПІ у м. Черкасах від 09.10.2015 № 30755/23-01-05-042, Мінсоцполітики роз'яснює, що у разі якщо надбавка за високі досягнення у праці була встановлена в розмірі 50 %, а потім деякий час не виплачувалась або виплачувалась у меншому розмірі і знов була встановлена працівнику у такому ж розмірі, то місяць повторного встановлення надбавки у розмірі 50 % не є підставою для зміни базового місяця при проведенні індексації.

Враховуючи викладене, для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановлення надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 % не вплине на зміну базового місяця при проведенні індексації.

З огляду на те, що розмір надбавки за високі досягнення у праці, що виплачувалась позивачеві до відпустки і після виходу з відпустки не змінився та становить 50 %, то базовий місяць при проведенні індексації не змінюється у зв'язку із встановленням надбавки за високі досягнення у праці.

Відповідні роз'яснення надані також Мінсоцполітики у своїх листах від 25.11.2013 № 193/10/136-13 (а.с. 51, т. 1), від 27.01.2015 № 69/13/84-15.

Таким чином, посилання відповідача на те, що базовим місяцем при проведенні індексації є листопад 2011 року - місяць встановлення надбавки за високі досягнення у праці на рівні 50 %, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи.

Під час судового розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заробітна плата ОСОБА_1 зросла в квітні 2008 році, після присвоєння чергового спеціального звання - інспектор податкової служби 2 рангу, згідно наказу від 08.04.2008 № 26-о) (а.с. 60, т. 1).

Відповідно до розрахункового листа за квітень 2008 року позивачеві нараховано: основний оклад 1117,00 грн, надбавку за спеціальне звання (за 9 днів) 37,89 грн, надбавку за спеціальне звання (за 10 днів) 47,37 грн, надбавку за вислугу років 120,23 грн, надбавку за високі досягнення у праці (за 19 днів) 661,25 грн, премія щомісячна 305,00 грн., а всього 2288,74 грн (а.с. 8, т. 2).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що після виходу позивача з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в листопаді 2011 року базовим місяцем для індексації заробітної плати є квітень 2008 року.

Відповідно до таблиці Коефіцієнтів (сум) індексації заробітної плати у 2011, 2012, 2013, 2014, 2015р.р., за базового періоду квітень 2008 року, індексація заробітної плати в листопаді 2011 року складає 396,96 грн, в грудні 2011 року - 404,61 грн, січні 2012 року - 432,42 грн, лютому 2012 року - 432,42 грн, березні 2012 року - 432,42 грн, і т.д.

З 21.06.2012, після набрання чинності змінами до Порядку № 1078 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 526 від 13.06.2012, була змінена редакція абз. 3 п. 5 Порядку № 1078 та Додаток 4 до Порядку № 1078 викладений в новій редакції. Так, згідно з абз. 3 п. 5 Порядку № 1078 у разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

Різниця між сумою поточної індексації та сумою підвищення посадового окладу - це фіксована величина суми індексації. Таким чином, особливість внесених змін полягає в тому, що законодавець ввів нове поняття "фіксована величина суми індексації". Фіксована величина суми індексації буде складовою заробітної плати працівника до того місяця, в якому розмір збільшення посадового окладу перевищить загальну суму фіксованої та поточної індексації.

Крім того, залишився без змін абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078, згідно з яким місяць, в якому відбулося збільшення грошових доходів, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Суд встановив, що 27 грудня 2013 року позивачеві присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової та митної справи ІІ рангу" (наказ від 27.12.2013 № 50-о).

01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 присвоєно чергове звання "Інспектор податкової та митної служби І рангу" (наказ від 01.10.2015 № 109-о).

В жовтні 2012 року, грудні 2012 року, січні 2013 року, грудні 2013 року, серпні 2014 року, вересні 2015 року відбулось підвищення посадового окладу, у зв'язку з чим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації вказані місяці вважаються базовими.

Таким чином, для проведення індексації заробітної плати ОСОБА_1 базовими є квітень 2008 року, та жовтень 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року, грудень 2013 року, серпень 2014 року, вересень 2015 року - місяці підвищення грошових доходів.

Фіксовані величини суми індексації у жовтні 2012 року складає 449,35 грн (156,29 грн за 8 робочих днів у жовтні 2012 року), у серпні 2014 року 107,12 грн, у вересні 2015 року - 593,45 грн (512,52 грн за 19 робочих днів у вересні 2015 року).

Таким чином, приймаючи до уваги розрахунки індексації заробітної плати, виконані позивачем, суд дійшов висновку, що за період листопад 2011 року - грудень 2015 року позивачеві не виплачена індексація заробітної плати в сумі 21586,85 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення вказаних сум підлягають задоволенню.

Неповна виплата позивачеві індексації заробітної плати у період 2011 - 2015 р.р. тягне за собою необхідність проведення перерахунку відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення та лікарняних.

Заборгованість відповідача зі сплати матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (лікарняні) за періоди: лютий, квітень, серпень 2012 року, січень, травень 2013 року, березень, серпень, вересень 2015 року складає 843,84 грн.; відпускних у серпні, жовтні 2012 року, лютому, серпні 2013 року, липні, жовтні 2014 року, липні, листопаді, грудні 2015 року - 1916,13 грн; матеріальної допомоги на оздоровлення у серпні 2012 року, серпні 2013 року, жовтні 2014 року, липні 2015 року в сумі 2089,58 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення доплати за надбавку за вислугу років за період з лютого 2014 року по квітень 2015 року в сумі 217,44 грн, суд зазначає наступне.

Наказом ДПІ у м. Черкасах від 13.04.2006 № 50-о ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби 3-го рангу.

Згідно з наказом ДПІ у м. Черкасах від 08.04.2008 № 26-о "Про присвоєння спеціальних звань" 13 квітня 2008 року ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби 2-го рангу (згідно постанови КМ України від 22.09.2004 № 1234 "Про спеціальні звання посадових осіб органів державної політичної служби").

Під час судового розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи (зокрема, розрахунковими листами по заробітній платі), що у період лютий 2014 року - квітень 2015 року позивачеві виплачувалася надбавка за спеціальне звання 115 грн та надбавка за вислугу років держслужбовців у розмірі 15% посадового окладу без урахування доплати за ранг (спеціальне звання).

Позивач вважає, що надбавка за вислугу років має виплачуватись у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" здійснено процедуру реорганізації ДПІ у м. Черкасах Державної податкової служби у Черкаській області шляхом приєднання до територіальних органів Міністерства доходів і зборів, а саме: утворено державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Згідно з п. 342.6 ст. 342 Податкового кодексу України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (п. 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України).

Посади державних службовців віднесені до відповідних категорій посад статтею 25 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи. Ранги присвоюються одночасно з прийняттям на державну службу або призначенням на вищу посаду.

Суд встановив, що 02 липня 2013 року ОСОБА_1 призначено в порядку переведення на посаду головного державного інспектора відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області; присвоєно 13 ранг державного службовця.

27 грудня 2013 року ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової та митної справи ІІ рангу" (наказ від 27.12.2013 № 50-о) (а.с. 110, т. 3).

Відповідно до ст. 33 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Відповідні положення закріплені також в п.п. 4 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

Перелік спеціальних звань, які присвоюються посадовим особам контролюючого органу визначений в п. 343.1. ст. 343 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 343.2. ст. 343 Податкового кодексу України положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Відповідно до пункту 343.2 статті 343 Податкового кодексу України і частини другої статті 573 Митного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 "Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів" затверджено Положення про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів та Порядок присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів.

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 27.12.2013 № 50-о ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової та митної справи ІІ рангу".

Враховуючи те, що позивачеві присвоєно спеціальне звання, їй не виплачувалась надбавка за ранг, відповідачем правомірно нараховувалась надбавка за вислугу років у відсотковому розмірі, залежно від стажу державної служби, до посадового окладу.

Вказані дії ДПІ у м. Черкасах цілком відповідають положенням постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 "Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів", постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", в редакції, що діяла до 10.04.2015.

Водночас, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 153 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці" (набрала чинності 10.04.2015) підпункт 4 пункту 3 постанови Кабінету Міністра України № 268 викладено в наступній редакції:

"4) надбавку за вислугу років:

державним службовцям, посадовим особам органів місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг (спеціальне звання) і залежно від стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування в таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків".

Після набрання чинності вказаних змін (10.04.2015) позивачу виплачувалася надбавка за вислугу років у відсотках (15%) до посадового окладу (1235,00 грн) з урахуванням надбавки за спеціальне звання (115 грн згідно з додатком № 58 до Постанови № 268).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення доплати за надбавку за вислугу років за період з лютого 2014 року по квітень 2015 року в сумі 217,44 грн є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів за весь період невиплати, суд зазначає наступне.

Питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із ст. 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру - у т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).

Статтею 3 Закону № 2050 визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З аналізу вищевказаних норм права суд робить висновок, що компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати підлягають лише нараховані, але невиплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.

При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, а саме добровільно чи на виконання рішення суду.

З огляду на те, що нарахування спірної суми індексації заробітної плати за період 2011 - 2015р.р. не проводилося, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів, згідно із Законом № 2050.

Щодо позовних вимог про стягнення грошової компенсації невикористаної соціальної відпустки одинокої матері та жінки, яка має двох дітей віком до 15 років, суд зазначає таке.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України "Про відпустки".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток" від 22.10.2004 № 2128-IV, частину першу статті 19 Закону України "Про відпустки" після слів "усиновила дитину" доповнено словами "одинокій матері". Таким чином, з 18 листопада 2004 року перелік осіб, які мають право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, доповнено категорією "одинока мати".

Відповідно до ч. 1 ст. 19 "Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей" Закону України "Про відпустки" (в редакції, що діяла до 01.01.2010) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про відпустки").

Законом України від 19.05.2009 № 1343-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей" (що набрав чинності 01.01.2010) внесено зміни до ст. 19 Закону України "Про відпустки", зокрема, у частині першій слова і цифру "відпустка тривалістю 7 календарних днів" замінено словами і цифрами "відпустка тривалістю 10 календарних днів"; у частині другій цифри і слова "14 календарних днів" замінено цифрами і словами "17 календарних днів".

Що стосується надання соціальної додаткової відпустки одиноким матерям, то визначення "одинокої матері" наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України "Про відпустки".

Відповідно до пункту 5 частини 13 статті 10 Закону України "Про відпустки" щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.

Тобто, пункт 5 частини 13 статті 10 Закону України "Про відпустки" визначає одиноку матір як таку, що виховує дитину без батька.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз'яснено, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Укладення жінкою повторного шлюбу з чоловіком, який не усиновив дитину (дітей), не є підставою для зменшення тривалості соціальної додаткової відпустки чи її ненадання, оскільки статтею 260 Сімейного кодексу передбачено, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Виходячи з наведеного, до категорії одинокої матері відносяться: жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Проблема виникає з наданням такої відпустки розлученій жінці, жінці, яка виховує дитину без батька, в тому числі і жінці, яка народила дитину, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, і при цьому батько визнав дитину, та жінці, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена, оскільки батько у дитини є і в багатьох випадках спілкується з нею і бере участь у вихованні.

Більш того, стаття 157 Сімейного кодексу України визначає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Статтею 158 Сімейного кодексу України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

У разі ухилення батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.

Відтак, для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю має бути пред'явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Зокрема, одним з таких документів, наприклад, може бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

Тобто для підтвердження права на додаткову відпустку та її отримання розлучена жінка має пред'явити роботодавцю: копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу для підтвердження того, що жінка є розлученою, та документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі саме у вихованні дитини

Суд встановив, що згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 11.07.2000 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком дитини записаний ОСОБА_2 (а.с. 232, т. 3).

З батьком дитини позивач розлучена. Після розірвання шлюбу з першим чоловіком позивач вийшла вдруге заміж, має дитину від цього шлюбу. Колишній чоловік позивачки не проживає з нею та їх неповнолітнім сином.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачеві надавалися додаткові відпустки одинокої матері у 2006 - 2009 р.р.; додаткова відпустка матері двох дітей у 2012, 2014 - 2015 р.р. (а.с. 230 - 231, т. 1) (а.с. 80 - 82, т. 2).

З метою отримання додаткової відпустки одинокої матері, під час роботи в ДПІ у місті Черкаси позивачем до кадрової служби подавались:

- довідка з опікунської ради № 764 від 12.08.2009 (а.с. 20, т. 3), згідно з якою громадянин ОСОБА_2 до служби у справах дітей виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси з проханням участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та перешкод у його спілкуванні з сином жодного разу не звертався;

- клопотання з Черкаської спеціалізованої школи № 33 від 04.08.2009 № 308 (а.с. 22, т. 3), де навчався син позивача, відповідно до якого батько учня ОСОБА_3 - ОСОБА_2, до школи з питань виховання та навчання дитини не звертався. На всіх шкільних заходах та батьківських зборах завжди присутня мати учня - ОСОБА_1.

05 грудня 2016 року, під час судового розгляду справи по суті, позивачем до суду подано пояснювальний лист батька дитини та колишнього чоловіка позивачки ОСОБА_2 від 28.11.2016 (а.с. 21, т. 3), адресований Черкаському окружному адміністративному суду. У вказаному листі ОСОБА_2 повідомляє, що він хоча і спілкується із сином, але важливі питання щодо виховання сина повністю довірив колишній дружині; він як батько дитини не бере участі у вихованні дитини, і у вирішенні питань щодо вибору шкільного навчального чи розвиваючого закладу, не відвідував батьківські збори. Після розлучення і по даний час ОСОБА_2 проживає окремо, одружений та має дитину від другого шлюбу.

Вище зазначалось, що для отримання соціальної додаткової відпустки розлучена жінка, крім заяви про надання цієї відпустки, копій свідоцтва про народження дитини та розірвання шлюбу, має надати роботодавцю один із вищезазначених або будь-який інший документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини.

Суд зазначає, що оскільки соціальна додаткова відпустка, передбачена статтею 19 Закону України "Про відпустки", надається один раз протягом календарного року і за цей час може змінитися статус одинокої матері, роботодавець має право вимагати поновлення зазначених документів один раз на рік.

Вирішуючи питання про наявність у позивача статусу одинокої матері для отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, суд враховує, що по-перше, у період 2006 - 2009р.р. позивачеві надавалася відпустка одинокої матері; в матеріалах адміністративної справи наявні документи за 2009 рік про відсутність участі батька у вихованні дитини. По-друге, позивач вийшла вдруге заміж; колишній чоловік позивача після розірвання шлюбу не проживає разом із нею та їх неповнолітнім сином, одружений та виховує дитину від другого шлюбу.

Суд також враховує, що Конституція України гарантує правовий захист, матеріальну і моральну підтримку материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям (стаття 24 Конституції України).

Відповідачем як роботодавцем, який веде облік додаткових відпусток працівників, які мають дітей, не реалізовано своє право вимагати щорічно поновлення документів, що підтверджують відсутність участі батька у вихованні дитини.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

При звільненні позивачеві не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Таким чином, позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей загальною тривалістю 62 календарні дні, в т.ч. додаткової відпустки одинокої матері за 2005 рік, 2011 - 2015 р.р., додаткової відпустки жінки, яка працює та має двох дітей віком до 15 років за 2011, 2013 р.р.

Відповідно до п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з п. п. "а", "б", "в" п. 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пункт 7 Порядку № 100 визначає, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Згідно з п. 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів)

В розрахунковому періоді грудень 2014 року - листопад 2015 року посадовий оклад підвищився з 1235,00 грн до 1378,00 грн. Коефіцієнт підвищення посадового окладу в період грудень 2014 року - серпень 2015 року дорівнює: 1378/1235=1,1158.

Сумарний відкоригований заробіток позивача у розрахунковому періоді грудень 2014 року - листопад 2015 року (за останні перед звільненням 12 місяців), з урахуванням суми недоплаченої індексації 7092,17 грн, складає: ((4595,99+2353,48+ 63,56+2570,74+2849,20+3115,04+3386,04+3716,00+3496,48) х 1,1158)+3005,92+3648,33+ 4499,12+7092,17=48424,06 грн.

При цьому, с метою визначення середньої заробітної плати для оплати грошової компенсації невикористаної відпустки суд не враховує одноразові виплати, які були нараховані позивачеві у вказаний період (премію за сумлінну працю, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу (разову).

В лютому 2015 року позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю 2 календарні дні 23 - 24.02.2015 (наказ ДПІ у м. Черкасах від 17.02.2015 № 10-в).

Кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством) у період грудень 2014 року - листопад 2015 року складає: 365 - 11 (святкових) - 2 (відпустка без збереження заробітної плати) = 352 календарні дні.

Середньоденна заробітна плата для відпускних дорівнює: 48424,06 грн / 352 = 137,57 грн.

Грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки працівників, які мають дітей, складає: 137,57 х 62 = 8529,34 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З огляду на аналіз наведених норм матеріального права, суд дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати звільненому працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 КЗпП України.

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої у заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

В даному випадку обчислення середньої заробітної плати провадиться, виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, тобто жовтень та листопад 2015 року.

Пунктом 3 Порядку № 100 передбачено, що премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. При цьому слід враховувати норму пункту 3 щодо врахування премій у разі, коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю. А саме: у випадку, коли число робочих днів розрахункового періоду відпрацьовано не повністю, премії під час обчислення середньої заробітної плати за останні два місяця (в т. ч. й для нарахування матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення, відрядження тощо) враховуються пропорційно до часу, відпрацьованого в розрахунковому періоді.

Тобто, Порядком № 100 визначена пропорційність врахування премій при обчисленні середньої заробітної плати, виходячи з виплат за два місяці у випадку, коли не повністю відпрацьовані ці місяці розрахункового періоду.

Слід враховувати, що конкретні показники та умови нарахування премій, їх розмір, терміни (місячна, квартальна, піврічна) встановлюються в Положенні про преміювання, яке підприємствами, установами, організаціями розробляється самостійно.

Відповідно до п. 1.3 Положення про преміювання працівників ДПІ у м. Черкасах, затвердженого наказом ДПІ у місті Черкаси від 12.02.2015 № 147 (а.с. 166-168, т. 1), преміювання працівників ДПІ у м. Черкасах може здійснюватись щомісячно за підсумками роботи у попередньому місяці та за підсумками року відповідно до їх особистого вкладу у загальні результати роботи, також до державних і професійних свят та ювілейних дат.

Розмір премії кожного працівника залежить від виконання показників, зазначених в п. 4.1 цього Положення, та особистого внеску у загальні результати роботи без обмеження розміру індивідуальних премій максимальним розмірами з урахуванням фактично відпрацьованого часу (п. 4 вказаного Положення).

Під час судового розгляду справи встановлено, що щомісячні премії не співпадають з місяцями, за які вони нараховані, зокрема, у жовтні 2015 року позивачеві нарахована премія за вересень 2015 року, в листопаді 2015 року - за жовтень 2015 року, в грудні 2015 року - за листопад 2015 року.

Так, відповідно до наказу ДПІ у м. Черкасах від 23.11.2015 № 73-ф (а.с. 169, т. 2) розрахунковий відсоток премії для працівників - інспекторів ДПІ у м. Черкасах в межах економії фонду оплати праці за жовтень 2015 року становить 100% від фонду заробітної плати на місяць за посадовими окладами. Згідно з наказом ДПІ у м. Черкасах від 17.12.2015 № 79-ф (а.с. 170, т. 2) розрахунковий відсоток премії для працівників - інспекторів ДПІ у м. Черкасах в межах економії фонду оплати праці за листопад 2015 року становить 150% від фонду заробітної плати на місяць за посадовими окладами.

Суд зазначає, що у випадку, якщо щомісячні премії співпадають з місяцями, за які вони нараховані (місяці розрахункового періоду), і вони вже обчислені пропорційно до відпрацьованого часу, то премії у даному випадку включаються в заробіток у фактично нарахованому розмірі.

З огляду на те, що в даному випадку щомісячні премії не співпадають з місяцями, за які вони нараховані (місяці розрахункового періоду), і вони обчислені пропорційно до відпрацьованого часу, то для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні премії включаються у заробіток з розрахунку пропорційно до відпрацьованого часу.

Розмір щомісячної премії у жовтні 2015 року за 18 робочих днів: 857 / 21 х 18 = 734,57 грн.

Заробітна плата позивача в жовтні 2015 року складає: 1181,14 + 102,86 + 192,60 + 85,65 + 949,29 + 738,30 + 734,57 = 3984,41 грн.

Розмір щомісячної премії в листопаді 2015 року за 13 робочих днів: 1761,00 / 21 х 13 = 1090,14 грн.

Заробітна плата позивача в листопаді 2015 року складає: 853,05 + 74,29 + 139,10 + 61,86 + 649,99 + 533,22 + 1090,14 = 3401,65 грн.

Сукупний розмір виплат позивача за жовтень - листопад 2015 року складає: 3984,41 + 3401,65 = 7386,06 грн.

Середньоденна заробітна плата: 7386,06 / 31 = 238,26 грн.

Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 26.12.2015 по 07.12.2017: 488 робочих днів, в тому числі: за грудень 2015 року - 4 робочі дні, за 2016 рік - 251 робочий день; за 2017 рік - 233 робочі дні.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 488 х 238,26 = 116270,88 грн.

Щодо доводів позивача про необхідність коригування середньоденної заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадового окладу з 01.12.2015, 01.05.2016, 01.01.2017, зокрема, шляхом множення середньоденної заробітної плати позивача на відповідні коефіцієнти підвищення посадового окладу, суд зазначає наступне.

Як вище зазначалося, відповідно до п. 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Таким чином, згідно з п. 10 Порядку № 100 коригування передбачено для випадку, коли підвищення посадових окладів відбулося: - у розрахунковому періоді; - у періоді, коли за працівником зберігався середній заробіток.

Залежно від виду нарахування (відпускні або дні відрядження, вихідна допомога) буде залежати і розрахунковий період - 12 або 2 місяці, що передують події.

В даному випадку середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є виплатою за період збереження середнього заробітку.

І хоча сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначається із середнього заробітку за останні два місяці (жовтень і листопад), - в цих місяцях розрахункового періоду не було підвищення окладу, - проводити коригування заробітної плати для обчислення середнього заробітку не потрібно, оскільки підвищення окладів відбулося не в розрахунковому періоді, а в період затримки розрахунку при звільнені (з 01.12.2015, з 01.05.2016, 01.01.2017).

Проведене позивачем коригування середньоденного заробітної плати шляхом її множення на відповідні коефіцієнти підвищення посадового окладу (з 01.12.2015, 01.05.2016, 01.01.2017), не відповідає положенням п. 10 Порядку № 100; підвищення посадових окладів відбулося не у розрахунковому періоді та не у періоді, коли за працівником зберігався середній заробіток.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Стверджуючи про наявність моральних страждань та обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач вказує на те, що внаслідок невиплати заробітної плати в повному обсязі позивач була позбавлена можливості забезпечити гідні умови життя для себе та своїх дітей. Порушення трудових прав позивача носило тривалий характер та призвело до моральних страждань. У зв'язку із затяжними хворобами та матеріальними витратами позивач оцінила завдану їй моральну шкоду в 50000,00 грн.

В матеріалах адміністративної справи наявні медичні довідки, що підтверджують факт лікування позивачем у 2016 року виразкової хвороби; та товарні чеки. Зокрема, езофагогастродуоденоскопія № 2947 від 20.11.2016, № 2189 від 20.09.2016, видані КЗ "Третя Черкаська міська лікарня ШМД" ЧМР; консультативний висновок спеціаліста від 02.12.2016, виданий КЗ "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради".

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному громадянину право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Невиплата індексації заробітної плати, яка є складовою заробітної плати та державною гарантією, що компенсує підвищення індексу споживчих цін, та невиплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки одинокої матері, та жінки, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, є порушенням конституційних прав працівника на оплату працю, що спричинило моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків, та вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, відновлення порушених прав.

Суд вважає, що ОСОБА_1 неправомірно позбавлена значущого для неї права на оплату праці, тривалий час зазнає душевних страждань та починаючи з 01 жовтня 2015 року (звернення позивача до ДПІ у м. Черкасах із заявою щодо неправильного нарахування заробітної плати) прикладає необхідні зусилля для відновлення своїх порушених прав, в тому числі і в судовому порядку. Судовий розгляд адміністративної справи про стягнення невиплачених сум індексації заробітної плати, похідних від неї виплат, грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, тривав довгий термін, що також вимагало від позивача витрачання свого часу для підготовки до судових засідань, участі в засіданнях, спричиняло емоційні переживання, зокрема, під час доведення свого статусу одинокої матері для отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки одинокої матері, тощо.

Виходячи із наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, передбачених ст. 237-1 КЗпП України, враховуючи при цьому принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) суми індексації її заробітної плати за період з листопада 2011 року по грудень 2015 року у розмірі 21586 (двадцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят шість) грн 85 коп. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.

Стягнути з державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (лікарняні) за періоди: лютий, квітень, серпень 2012 року, січень, травень 2013 року, березень, серпень, вересень 2015 року в розмірі 843 (вісімсот сорок три) грн 84 коп з утриманням податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.

Стягнути з державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) відпускні у серпні, жовтні 2012 року, лютому, серпні 2013 року, липні, жовтні 2014 року, липні, листопаді, грудні 2015 року в розмірі 1916 (одна тисяча дев'ятсот шістнадцять) грн 13 коп. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.

Стягнути з державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) матеріальну допомогу на оздоровлення в серпні 2012 року, серпні 2013 року, жовтні 2014 року, липні 2015 року в розмірі 2089 (дві тисячі вісімдесят дев'ять) грн 58 коп. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.

Стягнути з державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26.12.2015 по 07.12.2017 в розмірі 116270 (сто шістнадцять тисяч двісті сімдесят) грн 88 коп.

Стягнути з державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки в розмірі 8529 (вісім тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн 34 коп з утриманням податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.

Стягнути з державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 290 (двісті дев'яносто) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк