Постанова № 70793025, 06.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2017 року письмове провадження № 826/4673/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Костенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України,

Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві,

третя особа: Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві,

про поновлення на роботі

Позивач - ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач, 1), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, (далі по тексту - відповідач, 2), в якому просить:

- скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 22.02.2016 № 466-0 «Про звільнення ОСОБА_1.»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у м. Києві по не запропонуванню іншої роботи ОСОБА_1 одночасно з попередженням про звільнення.

стягнути з Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.02.2016 до моменту поновлення на роботі включно.

Позов обґрунтовано тим, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм ст 40, 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки позивачу при попередженні про наступне вивільнення не було запропоновано всіх наявних посад у всіх підпорядкованих відповідачу 1 податкових інспекціях, що були вакантними та відповідали кваліфікації і досвіду роботи позивача.

Відповідачі заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи з яких вбачається, що позивачу при попередженні про наступне вивільнення було запропоновано вакантні посади згідно переліку, від яких позивач відмовився, отже звільнення позивача відбулось відповідно до норм Кодексу законів про працю України.

У судове засідання 02.08.2017 року представники сторін не прибули, про розгляд справи повідомленні належним чином.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

30.11.2017 року представник відповідача 1 подав клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні. Однак, вказане клопотання не обґрунтоване, нових доказів відповідач не надає, про наявність таких та необхідність їх отримання не зазначає.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд встановив:

ОСОБА_1 проходив державну службу на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

09 листопада 2016 р. позивача попереджено про наступне звільнення із займаної посади у зв'язку із реорганізацією та скороченням штатної чисельності працівників ДПІ у районах ГУ ДФС у м. Києві, однак вакантних посад йому запропоновано не було.

Після виходу позивача з лікарняного, 22.02.2016 йому було запропоновано перелік вакантних посад у Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, згідно якого позивач від запропонованих посад відмовився, про що свідчить його власноручний підпис.

Листом Головного управління ДФС у м. Києві від 22.02.2016 № 1521/8/26-15-04-24 «Про звільнення» повідомлено ДФС України про вищевказані обставини та направлено відповідні матеріали для вирішення питання про звільнення заступника начальника Державної податкової інспекції Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_1 у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності відповідно до п. 1ст. 40 КЗпП України.

Наказом № 466-о від 22.02.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1.» позивача звільнено з 22.02.2016 р. із займаної посади на підставі пункту 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із реорганізацією.

Аналізуючи наведені вище обставини, суд виходить з наступного.

Зважаючи на пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, таким чином, суд має право право і зобов'язаний перевірити обґрунтованість оскаржуваного рішення, його об'єктивність.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття ним оспорюваного наказу про звільнення № 466-о від 22.02.2016 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Зазаначені вимоги застосовуються і до проходження публічної служби, оскільки спеціальними законами не врегульовані.

Частиною 2 статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - Постанова №9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-52а15.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

Вчинення зазначених дій вимагає від роботодавця й положення ст. 49-2 КЗпП України.

Аналогічна правова викладена в ухвалі Верховного Суду України від 04.08.2010 року у справі № 6-8884св10.

Судом встановлено, що наказом Державної фіскальної служби України від 18.08.2015 № 620 Про впровадження Концепції «Офіс аудиту ГУ ДФС у м. Києві» затверджено план заходів з реалізації Концепції, яким передбачено оптимізація штатної чисельності ДПІ у районах ГУ ДФС у м. Києві.

На виконання вимог вказаного наказу наказами Державної фіскальної служби України від 08.09.2015 № 676 «Про внесення змін до наказу ДФС від 12.09.2014 № 129» та від 08.09.2015 № 677 «Про внесення змін до окремих наказів ДФС» затверджено Типову структуру ГУ ДФС у м. Києві та державних податкових інспекцій Головного управління ДФС у м. Києві, внесено зміни до загальної чисельності працівників Головного управління ДФС у м. Києві та державних податкових інспекцій Головного управління ДФС у м. Києві.

Наказами Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14.09.2015 № 1772 «Про введення в дію структури Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві» та від 22.09.2015 № 1801 «Про введення в дію штатного розпису» введено в дію структуру та штатний розпис на 2015 рік Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, згідно з яким відбулося скорочення штатної чисельності та кількості штатних посад.

Як вбачається з матеріалів справи, штатним розписом ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на 2014 р. від 28.11.2014 р. затверджено штат по структурному підрозділу керівництво (індекс № 26-57-00) у кількості 6 штатних одиниць, з яких 3 заступника начальника, а згідно штатного розпису на 2015 р. від 17.09.2015 р. затверджено штат по структурному підрозділу керівництво у кількості 5 штатних одиниць, з яких 3 заступника начальника.

Відтак, у ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві скоротилася кількість заступників начальника ДПІ з 3 до 2. Тобто має місце скорочення штату.

Як вбачається з листа ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.02.2016 р. № 944/8/26-57-04-15 адресованого ГУ ДФС у м. Києві, ОСОБА_1 були запропоновані всі вакантні посади ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві станом на 22.02.2016, від яких він відмовився. До листа додано копію пропозицій вакантних посад наявних в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Судом встановлено, що на запит адвоката листом від 23.05.2016 року № 5333/р/99-99-04-03-02 Державна фіскальна служба України надала інформацію щодо вакантних посад у центральному апараті ДФС, територіальних органах ДФС та спеціалізованих департаментах ДФС станом на 09.11.2015 та 22.02.2016.

Отже у відповідача 1 були наявні вакантні посади в територіальних органах ДФС які відповідали кваліфікації позивача, однак відповідачем йому їх не запропоновано.

З наведеного вбачаэться, що позивача було звільнено з посади без дотриманням вимог статтей 40 та 49-2 КЗпП України, чим порушено його на працю, що охороняється Конституцією України.

Дії відповідача по включенні у список лише частини вакантних посад для пропонування позивачу є протиправними діями та не може вважатися виконанням обов'язку, щодо вжиття заходів для переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

З огляду на вказане, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність посадових осіб Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у м. Києві по не запропонуванню іншої роботи ОСОБА_1 одночасно з попередженням про звільнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наказ Державної фіскальної служби України №466-о від 22.02.2017 про звільнення ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

За змістом пункту 2 цього Порядку середня заробітна плата у випадку вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.

За даними довідки № 5253/Б/26-57-05-41 від 21.04.2016 р. середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становила 2 089,99 грн., а середньоденна - 170,30 грн.

Отже, за час вимушеного прогулу за період з 23.02.2016 р. по 06.12.2017 р. (448 днів) на користь позивача підлягає стягненню 76294 грн. 40 коп.

Відповідно до п.2 та п.3 ч. 1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, постанова суду в частині поновлення Позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені 'її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст. 128, 158-ст. 163 ст. 167 ст. 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від від 22.02.2016 № 466-0 «Про звільнення ОСОБА_1.»;

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 (08141, АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2016 р. по 06.12.2017 року у розмірі 76 294 грн. 40 коп.;

Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у м. Києві по не запропонуванню іншої роботи ОСОБА_1 одночасно з попередженням про звільнення;

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Державної фіскальної служби України на користь користь ОСОБА_1 (08141, АДРЕСА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 2 089,99 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді Д.А. Костенко

В.А. Кузьменко