Постанова № 70792640, 04.12.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року 09 год. 35 хв. РівнеСправа № 817/1778/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 20 листопада 2017 року); представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 15 травня 2017 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Галспецбуд» до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Галспецбуд» (далі іменується позивач) до Управління Держпраці у Рівненській області (далі іменується відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №000129 від 13.11.2017.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що відповідачем проведено перевірку Приватного підприємства «Галспецбуд», в ході якої сформовані висновки щодо наявності в цивільно-правовому договорі підряду від 03.07.2017 №01/07, укладеному між ПП «Галспецбуд» та ОСОБА_3, ознак трудового договору. Виконавець за таким договором виконував роботи виключно в межах договору підряду, за результатами виконаних робіт оформлялися акти прийому-передачі виконаних робіт та загальні наряди-замовлення. Щодо такого виконавця не видавались жодні накази на підприємстві, розпорядження про прийняття його на роботу, допуск до роботи, вищезазначеного працівника не ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку та не укладались договори на повну матеріальну відповідальність. Також не вівся облік робочого часу та виконавець робіт не був підпорядкований жодному керівнику підприємства, що свідчить про цивільно-правовий характер даної угоди. Позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді від 23.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позові вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, подав заперечення проти позову, з яких вбачається, що в порушення статті 24 КЗпП України на ПП «Галспецбуд» у виконанні робіт за договором ЦПХ, вбачаються ознаки трудового договору та працівники допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 04.12.2017.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 18.10.2017 по 20.10.2017 працівниками Управління Держпраці у Рівненській області проведено інспекційне відвідування ПП «Галспецбуд» щодо додержання вимог законодавства про працю.

За наслідками такої перевірки відповідачем оформлено ОСОБА_4 додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування №23а/04-15 (далі іменується ОСОБА_4 перевірки) (а.с. 19).

На підставі ОСОБА_4 перевірки відповідачем винесено постанову №000129 від 13.11.2017 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 96000 грн. 00 коп. (а.с. 8).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення постанови від 13.11.2017 №000129, а також суджень, відображених контролюючим органом в ОСОБА_4 перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Згідно висновку ОСОБА_4 перевірки, в порушення статті 24 КЗпП України на ПП «Галспецбуд» у виконанні робіт за договором ЦПХ, вбачаються ознаки трудового договору та працівники допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі іменується Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у звязку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообовязкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпункту 6 пункту 4 Положення №96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

На момент проведення позапланового контрольного заходу у ПП «Галспецбуд», процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці (правонаступник Державна служба України з питань праці) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначалась Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за №1291/21603 (далі іменується Порядок №390).

Порядок №390 регламентує відповідну процедуру при здійсненні органами Держпраці повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці №81 1947 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 №1985-IV, та №129 1969 про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 №1986-IV, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 №1059 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності субєктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)», Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 №386.

Відповідно до частини 1 статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Частиною 3 статті 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, в ОСОБА_4 перевірки відповідачем зазначено про те, що згідно цивільно-правового договору підряду від 03.07.2017 №01/07 між ПП «Галспецбуд» (далі Замовник) та ОСОБА_3, одним із пунктом виконання робіт є перевірка стану охорони праці, вжиття заходів для усування виявлених недоліків, контроль виконання робітниками інструкцій з питань охорони праці, виробничої, трудової дисципліни (а.с. 31).

На думку контролюючого органу, контроль за станом охорони праці є найбільш відповідальною та трудомісткою функцією процесу управління, від якої залежить система управління охороною праці підприємства в цілому. Контроль має здійснюватися керівниками всіх рівнів управління виробництвом посадовими особами, а не особою, що працює за цивільно-правовим договором підряду. Крім того, як вказано в ОСОБА_4 перевірки, договором на ОСОБА_3 покладено створення безпечних умов праці.

Статтею 153 КЗпП України передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Абзацом 3 пп. 1.1.1 п. 1 цивільно-правового договору підряду між Замовником та з підрядником ОСОБА_3 визначено виконання робіт: «у разі потреби здійснює розбивні роботи, геодезичний контроль під час виконання технологічних операцій, заміри обсягів будівельно-монтажних робіт». Геодезичні роботи в будівництві являють собою комплекс вимірів, обчислень і побудов у кресленнях й у натурі, що забезпечують правильне й точне розміщення будинків і споруд, а також зведення їх конструктивних і планувальних елементів відповідно до геометричних параметрів проекту й вимогами нормативних документів. Геодезичні роботи є складовою частиною процесу будівельного проектування й виробництва. Контроль за даними роботами потребує певної кваліфікації та професії . Відповідальність за дані роботи не може покладатись на фізичну особу що виконує роботи за цивільно-правовим договором підряду.

Проте, таке твердження відповідача суд вважає помилковим, оскільки відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ114171452063 від 25.05.2017, відповідальним виконавцем робіт є ОСОБА_4 згідно наказу від 10.03.2017 №01-В. Відповідність ОСОБА_4 кваліфікації підтверджується посвідченнями, що долучені до матеріалів справи. Дані роботи, на які вказується в акті перевірки, виконувалися тільки відповідальною особою, призначеною наказом, зворотнього відповідачем не доведено.

На виконання статті 13 Закону України «Про охорону праці», на підприємстві створена служба охорони праці, а інженер з охорони праці пройшов відповідні навчання, про що свідчать наказ та посвідчення інженера з охорони праці.

Крім того, перевіркою не врахована кваліфікація ОСОБА_3, а саме: в 1999 році він закінчив Рівненський державний технічний університет за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» та здобув кваліфікацію інженер-будівельник. Основні роботи інженера-будівельника виконуються із застосуванням відповідних приладів.

Також, суд надає належну оцінку тій обставині, що, згідно загальному наряд-замовленню за 01.08.2017-31.08.2017, акту приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2017, загальному наряд-замовленню за 01.09.2017-29.09.2017, акту приймання-передачі виконаних робіт від 29.09.2017, загальному наряд-замовленню за 02.10.2017-27.10.2017 та акту приймання-передачі виконаних робіт від 27.10.2017, ОСОБА_3 виконував роботи по ґрунтуванню фасадів, приклеювання утеплювача, армування утеплювача, тоноване ґрунтування та нанесення декоративної штукатурки. В даних документах чітко зазначено обсяги робіт та вартість виконаних робіт.

Крім того, згідно пункту 1.6 цивільно-правового договору підряду від 03.07.2017 №01/07, підрядник забезпечує себе усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором, що суперечить юридичній природі трудового договору.

Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, серед іншого: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частини 1 статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Натомість, трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність. Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Тобто, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Підрядником.

Щодо ОСОБА_3, який виконував роботи за цивільно-правовим договором підряду від 03.07.2017 №01/07, то, як встановлено судом, такому виконавцю не видавались жодні накази, розпорядження про прийняття його на роботу, допуск до роботи, вищезазначеного працівника не ознайомлювали з правилами внутрішнього трудового розпорядку та не укладались договори на повну матеріальну відповідальність. Також не вівся облік робочого часу ОСОБА_3, він не був підпорядкований жодному керівнику підприємства, що свідчить про цивільно-правовий характер даної угоди.

Підтвердженням того, що в даному випадку були укладені саме цивільно-правові договори є те, що: у трудових відносинах важливим є процес трудової діяльності, її організація, якої в даному випадку не було; виконавець за цим договором, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовував свою роботу (ОСОБА_3 не заступав на роботу і не закінчував її згідно встановленого режиму робочого часу; з боку позивача не було контролю за часом надання послуг, оскільки значення мав лише результат); за трудовим договором працівники приймаються до штату за певною кваліфікацією, професією, посадою, йому гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, компенсації, тоді як за цивільно-правовим договором оплачується результат надання послуг і відносини сторін обмежуються лише наданням послуг і оплатою винагороди. Заяву про прийняття на роботу, яку б можна було розцінити як намір, виконавець робіт для позивача не надавав.

За таких обставин, твердження відповідача про порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України в частині не укладання трудового договору з ОСОБА_3 не ґрунтується на приписах чинного законодавства України.

Крім того, згідно статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зазначені договори містять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ціна, строк, тощо). У жодному з договорів не зазначено, що він є трудовим або регулюється нормами трудового законодавства.

Згідно із статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність будь-яких правочинів позивача, з ОСОБА_4 перевірки не вбачається.

Суд зазначає, що відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцем робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

Чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому слід дійти до висновку, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення №4030 від 17.11.2017, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області від 13 листопада 2017 року №000129.

Присудити на користь Приватного підприємства «Галспецбуд» (код ЄДРПОУ 38552541) суму судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська