Ухвала суду № 70792550, 07.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6277/17

У Х В А Л А

07 грудня 2017 року м. Одеса Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу № 181 від 25.09.2017 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу № 181 від 25.09.2017 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску звернення до суду поважними), та, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі відкриває провадження в адміністративній справі.

Згідно ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.

Таким чином, із моменту набрання чинності Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року № 3671-VI1 строк для звернення особи до суду з позовом про оскарження рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту становить п'ять днів з дня отримання повідомлення про відмову.

З адміністративного позову убачається, що позивач оскаржує рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 181 від 25.09.2017 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. При цьому повідомлення про відмову нею отримано 11.10.2017 року, про що зазначає сама позивач у позові та вбачається з повідмолення.

Виходячи із з'ясованих судом обставин та наведеного законодавства вбачається, що позивач звернула до суду з порушенням строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами.

У клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що вона звернулася до Одеського окружного адміністративного суду для оскарження вищезазначеного рішення, проте 23.11.2017 року її адміністративний позов було залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою до судового засідання. Позивач зазначає, що не з її вини, вона не змогла прибути до судового засідання , оскільки вона є літньою жінкою, українською мовою не володіє, базової освіти не має, тому не володіє ані писемністю, ані читанням та є не обізнаною в законодавстві України, що призвело до того, що її позов був залишений без розгляду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд не визнає їх недостатніми та вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача з огляду на наступне.

Поважність причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає звернутись до суду, відрядження, несвоєчасне отримання оскаржуваного рішення тощо.

Позивач в клопотанні про поновлення строку звернення до суду зазначає про наявність ухвали Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/5365/17 про залишення адміністративного позову без розгляду.

При цьому згідно даних системи Діловодства спеціалізованого суду встановлено, що ОСОБА_2 ще 17.10.2017 року звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування Наказу №181 від 25.09.2017 року зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року вказаний позов був залишений без розгляду відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 155 КАС України, у зв'язку з повторною неявкою позивача, ненадання доказів поважності причин неприбуття до суду позивача, неподання до суду заяви про розгляд справи без його участі, що затягувало строк вирішення спору, передбаченого ч. 1 ст. 122 КАС України по даній справі, суд дійшов до висновку про те, що неявка позивача перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому в ухвалі зазначено, що: «В судове засідання, призначене судом на 06.11.2017 року о 16 годині 15 хвилин, позивач, повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою (за телефоном, який вказано позивачем у позові а.с.3) про виклик у судове засідання (а.с.16), не з'явився, причини неявки не повідомлено, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав, внаслідок чого суду не вбачається можливим надати оцінку обґрунтованості та правомірності заявлених позовних вимог. Також на адресу позивача судом направлялась судова кореспонденція та судова повістка про виклик до суду, яка повернута на адресу суду з відміткою відповідальної особи відділення зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.21-27)….Як вбачається з матеріалів справи, судові повістки про виклик до суду отримано позивачем завчасно, а саме: зміст судової повістки про судове засідання призначене на 06.11.2017 року доведено позивачу телефонограмою 20.10.2017 року (а.с.16), зміст судової повістки про судове засідання призначене на 23.11.2017 року доведено позивачу телефонограмою 08.11.2017 року (а.с.29)».

Таким чином, з викладеного вище вбачається, що суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. При цьому, зазначена ухвала суду не була оскаржена позивачем в апеляційному порядку.

Також суд не враховує як поважну в якості причини пропуску строку звернення до суду твердження позивача про те, що вона не володіє мовою судочинства та є юридично необізнаною, так як відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Частиною 6 вищевказаної статті визначено, що іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України. До того ж, сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника (ч. 1 ст. 56 КАС України).

Крім того, статтею 16 КАС України передбачено, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура, яка у відповідності з ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є недержавним самоврядним інститутом, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами. До того ж, повноваження адвоката як представника можуть посвідчуватися ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором про надання правової допомоги (ч. 5 ст. 58 КАС України), що не потребує обов'язкової наявності нотаріально посвідченої довіреності.

Поряд з цим, чинним законодавством України встановлено випадки, коли держава забезпечує безоплатне для особи надання правової допомоги. Так, ст.ст. 5, 6, 7, 9 Закону України «Про соціальні послуги», який визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, передбачено право осіб визначених соціальних категорій, серед яких і біженці, на звернення до органів державної влади за отриманням безоплатних соціальних послуг, у тому числі, пов'язаних з наданням правової допомоги.

Що стосується перекладача, то згідно до ч. 2 ст. 68 КАС України перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням особи, яка бере участь у справі, або призначається з ініціативи суду. Суд забезпечує особі перекладача, якщо дійде висновку, що особа внаслідок неспроможності оплатити послуги перекладача буде позбавлена судового захисту. Так як позивач завчасно не звертався до суду за захистом своїх прав, відповідно і послуги перекладача йому не надавалися.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивач мала право та можливість вчасно звернутися до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, однак своїм правом у передбачені законом строки не скористалася.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно з ч. 2 ст. 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із даними вимогами - поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Таких обставин судом не встановлено, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне в силу ч.1 ст.100 КАС України залишити позовну заяву без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99,100 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу № 181 від 25.09.2017 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Суддя С.О. Стефанов