Постанова № 70792518, 07.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4095/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи Малиновського відділу поліції в м.Одесі ГУ Національної поліції в Одеській області про стягнення з ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17.11.2016 року по 31.08.2017 року в розмірі 133746,48 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи Малиновського відділу поліції в м.Одесі ГУ Національної поліції в Одеській області про стягнення з ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17.11.2016 року по 31.08.2017 року в розмірі 133746,48 грн.

В судовому засіданні 21.11.2017 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з мотивів наведених в уточненому адміністративному позові, оскільки невиплата грошового забезпечення позивачу є результатом протиправної бездіяльності відповідача. Представник відповідача ГУ НП в Одеській області заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Малиновського ВП у м.Одесі ГУ НП в Одеській області був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи, але не прибув до суду без поважних причин, а тому, на підставі положень ч.6 ст.128 КАС України, враховуючи, що учасники судочинства не заявили клопотань про витребування додаткових письмових доказів, допиту свідків чи експертів по цій справі, суд ухвали рішення про розгляд цієї справи в порядку письмового провадження 07.12.2017 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановлює наступні факти та обставини:

Позивач проходить службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, що згідно положень п.15 ч.1 ст.3 КАС України відноситься до поняття публічної служби, спори щодо проходження якої, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, отримання відповідних компенсацій, пов`язаних з її проходженням згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

ОСОБА_1, 07.11.2015 року була прийнята на службу до поліції на посаду слідчого Малиновського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області з присвоєнням спеціального звання лейтенант поліції, наказ ГУ НП в Одеській області №104 о/с від 07.11.2015 року.

На підставі наказу ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 15.11.2016 року №1303 о/с з 16.11.2016 року позивач була звільнена зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», через службову невідповідність.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 року по справі № 815/7304/16, наказ ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 15.11.2016 року №1303 о/с про звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-225932), слідчого Малиновського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», через службову невідповідність, був визнаний протиправним та скасований.

Також, наведеною постановою Одеського окружного адміністративного суду позивач була поновлена на посаді слідчого Малиновського відділу поліції в місті ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області з 16.11.2016 року.

Наказом ГУ НП в Одеській області від 25.07.2017 року №1201 о/с позивача було поновлено на попередній посаді, відрахувавши з грошового забезпечення компенсацію за 25 діб невикористаної чергової відпустки за 2016 рік.

Але, станом на 31.08.2017 року заборгованість та поточне грошове забезпечення в розмірі 133746,48 грн. ГУ НП в Одеській області на користь позивача виплачена не була.

Суд розглянувши надані представником позивача письмові докази та заперечення представника відповідача проти позову від 20.11.2017 року №20/3856 вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР 42946756).

Виходячи з наведеного, враховуючи, що нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно положень ст.9 КАС України застосовує до спірних правовідносин положення КЗпП України, якими вказані питання врегульовані.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами абз.3 п.3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

Водночас порядок та виплата грошового забезпечення поліцейських відповідно до ст.94 Закону України «Про Національну поліцію України» та постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання».

Відповідно до отриманої довідки про доходи від 17.08.2017 року №1142, грошове забезпечення позивача за повні останні два місяці (вересень, жовтень 2016 року) перед звільненням склала 14330,00 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми робочого часу на 2016 рік» та додатку до нього кількість робочих днів у вересні та жовтні 2016 року склала 22 та 20 робочих днів відповідно.

Отже, середньомісячне число робочих днів склало 21 із розрахунку (22+20)/2.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача у вересені, жовтні 2016 року складало 682,38 грн. (14330,00 грн./21).

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до дня фактичного поновлення на роботі, як незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 17.11.2016 року по 31.08.2017 року, що становить 196 робочих днів.

Таким чином, сума середнього грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу становить 133746,48 грн. (682,38 грн. * 196 днів).

Оскільки представником відповідача не надано доказів проведення виплат позивачу грошового забезпечення за зазначений у позовній заяві період часу з 16.11.2016 року по 31.08.2017 року, на підставі положень ч.2, ч.3 ст.162 КАС України позовні вимоги підлягають задоволенню у зазначений спосіб та у наведеному позивачем розмірі, з яким погоджується суд.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області (65014, м.Одеса, вулиця Єврейська 12, Код ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 (65000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16.11.2016 року по 31.08.2017 року в розмірі 133746 гривень 48 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її отримання.

Суддя Єфіменко К.С.