Постанова № 70792156, 25.10.2017, Київський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року 810/2697/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю представника позивача та представників відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П.К. Саксаганського"

до Північного офісу Держаудитслужби України

про визнання протиправним пункт 1 вимоги Північного офісу Держаудитслужби України №26-04-14-14/6688 від 30 червня 2017 року,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П.К. Саксаганського" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Північного офісу Держаудитслужби України про визнання протиправним пункт 1 вимоги Північного офісу Держаудитслужби України №26-04-14-14/6688 від 30 червня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний пункт вимоги є незаконним, оскільки підприємство при виплаті матеріальної допомоги своїм працівникам керувалось положеннями колективного договору, яким передбачено інші види матеріальної допомоги, зокрема, матеріальна допомога на лікування, яка є цільовим видом допомоги разового характеру. При цьому, позивач зауважив, що положення колективного договору, є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Крім того, позивач зазначив, що виплата матеріальної допомоги була здійснена за рахунок економії фонду оплати праці.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуваний пункт вимоги винесений у відповідності до положень чинного законодавства та не підлягає скасуванню, оскільки в ході проведення ревізії було встановлено, що позивачем в порушення вимог п. 3 наказу Міністерства культури України від 18.10.2005 №745 матеріальна допомога надавалась окремим працівникам у сумі, що перевищує один посадовий оклад на рік.

Щодо зазначених в оспорюваній вимозі збитків, завданих об'єкту контролю, відповідач зауважив, що про такі збитки може бути зазначено у вимозі, однак стягнення таких збитків відбувається за позовом органу державного фінансового контролю. При цьому, обґрунтованість визначення збитків та правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П.К. Саксаганського" зареєстроване Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області як юридична особа 21.01.1999.

У період з 20.04.2017 по 26.05.2017 Північним офісом Держаудитслужби проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П.К. Саксаганського" за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатами якої складено Акт від 30.05.2017 №04-30/465 (далі - Акт ревізії).

Ревізією виявлено факт порушення позивачем вимог п. 3 наказу Міністерства культури України від 18.10.2005 №745 "Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки", яке виявилось у наданні окремим працівникам театру за рахунок бюджетних коштів матеріальної допомоги у розмірі понад один посадовий оклад на рік, чим завдано збитків державі (бюджету Київської області) на загальну суму 531722,32 грн., у тому числі за 2014 рік - 152376,79 грн., за 2015 рік - 196548,92 грн., за 2016 рік - 182796,61 грн.

Не погоджуючись з висновками ревізії у вказаній частині, позивачем були подані заперечення на Акт ревізії, які відповідачем були відхилені.

Так, на підставі висновків Акту ревізії Північним офісом Держаудитслужби прийнято вимогу від 30.06.2017 №26-04-14-14/6688 "Про усунення порушень, виявлених ревізією", в пункті 1 якої зазначено, що в порушення п. 3 наказу Міністерства культури і туризму від 18.10.2005 №745 "Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки" окремим працівникам надавалася матеріальна допомога у сумі, що перевищує один посадовий оклад на рік, чим в період з 01.01.2014 по 31.03.2017 завдано збитків бюджету Київської області на загальну суму 531,72 тис. грн. Порушення не усунуто.

З огляду на наведене Північний офіс Держаудитслужби вимагав від КП КОР "Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П.К. Саксаганського" усунути виявлене порушення законодавства в установленому законом порядку.

При цьому, як йдеться у вимозі, вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків разом із завіреними належним чином копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів позивачу слід надати Північному офісу Держаудитслужби до 29 липня 2017 року.

Якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і виконання активів, орган державного фінансового контролю має право звернутися до суду в інтересах держави.

Однак, не погоджуючись із вказаними висновками проведеної ревізії, а також з пунктом 1 вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26.01.1993 №2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон №2939-XII).

Відповідно до статті 2 Закону №2939-XII, державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з пунктом 3 Положення, основними завданнями Держаудитслужби є, зокрема, забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

Пунктом 4 Положення, зокрема, передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи); реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, інспектування (ревізії); вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (пункт 6 Положення).

Зазначені вище норми кореспондуються з положеннями статті 10 Закону №2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зважаючи на те, що збитки стягуються в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15.04.2014, 13.05.2014, 20.05.2014, від 18.09.2014 (справи №№ 21-40а14, 21-89а14, 21-93а14, №21-332а14 відповідно).

В контексті наведеного суд зауважує, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті на підставі цієї вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Відтак, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. Таким рішенням в спірних правовідносинах є вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації, приведення її у відповідність із вимогами законодавства, так як є обов'язковою до виконання підприємством.

Як встановлено судом вище, Північний офіс Держаудитслужби пред'явив вимогу від 30.06.2017 №26-04-14-14/6688 "Про усунення порушень, виявлених ревізією", пункт 1 якої вказує на виявлене під час проведеної ревізії порушення п. 3 наказу Міністерства культури і туризму від 18.10.2005 №745 "Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки", що підприємством в обов'язковому порядку повинне бути усунено.

Також в оскаржуваному пункті 1 вимоги від 30.06.2017 №26-04-14-14/6688 відповідачем здійснено розрахунок завданої таким порушенням шкоди (збитків), поряд з цим про стягнення таких збитків не йдеться. Тобто обов'язку сплати визначеної органом державного фінансового контролю шкоди, виходячи зі змісту цієї вимоги, апріорі у підприємства не виникає.

Натомість, як йдеться у позовній заяві та неодноразово наголошено представником позивача під час судового розгляду справи, підставою для звернення до суду із даним позовом є не факт встановлення відповідачем матеріальної шкоди (збитків) бюджету, розмір якої визначено у вимозі, правильність її (шкоди) обчислення, а саме висновки відповідача про порушення КП КОР "Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П.К. Саксаганського" у перевіряємий період наведеного в акті ревізії та, зокрема, вимозі законодавчих положень, усунення яких є обов'язком позивача.

Оскільки вимога в оскаржуваній частині є вимогою про усунення допущених порушень законодавства, то така вимога створює для позивача правові наслідки у вигляді обов'язку усунути виявлені ревізією порушення, а тому може бути оскаржена в судовому порядку в частині, що не стосується вимог органу державного фінансового контролю відшкодувати збитки.

Крім того, як вбачається з вимоги від 30.06.2017 №26-04-14-14/6688 "Про усунення порушень, виявлених ревізією", Північний офіс Держаудитслужби вимагає від КП КОР "Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П.К. Саксаганського" усунути виявлене порушення законодавства в установленому законом порядку.

А тому, беручи до уваги встановлені обставини, суд, вирішуючи дану справу по суті, надає оцінку вірності та дійсності з точки зору спірних правовідносин саме наведених у акті ревізії та в оскаржуваному пункті вимоги висновків Північного офісу Держаудитслужби стосовно порушення позивачем законодавчих норм, оминаючи при цьому питання матеріальної шкоди (збитків).

Підставою для висновку про порушення позивачем п. 3 наказу Міністерства культури і туризму від 18.10.2005 №745 "Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки" згідно акту ревізії є надання окремим працівникам матеріальної допомоги у сумі, що перевищує один посадовий оклад на рік, чим завдано збитків державі (бюджету Київської області) на загальну суму 531722,32 грн., у тому числі за 2014 рік - 152376,79 грн., за 2015 рік - 196548,92 грн., за 2016 рік - 182796,61 грн.

Так, дійсно, абз. б) пункту 3 наказу Міністерства культури України від 18.10.2005 №745 "Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки" надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій культури в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Закону України "Про театри та театральну справу" визначено, що державний та комунальний театри здійснюють свою діяльність відповідно до колективного договору, Галузевих правил внутрішнього трудового розпорядку, Типового положення про преміювання працівників театру, Положення про порядок тарифікації артистичного та художнього персоналу театру, інших нормативно-правових актів, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, а також трудових договорів між суб'єктами театральної діяльності.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про театри та театральну справу" театри мають право встановлювати додаткові соціальні гарантії для професійних творчих працівників театрів.

Статтею 97 КЗпП України визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Аналогічні приписи містить ст. 15 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР.

Отже, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі, а за його відсутності - документом власника або уповноваженого ним органу, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Згідно зі ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Статтею 1 Закону України "Про колективні договори і уголи" передбачено, що колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Як зазначено в ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

- нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

- умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги, зокрема щодо дитячого оздоровлення та придбання новорічних подарунків для дітей працівників тощо.

Отже, як видно з аналізу наведених норм, саме колективний договір є локальним нормативним актом підприємства (організації, установи) в сфері трудових відносин, який встановлює домовленість сторін щодо умов оплати праці працівників. Колективний договір може передбачати додаткові поряд з чинним законодавством і угодами гарантії та соціально-побутові пільги.

При цьому, статтею 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Відповідно до розділу 7 Колективного договору між адміністрацією театру та трудовим колективом Комунального закладу Київської обласної ради "Обласним музично-драматичним театром імені П.К. Саксаганського", схваленого на загальних зборах трудового колективу театру 07.04.2010 та зареєстрованого Виконкомом Білоцерківської міської ради 12.05.2010 за №275, адміністрація театру за погодженням з Профспілковим комітетом зобов'язується:

- виплачувати матеріальну допомогу працівникам на вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує один посадовий оклад (п.7.1 Колективного договору);

- виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі одного посадового окладу молодим спеціалістам, що приймаються на роботу в театр після закінчення учбових закладів (п.7.2 Колективного договору);

- виплачувати матеріальну допомогу з наступних обставин: з нагоди одруження; народження дитини; до ювілейних дат; поховання близьких родичів (батьків, чоловіка, жінки, дітей); у разі смерті працівника, який на час смерті перебував у трудових відносинах з театром, його родичам надається матеріальна допомога на поховання - оплата ритуальних послуг. Розміри матеріальної допомоги визначає Адміністрація театру (п.7.4 Колективного договору).

Доповненням №1 до Колективного договору, прийнятого загальними зборами колективу, затвердженого генеральним директором Театру 27.05.2010, узгодженого головою профкому Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені П.К. Саксаганського та зареєстрованого Виконкомом Білоцерківської міської ради 27.05.2010 за №293, до пункту №7 Колективного договору "Соціальні пільги та гарантії" внесено зміни:

- п.7.1. Виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення працівникам при наданні щорічної відпустки в розмірі не більше одного посадового окладу на рік;

- п.7.2. Внести доповнення до п.7.4. - Виплачувати матеріальну допомогу в зв'язку з хворобою працівника в розмірі не більше одного посадового окладу.

Доповненням №13 до Колективного договору, прийнятого загальними зборами колективу, затвердженого генеральним директором Театру 05.01.2016, узгодженого головою профкому Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені П.К. Саксаганського та зареєстрованого Виконкомом Білоцерківської міської ради, до пункту №7 Колективного договору "Соціальні пільги та гарантії" внесено доповнення до пункту 7.4. - За погодженням з профспілковим комітетом надавати більшу ніж один посадовий оклад матеріальну допомогу на лікування на підставі наданих документів.

Як вбачається з Додатків №№28-30 до Акту ревізії "Дані про нарахування та виплату матеріальної допомоги працівникам Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені П.К. Саксаганського в 2014 році, в 2015 році, в 2016 році" позивачем виплачувалась працівникам матеріальна допомога на лікування в розмірі посадового окладу, матеріальна допомога у зв'язку з хворобою в розмірі посадового окладу, матеріальна допомога у зв'язку з народженням дитини в розмірі посадового окладу та матеріальна допомога з нагоди одруження в розмірі посадового окладу.

Враховуючи те, що у колективному договорі та в доповненнях до нього, які є чинними, передбачено виплату працівникам театру матеріальної допомоги на лікування в розмірі посадового окладу, матеріальна допомога у зв'язку з хворобою в розмірі посадового окладу, матеріальна допомога у зв'язку з народженням дитини в розмірі посадового окладу та матеріальна допомога з нагоди одруження в розмірі посадового окладу, суд приходить до висновку, що позивач правомірно здійснював таку виплату своїм працівникам керуючись положеннями Колективного договору та доповненнями до нього.

Відтак, з огляду на наведене, суд вважає, що зі сторони позивача не відбулося безпідставної виплати працівникам матеріальної допомоги на лікування, у зв'язку з хворобою, у зв'язку з народженням дитини, з нагоди одруження, оскільки при її виплаті керувався положеннями колективного договору, що не суперечить чинному законодавству, а тому висновки відповідача в цій частині є безпідставними, що свідчить про наявність достатніх підстав для визнання протиправного та скасування п. 1 вимоги Північного офісу Держаудитслужби України №26-04-14-14/6688 від 30 червня 2017 року.

Враховуючи наведені всі обставини в їх сукупності та виходячи з того, що під час розгляду справи доводи позивача знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 Вимоги Північного офісу Держаудитслужби України № 26-04-14-14/6688 від 30 червня 2017 року.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 жовтня 2017 р.