Постанова № 70792096, 23.08.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2017 року № 810/1697/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

в порядку оскарження податкового повідомлення-рішення №0003601408 від 31.01.2017 р., винесеного ГУ ДФС у Київській області, ТОВ "Техкомплект" звернулося до суду з вимогою його скасування. Обґрунтовуючи своє звернення вказало, що рішення відповідача ґрунтується виключно на підставі податкової внутрішньої інформації, згідно з якою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Техкомплект" з його контрагентом. При вибірковому аналізі бази Єдиного реєстру податкових накладних та документів бухгалтерського обліку та звітності, без вжиття достатніх заходів щодо встановлення фактичних обставин спірної господарської операції, що досліджувалась в процесі перевірки, на підставі припущень та здогадок, податковий орган дійшов хибного висновку про нереальний характер господарської операції, проведеної позивачем з ТОВ "Перший Бізнес-Центр".

У призначений для розгляду справи час, уповноважений представник відповідача до суду не прибув, про дату та місце проведення судового засідання, повідомлений належним чином.

15.08.2017 р., працівником податкового органу подані письмові заперечення на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні заявлених вимог.

На підставі ч.6 ст.128 КАСУ, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані документи та матеріали, встановивши фактичні обставини справи на підставі наданих доказів та заперечень, оцінивши відносини, що склалися між сторонами, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з огляду на таке:

21.12.2016 р., на підставі наказу №374, направлення на перевірку №393/14-01 Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, згідно пп.20.1.4, ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПКУ була проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ "Перший Бізнес-Центр" за період з 01.01.2015 р. по 31.07.2016 р. з урахуванням рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29.08.2016 р. №760/10763/16-к в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, за наслідком чого складений акт №1/14-00/20616482 від 04.01.2017 р. та прийнято рішення №0003601408 від 31.01.2017 р., яким збільшена сума податку на прибуток у розмірі 301370 грн.

В основу акта перевірки покладені висновки податкового органу про нереальний характер господарської операції позивача з його контрагентом ТОВ "Перший Бізнес-Центр" з огляду на не встановлення по ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ "Перший Бізнес-Центр", придбання товарів (робіт, послуг) з номенклатурою: (платформа в зборі на автомобілі ГАЗ-33081); лавки для сидіння; металевого каркасу на автомобілі ГАЗ-01; надрамника в зборі на автомобіль МАЗ-6317; надрамника на автомобіль НАС-3309; фарбування на причіп самосвального автомобіля ГАЗ-3309, тому для податкового органу виявилось неможливим факт поставки даних товарів на адресу ТОВ "Техкомплект".

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

У відповідності до приписів ч.4,5 ст.11 КАС України судом під час офіційного з'ясування обставин справи досліджується питання щодо товарності угод за якими платник податку формував валові витрати та податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

В свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV. Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Ввизначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Приписами п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції. Документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою (п.2.5 Положення).

Вищевикладене свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Разом з тим, слід зазначити, що сам по собі договір (без інших підтверджуючих господарську операцію документів) не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне здійснення.

Отже, господарська операція повязана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК. Господарські операції для податкового обліку мають бути фактично проведеними та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняють зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобовязаний субєкт владних повноважень. Так, згідно рішення ВАСУ від 20 липня 2016 р. у справі № К/800/3837/16 передбачено: «При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України».

Згідно з правовою позицією ВСУ (постанова від 27.03.2012 року № 21-737во10), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

У своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції та "Малама проти Греції).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "ОСОБА_1 Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення.

"Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання"за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини).

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень. В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства , контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим у постанові Верховного суду України від 10.09.13 р. по справі № 21-237а13 передбачено: «.. дії, повязані з включенням до акта висновків, є обовязковими, тоді як самі висновки такими не є. Висновки, викладені у акті, не породжують обовязкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта».

Чинний Податковий кодекс України, інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача при формуванні валових витрат в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання. У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності". За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова. фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на платника податку не може бути покладено відповідальність за невиконання чи неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку. Порял з цим за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податку та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, платник податків не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Така правова позиція міститься в постанові ВСУ від 27.01.2016 р. №21-5333а15.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами адміністративної справи, між позивачем та ТОВ "Перший Бізнес-Центр" було укладено договір поставки продукції виробничо-технічного призначення від 28.09.2015 р. №128/09-15, за умовами якого постачальник -ТОВ "Перший Бізнес-Центр" мало поставити позивачу платформу в зборі на автомобіль ГАЗ-33081-10 шт.; лавки для сидіння-40 шт.; металевий каркас на автомобілі ГАЗ-3301-10 шт.; надрамники в зборі на автомобіль МАЗ-6317 для АП 28-1 шт.; надрамники в зборі на автомобілі МАЗ-4373-1 шт.; надрамники в зборі на автомобілі ГАЗ-3309-4 шт.

У якості підтвердження реальності проведеної господарської операції позивачем суду надані не тільки документи, з яких вбачається факт придбання товару позивачем та його оплату (договори, податкові, видаткові накладні, акти здачі-прийому товару; банківські виписки, товарні накладні), але документи, які засвідчують використання товару у власній господарській діяльності: акти списання ТМЦ; реалізація придбаних товарів у складі автотранспортних засобів третім особам- договорами; накладними №101 від 30.11.2015 р. продажу ТОВ "Укрспецтехніка"; №69 від 01.10.2015 р. продажу ТОВ "Торговий будинок "Спецтехніка";№115 від 07.12.2015 р. продажу ТОВ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленеого"; рухом активів платника податків та їх зміною у зв'язку з придбанням та реалізацію ТМЦ.

Натомість висновки податкового органу про порушення позивачем законодавства при визначенні об'єкту оподаткування та зменшення оподаткованого доходу обумовлені виключно наявністю кримінального провадження №32016100050000055 від 30.06.2016 р. та припущенням про нереальний характер проведених господарських операцій.

Понесені витрати позивача та використання придбаних у ТОВ "Перший Бізнес-центр" матеріалів для переобладнання автомобілів знайшли своє підтвердження в процесі дослідження доказів у даній справі.

Проте, відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а його висновки спростовуються наданими документами податкової та бухгалтерської звітності ТОВ "Техкомплект".

Щодо твердження відповідача про неповноважність засновника контрагента ТОВ "Техкомплект", то суд звертає увагу, що реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобовязань субєкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції. При цьому, законодавцем, презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку та достовірність документів податкового обліку.

З огляду на викладене, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2017 р. №0003601408.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (код ЄДРПОУ 20616482) за рахунок асигнувань Державного бюджету України, спрямованих на утримання Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області 4520,55 (чотири тисячі п'ятьсот двадцять) грн.55 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяБрагіна О.Є.