Постанова № 70792083, 27.11.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2017 року № 810/1153/17

Київський окружний адміністративний суду складі: головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання Кравченко Р.О., за участю представників сторін, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ СТЕЙТ ОІЛ до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ СТЕЙТ ОІЛ з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2016 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій у розмірі 83558,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним. Усі первинні документи, що знаходяться на АЗМ на момент перевірки та складення відомостей ТМЦ є в наявності. Відповідачем на момент перевірки не було враховано того, що АЗС не є відокремленим підрозділом товариства, у звязку з чим бухгалтерський облік здійснюється безпосередньо за місцем реєстрації підприємства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у задоволенні просив відмовити, надав письмові заперечення в обґрунтування яких зазначив, що під час перевірки встановлено не оприбуткування готівкових коштів в КОРО, а саме відсутні записи торгівельної виручки за готівку в КОРО у розділі 2 за 05.11.2016. Також встановлено не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме відсутні накладні. У звязку з встановленими порушення відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення яким застосовано до позивача штрафні санкції.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у звязку з наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю СТЕЙТ ОІЛ є юридичною особою, здійснює торгівельну діяльність через мережу автозаправних комплексів, як платник податків позивач перебуває на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.

У період з 28.11.2016 по 02.12.2016 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області проведено фактичну перевірку на господарській одиниці АЗК субєкта господарювання ТОВ СТЕЙТ ОІЛ, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 96 з питань додержання позивачем вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального. Крім того, в даному акті зазначено, що перевірка закінчена 02.12.2016 о 16 год. 45 хв., а ознайомлення з матеріалами перевірки, надання пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті перевірки, зокрема: накладні на товар, керівнику запропоновано прибути до управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 3, 02.12.2016 о 16 год. 00 хв.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 05.12.2016 № 416/15-32-40302/39436796, (далі - акт перевірки)

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме: - не надані накладні на алкогольні напої на суму 13091 грн..

Таким чином, за результатами перевірки посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги пункту 12 статті 3 ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

На підставі акту перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 № НОМЕР_1 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 83558,88 грн..

Позивачем здійснено адміністративне оскарження та рішенням ДФС України від 10.03.2017 №4873/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до пункту 4.3 наказу ТОВ СТЕЙТ ОІЛ від 01.01.2016 № 1-А Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політики, облік руху товарно-матеріальних цінностей організовується по підрозділам: - на торгових точках в програмі 1С: Підприємство та у журналах в кількісному виразі.

Відповідно до п. 2 наказу ТОВ СТЕЙТ ОІЛ від 04.01.2016 № 2-А Про організацію документообігу між відділом бухгалтерії та точками роздрібної торгівлі підприємства первинні бухгалтерські документи, що супроводжують товар, який надходить до точки роздрібної торгівлі (магазину), отримує відповідальна особа та в день отримання здійснює оприбуткування товару шляхом занесення інформації про товар, яка міститься у первинних документах, до програми бухгалтерського обліку 1С: Підприємство 7:7 та протягом 2-х календарних днів з дати надходження забезпечує передачу курєрською службою первинних бухгалтерських документів до відділу бухгалтерії підприємства.

Як слідує з наказу від 04.01.2016 № 2-А, товар поставляється постачальниками на АЗК позивача, де він приймається. У місцях приймання товару здійснюється оприбуткування товару на підставі первинних бухгалтерських документів із застосуванням комп'ютерної програми бухгалтерського обліку 1С: Підприємство 7:7, після чого всі документи передаються кур'єром до відділу бухгалтерії підприємства, де здійснюється опрацювання первинних облікових документів та їх подальше зберігання.

На підтвердження пояснень щодо наявності первинних облікових документів на товар позивач надав суду копії первинних бухгалтерських документів на товар, стосовно якого відповідачем зроблено висновок про відсутність облікових документів за місцем реалізації, а саме: видаткова накладна №Рк05077413 від 02.10.2015 та накладні №4593 від 18.02.2016, №12021 від 03.05.2016, №19449 від 08.07.2016, №23033 від 10.08.2016, №26037 від 02.09.2016, №27095 від 14.09.2016, №29012 від 03.10.2016, №31876 від 31.10.2016.

Водночас, судом встановлено, що вимоги про надання для перевірки облікових документів на товар посадовими особами податкового органу було висунуто та зазначено в Акті перевірки від 05.12.2016 №416/15-32-40302/39436796, де вказано, що для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті перевірки, зокрема: накладні на товар, керівнику товариства запропоновано прибути до управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 3, 02.12.2016 о 16 год. 00 хв., у той час, як перевірка фактично завершилась пізніше, а саме о 16 год. 45 хв. 02.12.2016.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 12 ст. 3 ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації та не містить чіткого та однозначного визначення місця знаходження (зберігання) первинних облікових документів на товар.

Суду не доведено факту того, що позивачем не ведеться облік товарних запасів, а висновок податкового органу щодо того, що первинні облікові документи на товар мають зберігатися лише за місцем реалізації товару не відповідає змісту закону.

Також судом встановлено, що фактична перевірка проводилась одночасно з проведенням обшуку на АЗС.

Відповідно до протоколу обшуку від 28.11.2016 при проведенні обшуку працівниками ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1, ОСОБА_2, на підставі наказу №1950 від 22.11.2016, була розпочата фактична перевірка ТОВ СТЕЙТ ОІЛ за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 96.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 p. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Оскільки законодавством не передбачено окремого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, то оприбуткування товарів здійснюється відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні, про що прямо зазначено в ст. 6 Закону №265.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Лише відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що на момент перевірки перевіряючи ми не було враховано, що АЗС не є відокремленим підрозділом товариства.

Також судом встановлено, що під час перевірки 28.12.2016 у перевіряючих був доступ до електронної бази обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Позивачем до суду надано первинно-бухгалтерські документу (видаткова накладна та накладні), що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей та є підставою для оприбуткування товару та внесенню записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

За таких обставин рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 83558,88 грн. є безпідставним і підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як субєкт владних повноважень, жодним чином не довів правомірності своїх рішень.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 23.12.2016 №0008881405.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" (код ЄДРПОУ 39436796) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 грудня 2017 р.