Постанова № 70791835, 05.12.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року м.Житомир справа № 806/2961/17

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазуріт Компані" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазуріт Компані" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язання вчинити дії щодо повернення з державного бюджету коштів у розмірі 5426779,00грн.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазуріт Компані", Позивача в даній справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що Позивач з 01.05.2016року зареєстрований платником податку на додану вартість. З інформації на офіційному сайті Державної фіскальної служби стало відомо про оскаржуване рішення Відповідача від 31.05.2017року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Вказане рішення Відповідача, на думку представника Позивача, є протиправним так як не було враховано наявність придбання Позивачем в травні 2017року товарів, що призвело до формування податкового кредиту. Такий обсяг податкового кредиту Позивачем був відображений в податковій декларації за травень 2017року.

Як зазначив представник Позивача, такі протиправні дії Відповідача призвели до недоотримання платником з державного бюджету коштів у розмірі 5426779,00грн.

Представник Відповідача, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в судове засідання повторно не прибув, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений належним чином. Про поважність причин неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомляв.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порядку та підстав бюджетного відшкодуванню податку на додану вартість, регулюються правовими нормами Податкового кодексу України в редакції що були чинні на день виникнення спору.

В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазуріт Компані" з 01.05.2016року зареєстроване платником податку на додану вартість.

Відповідно до оскаржуваного рішення Відповідача від 31.05.2017року така реєстрація Позивача платником податку на додану вартість була анульована. Як зазначено в даному оскаржуваному рішенні, підставою для анулювання такої реєстрації було неподання платником протягом 5 податкових місяців та подання протягом 7 податкових місяців до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість з показниками, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту протягом період з травня 2016року по травень 2017року (а.с.153).

Безспірно, за приписами підпункту г) пункту 184.1 ст.184 Податкового кодексу неподання особою, зареєстрованою як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подання такої декларації (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, є самостійною підставою для анулювання реєстрації такої особи платником цього податку.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що протягом травня 2017року Позивач ввозив товари на митну територію України, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні митними деклараціями (форма МД-2) (а.с.44-136).

Як зазначено у Витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні від 19.06.2017року, загальна сума сплаченого Позивачем 23.05.2017року такого податку під час ввезення товарів на митну територію України складає 5426124,44грн. (а.с.137).

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України таке ввезення Позивачем товарів на митну територію України є підставою для нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 5426124,44грн.

Позивач у своїй податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2017року і в Довідці про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду відобразив суму податку на додану вартість в розмірі 5426462,00грн. (а.с.29-31).

Зазначене свідчить про наявність в травні 2017року у Позивача як платника податку на додану вартість постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового кредиту, а тому у Відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення щодо анулювання реєстрації Позивача платником цього податку.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до дослідженої судом вказаної податкової звітності Позивача за травень 2017року так звітність була подана лише 14.06.2017року, тобто після прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення, що свідчить про відсутність протиправності у діях Відповідача.

Таким чином, порушене право Позивача підлягає судовому захисту виключно шляхом скасування рішення Відповідача від 31.05.2017року про анулювання реєстрації Позивача платником податку на додану вартість.

Правовідносини щодо порядку та визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки і підстави проведення таких розрахунків, регламентовані правовими нормами ст.200 Податкового кодексу України.

Безспірно, відповідно до вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду така сума податку:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

В дослідженій судом податковій декларації за травень 2017року Позивач вказану суму (5426462,00грн.), а не суму (5426779,00), що зазначена в позові, відобразив в рядку 21 як суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду і переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного податкового періоду.

Більш того, за приписами п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення конкретної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Подання такої заяви в розумінні вимог п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України є підставою для подальшого проведення контролюючим органом камеральної перевірки даних податкової декларації. Лише за результатами такої камеральної перевірки може ухвалюватися рішення про наявність чи відсутність підстав для бюджетного відшкодування платнику певних сум податку на додану вартість.

Всупереч вказаним вимогам представник Позивача не надав суд жодних належних та допустимих доказів щодо відображення Позивачем в своїх податкових деклараціях зазначеної в позові чи іншої суми для бюджетного відшкодування податку на додану вартість та подання до податкового органу заяви про відшкодування та розрахунку суми такого бюджетного відшкодування.

Безспірно, за приписами п.7 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. N 569 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. N 1177) у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Разом з тим, суд вважає безпідставними обґрунтування Позивачем вказаних позовних вимог положеннями Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМ України від 17 січня 2011 р. N 39, так як вказана Постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року N 26.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача щодо зобов'язання Відповідача вчинити дії щодо повернення з державного бюджету коштів у розмірі 5426779,00грн. є безпідставними та передчасними, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазуріт Компані" у вигляді судового збору в сумі 1600,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково, скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31.05.2017року про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазуріт Компані" як платника податку на додану вартість.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазуріт Компані" у вигляді судового збору в сумі 1600,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 07 грудня 2017 р.