Ухвала суду № 70791650, 30.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання Карімовій Ю.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача-2: ОСОБА_2

від третьої особи-1: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Відповідача-1: Приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5, до Відповідача-2: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, треті особи-1,2,3: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправною відмови приватного нотаріуса, викладеної у постанові від 25.07.2017р., скасування заборони на нерухоме майно та зобов’язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2017р. ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Відповідача-1: Приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5, до Відповідача-2: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, треті особи-1,2,3: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та просить:

- скасувати заборону, накладену на наступне нерухоме майно (реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 496886): квартиру №49 загальною площею 53,0 кв.м., розташована у будинку 1 «а» по вулиці Чернишевського у м. Дніпропетровську накладену на підставі договору іпотеки №00202d реєстровий номер 1281, 01.04.2008р., приватний нотаріус ОСОБА_5;

- визнати протиправною відмову приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яка викладена у постанові від 25.07.2017р. про скасування запису про обтяження №6921457, а саме: заборону на нерухоме майно, зареєстровану 01.04.2008 року реєстратором: приватний нотаріус ОСОБА_5, 49070, АДРЕСА_1;

- зобов’язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 скасувати записи в Державному реєстрі прав про обтяження: запис про обтяження №6921457, а саме: заборону на нерухоме майно, зареєстровану 01.04.2008 року реєстратором: приватний нотаріус ОСОБА_5, 49070, АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Жовтневого районного суду від 15.03.2013р. договір іпотеки №00202-rd від 01 квітня 2008р., укладений між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 був визнаний недійсним та відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним. Постановою від 25.07.2017р. Відповідач-2 відмовив позивачеві у вчиненні реєстраційних дій щодо зняття заборони відчуження на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки – квартиру АДРЕСА_2 та вважає, що відповідачами-1,2 безпідставно не вчинено реєстраційних дій щодо скасування обтяжень на вказане нерухоме майно, оскільки у судовому порядку вищенаведений договір був визнаний недійсним. При цьому, представник позивача уточнив, що жодних позовних вимог до Відповідача-2 позивач не заявляє, всі позовні вимоги заявлені саме до приватного нотаріуса.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-2 ( Департамент адміністративних послуг) у судовому засіданні та у письмових запереченнях на позов проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивачем оскаржуються дії приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії за постановою від 25.07.2017р. та жодні дії посадових осіб Відповідача-2 позивачем не оскаржуються, предмет спору у позові відсутній (а.с.83-85).

Третя особа-1 (ОСОБА_3П.) у судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала та просила їх задовольнити.

Треті особи-1,2 (ОСОБА_6, ОСОБА_7) в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином 18.11.2017р., що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями (а.с.78-79).

Разом з тим, третіми особами-1,2, 08.11.2017р. до канцелярії суду були подані заяви про розгляд даної справи без їх участі, у яких зазначили, що позов підтримують (а.с.69-70).

Відповідач-1 (Приватний нотаріус – ОСОБА_5П.) в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 15.11.2017р., що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с.82).

Частиною 4 ст.128 вказаного Кодексу, передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача-1 про дату, час та місце розгляду справи, подані третіми особами-1,2 заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти яких не заперечували представники сторін, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача-1 (Приватного нотаріуса ОСОБА_5П.) та за відсутності третіх осіб з урахуванням поданих ними заяв згідно до вимог ст. 122,128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наданих сторонами документів, судом були встановлені наступні обставини у справі.

15.03.2013р. рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №412/14880/2012 було визнано недійсним договір іпотеки №00202-rd від 01 квітня 2008р. укладений між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діяв від себе та як законний представник малолітнього сина ОСОБА_7 29.11.1997р.народження, неповнолітнім ОСОБА_6 08.03.1993р. народження, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за №1281, яке набрало законної сили 26.03.2013р. (а.с.9-21).

Згідно копії ОСОБА_1 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 10.03.2017р. встановлено, що іпотека припинена 20.01.2017р. на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.2013р. у справі №412/14880/2012 (а.с.22).

25.07.2017р. Відповідачем-1 (Приватним нотаріусом ОСОБА_5П.) на підставі заяви представника позивача про вчинення нотаріальних дій – зняття заборони на відчуження нерухомого майна на підставі п.1 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна – квартири №49, булинок №1-а по вул. Чернишевського у м. Дніпропетровську з підстав того, що з 01.01.2013р. з переліку нотаріальних дій виключено таку нотаріальну дію як зняття заборони відчуження нерухомого майна (Закон України від 06.09.2012 року №5208-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат») – (а.с.24).

Позивач оспорює вищевказану відмову Відповідача-1, викладену у вищевказаній постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.07.2017р. щодо скасування запису про обтяження №6921457 вищенаведеного нерухомого майна та просить зобов’язати Відповідача-1 вчинити дії щодо скасування такого запису у Державному реєстрі прав про обтяження, а також просить скасувати заборону на відчуження нерухомого майна , накладену на підставі договору іпотеки №00202d, який у судовому порядку визнаний недійсним.

Заслухавши представника позивача, третю особу-1 (ОСОБА_3П.), які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно до вимог ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виробів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб’єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Надаючи правову оцінку, як предмету спору, підставам заявленого позову, а також і аналізуючи повноваження Відповідача-1 (Приватного нотаріуса ОСОБА_5П.) при прийнятті ним оспорюваної постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 25.07.2017р., яка є предметом даного спору, з урахуванням того, що позовні вимоги до Відповідача-2 взагалі не заявляються, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах ( державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Із наведеної норми видно, що на приватного нотаріуса покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Зазначеним Законом нотаріуси не наділені владними управлінським функціями.

Отже, з аналізу наведеного, можна дійти висновку, що Відповідач-2 – приватний нотаріус ОСОБА_5 у даних правовідносинах щодо прийняття оспорюваної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.07.2017р. на підставі ст. 49 Закону України «Про нотаріат» не є суб’єктом владних повноважень і вказана оспорювана постанова не може бути оскаржена у порядку адміністративного судочинства, оскільки приватний нотаріус, у даному випадку, не виконує владних управлінських функцій щодо позивача у розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, слід зазначити, що згідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Також і відповідно до п.8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, скарги та заяви відносно нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні, розглядаються за правилами позовного провадження, встановленого цим Кодексом.

Також і за приписами постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» за №2 від 31.01.1992р. (зі змінами та доповненнями) визначено, що вирішення цих справ у точній відповідності з законодавством має прияти зміцненню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із нотаріально-посвідчених договорів, оформлення спадкових справ і виконавчих написів, вчинення інших нотаріальних дій.

При розгляді справ даної категорії належить керуватись статтями 285-288 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК), відповідними нормами законів України «Про нотаріат», нормами цивільного і іншого законодавства України, що стосується нотаріальних дій, які належить вчинити.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спір у даній справі щодо оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.07.2017р., прийнятої Відповідачем-1 у відповідності до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат» не є публічно-правовим, а тому не віднесений до юрисдикції адміністративного суду та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідна правова позиція узгоджується із позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 17.02.2015р. у справі №21-551а14, від 24.02.2015р. у справі №21-34а15, від 16.12.2014р. у справі №21-544а14).

Відповідно до ч.2 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі з урахуванням вищевикладених обставин та норм чинного законодавства України.

При цьому, слід роз’яснити позивачеві, що даний спір щодо оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 25.07.2017р.підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст.ст. 49, 50, 51,128, п.1 ч.1 ст. 157, ч.3,7 ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Відповідача-1: Приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5, до Відповідача-2: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, треті особи-1,2,3: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправною відмови приватного нотаріуса, викладеної у постанові від 25.07.2017р., скасування заборони на нерухоме майно та зобов’язання вчинити певні дії – закрити.

Згідно ч.2 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України роз’яснити позивачеві право на оскарження постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій у порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається за ч.3 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений – 05.12.2017р.