Ухвала суду № 70790732, 07.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/17028/17 Головуючий суддя І інстанції Подус Г. С.

Провадження № 22-ц/790/7205/17 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів підряду

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

07 грудня 2017 року м. Харків

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області Піддубний Р.М., перевіривши у порядку ст. 297 ЦПК України відповідність вимогам закону апеляційної скарги ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сеул-Авто», фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, третя особа: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа: ОСОБА_4, Головне управління держпродспоживслужби в Харківській області про відшкодування збитків, матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна внаслідок неякісного ремонту транспортного засобу, -

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, у якому просила солідарно стягнути з ТОВ «Сеул-Авто» та ФОП ОСОБА_3 збитки, понесені внаслідок оплати договору підряду (ремонтних робіт) транспортного засобу, у розмірі 87 224 грн., шкоду завдану знищенням транспортного засобу у розмірі 334 055 грн., 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. 20 листопада 2017 року представником ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, у якій він просив накласти арешт та заборонити ФОП ОСОБА_3 відчужувати належні останньому квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2017 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2,посилаючись на порушення судом норм процесуального права, незаконність та необгрунтованість, просив ухвалу суду скасувати і постановити нову, якою задовольнити його заяву про забезпечення доказів. Також посилався на те, що ОСОБА_2 як споживач звільнена від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційне провадження не може бути відкрито, а апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закон України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами статей 79, пункту п'ятого статті 119, частини другої статті 297, частини другої статті 328, абзацу третього частини першої статті 358 ЦПК України судовий збір належить до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справ, які несуть сторони в судах усіх рівнів, зокрема при розгляді позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги чи заяви про перегляд судових рішень (Верховний Суд України).

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом № 3674-VI (стаття друга цього Закону).

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами цивільного процесуального закону (ЦПК України) та Закону № 3674-VI. При цьому процесуальна норма частини другої статті 79 ЦПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону № 3674-VI.

Об'єкти сплати судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI.

Такими об'єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга, заява про перегляд судового рішення тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється ( частина друга статті третьої цього Закону)

Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, стаття 4 Закону України «Про судовий збір» установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).

Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої статті 5 цього Закону.

Пункт сьомий статті п'ятої Закону № 3674-VI у первісній редакції передбачав звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав.

Одночасно частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Разом з тим від часу прийняття Закону України «Про судовий збір» до нього неодноразово вносилися зміни.

Найпомітніші зміни відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі - Закон № 484-VIII).

Законом № 484-VIII суттєво підвищено ставки судового збору, а також

одночасно значно скорочено перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору (відповідно викладено в новій редакції і статті 4, 5 Закону України «Про судовий збір)».

Так, Законом № 484-VIII стаття п'ята викладена у новій редакції, відповідно до якої особи, які зазначені у цій статті звільняються від сплати судового збору у всіх судових інстанціях відповідно до зазначеного у ній переліку.

За змістом цієї норми Закону з переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, такі особи як споживачі виключені.

Зазначений перелік є вичерпним щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

Разом з тим зміни в чинній редакції частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав не внесено а тому після набрання чинності Закону № 484-VIII спостерігається збіг темпоральної (часової) та змістовної (сутнісної) колізій правових норм одного й того ж рівня.

Так, Закон № 484-VIII є спеціальним законом у питаннях звільнення від сплати судового збору. Стаття п'ята цього закону передбачала безумовне звільнення від сплати судового збору споживачів, але внаслідок викладення статті 5 цього Закону в новій редакції згідно із Законом № 484-VIII споживачі на сьогодні відсутні в переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

При цьому частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним законом саме в цій сфері захисту прав споживачів звільняє споживачів від сплати судового збору за подання позову на захист своїх порушених прав

З метою подолання такої змішаної колізії, на нашу думку, слід виходити з такого.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством і встановлює певні особливості судового захисту прав споживачів, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними до положень статті п'ятої Закону № 3674-VI, оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії ( об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. У цьому Законі не йдеться про звільнення споживачів від оплати судового збору загалом за подання до суду будь-якої інстанції будь-якого з об'єктів справляння судового збору.

Разом з тим застосовувати частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» обов'язково слід у системному зв'язку з нормами статей 1 - 6 Закону № 3674-VI, тобто враховуючи характеристику об'єкта справляння судового збору та з урахуванням правил врегулювання темпоральної колізії, зокрема правила відповідно до якого пізніше прийнятий закон відміняє закон, якій був прийнятий раніше.

Як уже зазначалося вище, статті 3 і 4 Закону № 3674-VI визначають, що об'єктом справляння судового збору є процесуальний документ - позовна заява, інша заява, апеляційна, касаційна скарги, заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України тощо. Розмір ставки судового збору так само залежить передусім від об'єкта справляння судового збору.

Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у її системному зв'язку з положеннями статей 1 - 6 Закону № 3674-VI, зокрема статті п'ятої зазначеного закону в редакції Закону № 484-VIII, слід дійти до висновку, що споживач, право якого порушене і який у зв'язку саме з цим подає позов, відповідно до статті 22 Закону № 3674-VI, звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, та має обов'язок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

Оскільки споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів як окремих об'єктів справляння судового збору, зокрема апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, то у таких випадках він зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі ставки, визначеної відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Вказана позиція викладена Верховним Судом України у справі № 359/3241/16-ц від 06 вересня 2017 року, що відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції.

Таким чином, ОСОБА_2 не звільнена від сплати судового збору при подачі апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.

Згідно п.п. 9 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України №3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» (надалі Закон України №3674-VI від 08 липня 2011 року) ставка за подання фізичною особою апеляційної скарги на ухвалу суду складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України № 1801-VIIІ від 21 грудня 2016 року «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2017 року встановлений у розмірі 1 600 гривень. Тобто при подачі апеляційної скарги сплаті підлягало 320 гривень (1600*0,2).

Сплату судового збору належить здійснити за наступними реквізитами:

- розрахунковий рахунок: № 31211206780011;

- отримувач УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова;

- код отримувача: 37999628;

- банк отримувача: ГУ ДКСУ в Харківській області;

- код банку отримувача: 851011;

- код бюджетної класифікації: 22030101.

У графі "призначення платежу" вказується; "Судовий збір за позовом ____(ПІБ чи назва установи, організації позивача), апеляційний суд Харківської області _(назва суду, де розглядається справа).

На підтвердження сплати судового збору до Апеляційного суду Харківської області необхідно надати оригінал квитанції про оплату судового збору або документ, що свідчить про звільнення від сплати судового збору.

Частиною 2 ст. 297 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 121, 294, 297 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сеул-Авто», фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, третя особа: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа: ОСОБА_4, Головне управління держпродспоживслужби в Харківській області про відшкодування збитків, матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна внаслідок неякісного ремонту транспортного засобу, залишити без руху, надавши апелянту строк 5 (п'ять) днів з моменту отримання копії цієї ухвали для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги за вказаними в ухвалі реквізитами.

Роз'яснити апелянту, що в разі несплати суми судового збору у п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, його апеляційну скаргу буде визнано неподаною і повернуто йому.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Піддубний Р.М.