Ухвала суду № 70789460, 30.11.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12414/17

2-з/638/367/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року Дзержинський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді - Семіряд І.В.

при секретарі - Романовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СІ-ПІ-ЕМ», приватного підприємства «Інверком» про визнання майнових прав,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

29.11.2017 ОСОБА_1. звернувся до суду з уточненою позовною заявою в якій просить визнати за ним право власності на майнові права, що виникають з договору про участь у будівництві № 100 від 24.04.2007, в тому числі право на отримання в натурі квартири з 3-х кімнат (тип 3Б) загальною площею 95,04 кв.м. на 9-му поверсі у багатоквартирному будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на земельній ділянці по вул. Шатилівській (в районі СШ № 116) у м. Харкові, будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що наданій для цього на підставі рішень Харківської міської ради від 19.11.2003 № 222/03 та № 146/14 від 26.02.2014р., кадастровий №6310136300:07:006:0016 та право набути у майбутньому право власності на цю квартиру.

Разом з уточненим позовом ОСОБА_1 надав заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити відчуження у будь-який спосіб обєкта незавершеного будівництва багатоквартирного будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на земельній ділянці по вул. Шатилівській (в районі СШ № 116) у м. Харкові, розташованого земельній ділянці кадастровий № 6310136300:07:006:0016

Прохання забезпечити свій позов мотивує тим, що відповідно до умов Договору про участь у будівництві № 100 від 24.04.2007 та Договору про спільну діяльність № 31/03/01 від 31.03.1998, що діє в редакції від 01.10.2013 він є учасником спільної діяльності, яка здійснюється на основі обєднання вкладників учасників без створення юридичної особи. Сторонами Договору про спільну діяльність від початку були ТОВ «МАКРОКАП ДЕВЕЛОПМЕНТ УКРАЇНА» (код. 25178393) - Керуючий спільною діяльністю, з одного боку, Компанія «АЦТЕКА ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД» та інші учасники спільної діяльності, які приймають участь у спільній діяльності на підставі Договорів про участь у будівництві, та договорів про дольову участь у будівництві з іншого боку. На підставі угоди про передачу функцій керуючого спільною діяльністю від 16.09.2013 в спільну діяльність було залучено нового учасника - ТОВ «Сі-Пі-Ем», та передано йому функції керуючого спільною діяльністю за Договором про спільну діяльність та функції Забудовника за Договорами про участь у будівництві та Договорами про дольову участь у будівництві. Відповідно до п.1.1, 3.1 Договору про участь у будівництві №100 від 24.04.2007 р., ТОВ «Сі-Пі-Ем» - забудовник здійснює будівництво спірного приміщення та у подальшому зобовязаний передати Учаснику квартиру, обумовлену в Договорі а він приймає фінансову участь у будівництві шляхом внесення внеску в сумі 652 354,00 грн. Ним, як учасником Договору внесок сплачено в повному обсязі в сумі 652 354,00 грн., а відповідачем умови Договору не виконані.

Крім того, заявник вказує, що на даний час право власності на спірний обєкт незавершеного будівництва було зареєстровано 04.09.2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 ХМНО Харківської області за відповідачем ПФ « Інверком» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі технічного паспорту від 15.08.2017 р.. Зазначена обставина підтверджується Інформаційною довідкою - відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.10.2017 року. Вищевказана реєстрація права власності проводилась без його повідомлення мене як учасника в будівництві, що фактично позбавило мене майнових прав на квартиру. Вважає, що вищенаведені обставини свідчать, що вчинення дій відповідачів по відчуженню об'єкта незавершеного будівництва, в якому йому належать майнові права, та який знаходиться у спільній сумісній власності, порушує його права, як учасника спільної діяльності з будівництва, передбаченого п.3.5 Договору про сумісну діяльність від 31.03.1998 р. № 31/03/01 (в редакції від 01.10.2013 року ) де зазначено, що грошові та майнові внески сторін та учасників, а також майно, створене в результаті їх сумісної діяльності, являються їх загальною частковою власністю.

Заявник ОСОБА_1 вважає, що відповідач ПФ « Інверком » в будь який момент може розпорядитись вищезазначеним майном, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, тому буде за доцільно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження обєкта незавершеного будівництва.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо неприйняття заходів забезпечення позову може утруднити його виконання після ухвалення рішення, якщо позовні вимоги будуть задоволені судом.

Разом з тим відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у звязку із якими потрібно забезпечити позов,

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленумом Верховного Суду України в постанові №9 від 22.12.2006р. звернуто увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

За змістом ст. 152 ЦПК України, вбачається, що заборона відчуження майна допускається лише за умови, що майно належить відповідачу, та є необхідність саме у цьому виді забезпечення позову.

При розгляді заяви суд враховує зміст заявлених позовних вимог, та те, що між сторонами дійсно виник спір.

Розглянувши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд встановив, що заявником суду не надано доказів про власників нерухомого майна на яке він просить накласти арешт, не надано доказі про введення цих обєктів в експлуатацію та що цим обєктам присвоєні поштові адреса, а тому в задоволені заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151, 152, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СІ-ПІ-ЕМ», приватного підприємства «Інверком» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня винесення ухвали.

СУДДЯ : Семіряд І.В.