Рішення № 70789363, 04.12.2017, Зачепилівський районний суд Харківської області

Справа № 620/438/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2017 року Зачепилівський районний суд Харківської області

у складі : головуючого – судді Яценка Є.І.,

при секретарі – Гагаріній С.А.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Зачепилівка Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що 24 квітня 2016 року помер його батько ОСОБА_5, який проживав в сел.. Зачепилівка, вул.. Паркова, 26/1, Зачепилівського району Харківської області.

Позивач зазначає, що заповіту його батько не залишав, спадкоємцями за законом є він та відповідач ОСОБА_4, який є також сином ОСОБА_5 Від спадщини ніхто із сторін не відмовлявся, обоє звернулися до Зачепилівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Як запевняє позивач в останні роки свого життя його батько тяжко хворів, а перед смертю знаходився в безпорадному стані і він весь цей час доглядав за ним та допомагав у всьому. Натомість його брат – відповідач ОСОБА_4 взагалі уникав зустрічі з батьком, не допомагав йому ні матеріально, ні фізично, хоча проживає в сусідньому селі Миколаївка.

ОСОБА_1 стверджує, що за місяць до смерті батька він возив його на лікування до Харківського обласного клінічного центру урології та нефрології, так як останній перебував у безпорадному лежачому стані. Весь цей час він перебував поруч з батьком, взяв на себе всі витрати по лікуванню, які склали близько 50 000 грн.. Весь цей час відповідач ОСОБА_4 не навідував батька, не надавав йому жодного виду допомоги, яку за своїм фізичним та матеріальним станом міг надати, хоча достеменно знав про стан батька та де він перебуває. Тому позивач вважає, що відповідач ОСОБА_4 не має права на спадкування за законом та має бути усуненим від права на спадкування, оскільки, на його думку, останній свідомо ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані.

Позивач просить суд усунути ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_5, померлого 24 квітня 2016 року.

Відповідач ОСОБА_4 надіслав до суду лист з поясненнями щодо позову ОСОБА_1, зі змісту якого слідує, що проти позовних вимог останнього він заперечує в повному обсязі, з батьком він підтримував добрі стосунки та часто йому допомагав.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить суд їх задовольнити в повному обсязі, пояснив, що їх з відповідачем батько – ОСОБА_5, після смерті дружини ОСОБА_6, проживав один. Позивач вказав, що з 2004 року він переїхав проживати в м. Дніпро. Весь цей час він постійно відвідував батька та піклувався про нього, а коли останній в кінці 2015 року тяжко захворів він приїздив до нього кожні вихідні, готував їжу, прибирав у квартирі. В кінці березня 2016 року, коли ОСОБА_5 потрапив до Зачепилівської ЦРЛ, то він приїхав до лікарні, де доглядав за ним. Коли побачив, що лікування не допомагає, вирішив відвезти батька до Харківського обласного клінічного центру урології та нефрології, де також перебував разом з ним та взяв на себе всі витрати по його лікуванню. Після смерті батька 24 квітня 2016 року також за власні кошти було здійснено його поховання. Позивач вказав, що у нього є зведений брат по батьковій лінії – відповідач ОСОБА_4, з яким він майже не спілкується та не підтримує з ним родинних стосунків, однак коли батько захворів, під час телефонних розмов він запитував у нього чи відвідував його молодший син, на що батько вказував, що його ніхто не відвідував та допомоги не надавав. ОСОБА_1 зазначив, що звертався до ОСОБА_4 з проханням допомогти коштами на лікування батька, однак останній відмовив, посилаючись на відсутність постійного місця роботи та стабільного доходу. Позивач вважає, що ОСОБА_4 свідомо ухилявся від надання допомоги батькові, який потребував сторонньої допомоги.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд усунути відповідача ОСОБА_4 від права на спадкування після смерті батька ОСОБА_5, померлого 24 квітня 2016 року, оскільки відповідач свідомо ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який перебував у безпорадному стані.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, його було сповіщено про дату судового засідання в газеті «Слобідський Край» № 93 від 23.11.2017 року. Свою позицію стосовно позовних вимог ОСОБА_1 відповідач висловив у запереченні проти позову, тому суд вважає за можливе розглянути справу без його участі, оскільки інтереси останнього представляє адвокат ОСОБА_3, яка присутня в судовому засіданні.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, оскільки її довіритель не ухилявся від надання допомоги своєму батькові, а в силу свого матеріального стану не міг цього зробити.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що тривалий час знав нині померлого ОСОБА_5 та його сина ОСОБА_1, також йому відомо, що у нього є син від іншої жінки – ОСОБА_4 Свідок повідомив, що в кінці 2015 року ОСОБА_5 тяжко захворів та майже перестав виходити з власної квартири, а в кінці березня 2016 року взагалі його було госпіталізовано до Зачепилівської ЦРЛ Харківської області. ОСОБА_7 повідомив, що коли він побачив відсутність результату від лікування, то порекомендував сину ОСОБА_1 відвезти батька або до м. Харків або до м. Дніпро для більш детального обстеження та кваліфікованого лікування. Свідок повідомив, що коли 11 квітня 2016 року ОСОБА_1 привіз батька до лікарні, то на його платіжну картку дружина ОСОБА_1 перерахувала 10 000 грн. для придбання ліків та продуктів харчування йому та його батькові. Коли дана сума коштів скінчилася, то ОСОБА_1 взяв у нього в борг 400 доларів США. Крім того свідок пояснив, що інший син ОСОБА_8 за час хвороби батька допомоги не надавав, не піклувався про нього, в лікарні весь час біля батька був лише ОСОБА_1.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні вказала, що знає родину ОСОБА_1 з 1975 року, певний час вони мешкали поруч. Свідок пояснила, що після смерті дружини у іншої жінки від ОСОБА_5 народився син ОСОБА_8, однак разом вони не проживали. Син ОСОБА_8, достигнувши зрілого віку, так і не почав підтримувати з батьком родинних стосунків, майже не відвідував його, не піклувався про нього, не допомагав йому після того як той тяжко захворів. ОСОБА_9 вказала, що вона разом з ОСОБА_1 приїздила до ОСОБА_4 з проханням допомогти коштами на лікування батька, однак останній відмовив, пояснивши, що він не працює та не має змоги надавати грошову допомогу, тому всі витрати на лікування батька ОСОБА_1 взяв на себе. Після смерті ОСОБА_5 син ОСОБА_10 за власні кошти поховав його.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Кожна особа, згідно з ч.1 ст.15 ЦК України, має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких, зокрема належить припинення дії, яка порушує право (п.3 ч.2 ст.16 ЦК).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-ВЛ № 537027 ОСОБА_5 помер 24 квітня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, спадкоємцями померлого ОСОБА_5 (який заповіту не посвідчував) є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4

В обґрунтування позову про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування, позивач посилався на те, що відповідач не приймав участі в утриманні та догляді за померлим батьком, родинних стосунків з ним не підтримував, не цікавилася його здоров'ям, ухиляючись таким чином від надання допомоги батьку, який через свій похилий вік та тяжку хворобу перебував у безпорадному стані і потребував догляду та допомоги.

На виконання ухвали суду від 28.07.2017 року КЗОЗ «Обласний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І. Шаповала» надано відповідь № 04-02/894-1 від 19.09.2017 року, згідно якої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, дійсно знаходився на лікуванні у даному лікарняному закладі в період з 11.04.2016 року по 24.04.2016 року з діагнозом «рак передміхурової залози, хронічне захворювання нирок, двобічний уретро гідронефроз, пункційна нефротомія праворуч, пункційна нефротомія ліворуч». Протягом всього часу перебування хворого на лікуванні його стан був важкий, він потребував сторонньої допомоги, весь час з ним знаходився та допомагав його син – ОСОБА_1.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в період перебування ОСОБА_5 на лікуванні в КЗОЗ «Обласний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І. Шаповала» за ним доглядав його син ОСОБА_1 та взяв на себе витрати по його лікуванню та харчуванню. Крім того ОСОБА_1 взяв на себе витрати пов»язані з похованням ОСОБА_5

Як передбачено ч. 5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Тобто ухилення характеризується умисною формою вини.

У п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"судам роз'яснено, що факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Таким чином для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Тому суд вважає, що лише при одночасному настанні вищенаведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Крім того, підлягає з'ясуванню судом і питання, чи потребував спадкодавець допомоги особисто від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем не подано належних доказів, які б беззаперечно свідчили, що його батько - спадкодавець ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані та потребував допомоги саме від відповідача у справі, а останній в свою чергу мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо надання такої допомоги. Показами свідків, допитаних в судовому засіданні, також не підтверджено ухилення відповідача від обов'язку надання допомоги ОСОБА_5 у зв'язку з його хворобою та безпорадним станом та потреби в такій допомозі, так як свідок ОСОБА_7 весь час проживає в м. Харкові, а свідок ОСОБА_9, як вона сама пояснила, майже весь час мешкає у доньки в м. Київ.

Тому суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позовна вимога про усунення відповідача ОСОБА_4 від права на спадкування є такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно того, що позивач поніс витрати на лікування батька та його поховання, то ст.. 1232 ЦК України передбачено обов'язок спадкоємців відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Таким чином, позивач вправі вимагати від відповідача відшкодування понесених ним витрат на лікування, догляд та поховання померлого ОСОБА_5

На підставі викладеного, керуючись ст.ст..10,11,60,88,209,212,214,215 ЦПК України, ст..ст. 15,16,1224,1259,1261 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від спадкування – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий, суддя Є.І. Яценко