Постанова № 70789076, 27.11.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/9368/17

Провадження №2-а/428/386/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міській суд Луганської області у складі головуючого судді - Журавель Т.С., при секретарі – Андрусишин Н.Т., за участю: представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення відповідача №1800/2017 від 21.06.2017 року про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 13 закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 23.03.2017 року, включивши до наявного стажу, стаж за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, за який нею добровільно було сплачено єдиний внесок у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у лютому 2017 року позивач звернулася до відповідача за консультацією про призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Працівники відповідача їй роз'яснили, що згідно пільгової довідки №790 від 13.10.2014 року її робота за Списком №2 складає 12 років 10 місяців 28 днів, а її страховий стаж складає 17 років 1 місяць 10 днів та їй не вистачає для виходу на пенсію трохи більше чотирьох років. Крім того, повідомили, що позивач має право на добровільну сплату єдиного внеску за попередні роки, тобто для отримання додаткового стажу, для зарахування його у її загальний страховий стаж. 27.02.2017 року позивачем був укладений договір про одноразову сплату у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, згідно якого 01.03.2017 року позивач сплатила страхові внески в сумі 33792 грн. за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, тобто як раз за чотири роки, яких позивачу не вистачало для виходу на пільгову пенсію. Вказані грошові кошти були зараховані. 23.03.2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії. Рішенням від 21.06.2017 року відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком. Підставою відмови було посилання на ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Позивач вважає дану відмову протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись при цьому на доводи, викладені у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та надала до суду письмові заперечення, у яких зазначено, що 23.03.2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення за віком. Стаж роботи позивача на роботах із шкідливими важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, складає 12 років 10 місяців 28 днів. Загальний страховий стаж складає 17 років 01 місяць 10 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає наявність стажу роботи не менше 21 року. Врахувати до загального страхового стажу період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року відповідач не має правових підстав, оскільки згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач 19.09.1994 року зареєстрована, як фізична особа-підприємець та з 06.03.2017 року припинила підприємницьку діяльність. Згідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 11, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року позивач не права на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, тому як була фізичною особою-підприємцем та повинна була сплачувати страхові внески згідно із законодавством, але страхові внески позивачем сплачені не були. За таких обставин, враховуючи, що позивач не має загального страхового стажу, передбаченого ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідачем правомірно було правомірно було прийнято рішення від 21.06.2017 року № 1800/20 про відмову в призначенні пенсії позивачу. З огляду на вищенаведене відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народилася 14.07.1965 року та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта серії ЕК №877227, виданого 05.07.1998 року Сєвєродонецьким МВУМВС України в Луганській області.

На виконання договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року позивачем було сплачено 33792 грн., що підтверджується квитанцією № 33 від 01.03.2017 року, звітністю від 10.03.2017 року.

Грошові кошти в сумі 33792 грн., сплачені позивачем, були зараховані УПФУ в м. Сєвєродонецьку в Луганській області про що свідчить індивідуальні відомості про застраховану особу «Форма ОК-5», сформовані відповідачем 13.07.2017 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

23.03.2017 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку №1800/2017 від 21.06.2017 року позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 було відмовлено у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивач вважає вищевказану відмову протиправною та суд погоджується з твердженням позивача, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами зокрема: обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців; права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку: 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року.

Положеннями ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Статтею 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.

Орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа зокрема: підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Аналізуючи викладене вбачається, що позивач уклала договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та сплатила грошові кошти у належній сумі. Вказані грошові кошти були враховані відповідачем, про що свідчить індивідуальні відомості про застраховану особу «Форма ОК-5». За таких обставин, вбачається, що вказаний договір є укладеним та виконаним на даний час. Таким чином незарахування відповідачем до наявного стажу позивача, стаж за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, за який нею добровільно було сплачено єдиний внесок у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність своєї відмови суду не довів, у зв’язку з вищевикладеним, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, з метою повного захисту прав позивача, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати оскаржуване рішення протиправним.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 185, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області №1800/2017 від 21.06.2017 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пенсію на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 13 закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 23.03.2017 року, включивши до наявного стажу, стаж за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, за який нею добровільно було сплачено єдиний внесок у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_3 суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 640 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову в повному обсязі складено 04.12.2017 року.

Суддя Т. С. Журавель