Рішення № 70788866, 07.12.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017 року Провадження №2/425/660/17

Справа №425/2713/17

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого – судді Коваленка Д.С., секретар – Гайворонська І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2, якою після зміни предмета позову просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред’явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Про місце, день та час розгляду справи по суті, сторони повідомлялись належним чином. У судове засідання для розгляду справи по суті позивач і відповідач не з’явились.

Позивач подала заяву, якою просила розглянути справу без її участі на підставі наявних у справі доказів, не заперечувала проти розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення, а також вказувала на те, що правові наслідки ухвалення заочного рішення їй відомі та зрозумілі, а їх роз’яснення судом вона не потребує. Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомив, а правом на подачу заперечень та доказів, якими вони обґрунтовуються не скористався.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу положень частини другої статті 197 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв’язку із повторною неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судового засідання 10 листопада 2017 року та 07 грудня 2017 року, та від якого заяви про розгляд справи за його відсутністю не надходило і причини неявки ним не повідомлені, а позивач не заперечувала проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності позивача і відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини п’ятої статті 209 Цивільного процесуального кодексу України занесена до журналу судового засідання.

Позиція позивача полягала у тому, що у неї з відповідачем є спільна дитина, яка не досягла повноліття, а тому потребує утримання. І оскільки відповідач у добровільному порядку відмовляється від її утримання, а дитина проживає із нею, на її користь слід стягнути аліменти у грошовій формі у вигляді 1/4 частини від всіх видів доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред’явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Суд на основі всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини:

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та відповідач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.5).

У вересні 2016 року, 29 числа, ОСОБА_4 народила дитину, дівчинку: ОСОБА_3, про що Рубіжанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, було складено відповідний актовий запис № 383 та видано свідоцтво про народження серії І-ЕД №376685 (а.с.4). При цьому батьком дитини записаний ОСОБА_2, а матір`ю – ОСОБА_1 (а.с.4).

На час розгляду справи, дитина – ОСОБА_5 проживає з матір’ю – ОСОБА_4 та знаходиться на її утриманні, а відповідач будь-якої матеріальної допомоги для утримання дитини не надає (а.с.3,10).

Із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли сімейні правовідносини, в межах яких між позивачем та відповідачем виник спір, у якості батьків, щодо утримання дитини, в якому відповідач, як батько, відмовляється від утримання своєї дитини до досягнення нею повноліття.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосовує наступні норми матеріального права, виходячи при цьому із наступних мотивів:

Положення частини 1 і 2 статті 51 Конституції України гарантують, що кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім`ї. Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

А положеннями частини 6 статті 7 та частини 1 статті 141 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї, та щодо дитини.

Статті 180 та 181 Сімейного кодексу України встановлюють обов’язок обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття у грошовій і (або) натуральній формі, за домовленістю між батьками.

При цьому, згідно частини 1 статті 15 Сімейного кодексу України, сімейні обов’язки є такими, що тісно пов’язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Отже, виходячи із змісту наведених норм матеріального права, невиконання відповідачем, як батьком дитини свого обов’язку з її утримання до досягнення нею повноліття у грошовій і (або) натуральній формі, порушує право позивача, як матері дитини, на рівність обов’язків між жінкою та чоловіком щодо дитини.

А тому, на підставі частини першої статті 55 Конституції України, частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 18 Сімейного кодексу України порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Відповідно до положень частини третьої статті 181, частини першої статті 191 Сімейного кодексу України за рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі, від дня пред’явлення позову.

Згідно з частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, а сам їх розмір повинен бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитину.

При визначенні розміру аліментів, суд врахував: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина 1 статті 182 Сімейного кодексу України).

Отже, оскільки позивач просить суд захистити її порушене право способом, який передбачений законом шляхом стягнення з відповідача аліментів у розмірі однієї четвертої частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред’явлення позову до суду (тобто з 23 жовтня 2017 року) і до досягнення дитиною повноліття, суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

В силу положень пункту першого частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, також, слід допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Позивач на підставі пункту третього частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011 року звільнена від сплати судового збору, розмір якого у справах даної категорії виходячи з положень статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” складає 640 гривень.

Таким чином, керуючись статтями 1-11,57-64,88,158-198,208,209,212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса зареєстрованого місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2; адреса зареєстрованого місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5) аліменти на дитину ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) у розмірі однієї четвертої частини з усіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 23 жовтня 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса зареєстрованого місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень, в дохід держави Україна в особі Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вулиця Липська, 18/5; код ЄДРПОУ: 26255795).

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів, в межах суми виплат за один місяць (жовтень 2017 року), допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Заочне рішення може бути переглянуто Рубіжанським міським судом Луганської області шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до цього суду протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання позивачем апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та після закінчення строку для подання відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення, якщо таку заяву не було подано. У разі подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. У разі подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили після закінчення строку на подання ним апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання ним апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - Д.С. Коваленко