Рішення № 70788748, 07.12.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/6509/17

Провадження № 2/415/2225/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.17 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Керімової Е.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

До Лисичанського міського суду Луганської області звернувся позивач,ОСОБА_2, із позовом до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 22 травня 2017 року він був звільнений з ПАТ «Лисичанськвугілля». При звільненні відповідач не виплатив позивачу в повному обсязі заробітну плату. Позивач звертався до Лисичанського міського суду з заявою про видачу судового наказу. 20.09.2017 року наказом Лисичанського міського суду було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати у розмірі 15195,57 грн. Але на теперішній час заробітна плата не виплачена як і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені. Позивач просив суд, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23 травня 2017 року по день ухвалення рішення по справі виходячи з середньоденної заробітної плати 582 грн. 60 коп.

Відповідач, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що ОСОБА_1 звільнився з підприємства 22.05.2017 року на підставі п. 3. ст. 38 КЗпП України. 15.09.2017 року позивач звернувся до ПАТ «Лисичанськвугілля» за отриманням довідки про існуючу заборгованість. Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівникможе звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо дорайонного, районного у місті, міського чи міськрайонногосудув тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачітрудової книжки. Враховуючи викладене, позивач був обізнаний про існуючу заборгованість із заробітної плати, про те своїм правом у встановлені ст. 233 КЗпП України строки не скористався. Вважає що нарахування та виплата середнього заробітку за несвоєчасну виплачену заробітну плату, який розглядається підприємством, як штрафні санкції, у галузі яка і так що потерпає від несвоєчасного та не повномірного фінансування є додатковим вагомим обтяжуючим фактором для їх підприємством. Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. зазначено, що відповідно до ст.23 ЦК України, яка передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру правопорушення з боку відповідача, глибина фізичних страждань, погіршення здібностей, ступеню вини особи, що спричинила моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, та з врахування інших обставин. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності на підставі справедливості. ПАТ «Лисичанськвугілля» знаходиться у тяжкому матеріальному та майновому становищі, так як має заборгованість перед усіма фондами, та кредиторську заборгованість. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не прибув, в письмових запереченнях зазначив про розгляд справи у його відсутність.

Розглянувши відомості про належне повідомлення учасників процесу про час, дату та місце розгляду справи,враховуючи заяву позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе провести судове засідання за їх відсутності.

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії трудової книжки БТ-ІІ №3867575 від 26.10.1987 р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував у трудових відносинах з ПАТ «Лисичанськвугілля», на підставі наказу № 205-К від 23.05.2017 року був звільнений згідно ст. 38 КЗпП за власним бажанням, у звязку з переходом на пенсію з виплатою допомоги у розмірі 1-го середнього заробітку.

Згідно з копією судового наказу від 20 вересня 2017 року № 2-н/415/185/17 з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість з заробітної плати в розмірі 15195грн. 57 коп.

Відповідно до довідки №217 від 18.09.2017 року виданої ПАТ «Лисичанськвугілля», станом на 15.09.2017 року заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 складає 15195,57 грн.

Відповідно до довідки № 216 від 15.09.2017 року, виданої ПАТ «Лисичанськвугілля», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 582,60 грн.

Отже, судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, на день звільнення і по теперішній час з ним не було проведено повного розрахунку з виплати заборгованості із заробітної плати.

Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ст.7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73 р., Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до абз. 3 п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати №, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки № 216 від 15.09.2017 року, виданої ПАТ «Лисичанськвугілля», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 582,60 грн.

Виходячи з розміру середньоденного заробітку ОСОБА_1 та враховуючи кількість робочих днів, починаючи з дня, наступного за днем його звільнення з 23.05.2017 року - по день ухвалення рішення 07.12.2017 року, яка складає:

- травень 2017 року - 7 днів,

- червень 2017 року - 20 днів,

- липень 2017 року - 21 день,

- серпень 2017 року - 22 дні,

- вересень 2017 року - 21 день,

- жовтень 2017 року 21 день,

- листопад 2017 року 22 дні,

- грудень 2017 року 5 днів,

всього 139 днів, загальний розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 складає 80981,40 грн. (139 днів х 582,60 грн.).

Такий порядок розрахунків узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-195цс14 та у справі №6-2807цс16.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову у звязку з пропуском позивачем тримісячного строку звернення до суду, який передбачений ч.1 ст.233 КЗпПУ, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим, офіційне тлумачення положення ч.1 ст.233 міститься в Рішенні Конституційного Суду №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, де вказано, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Як свідчить довідка № 216 від 15.09.2017 року та не оспорюється відповідачем, на день розгляду справи остаточного розрахунку з позивачем з виплати заборгованості з заробітної плати підприємством не здійснено, отже, строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган фактично з ним розрахувався, а не з дня звільнення, як на те посилається представник відповідача, ОСОБА_1 пропущено не було.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та вважає, що вони підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000 грн. суд зазначає, що позивач, ще до відкриття провадження у справі уточнив позовні вимоги та відмовився від позовних вимог в цій частині.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно доч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір.

Приймаючи до уваги вимогист. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.47, 116,117КЗпП України, ст.ст.10,11,88,209,212-215, 294, 296 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Лисичанськвугілля» (код 32359108, 93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Маліновського, 1) на користь ОСОБА_1, 14.04.167 року народження (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 80981 (вісімдесят тисяч девятсот вісімдесят одна) грн. 40 коп. з урахуванням податків та зборів.

Стягнути з ПАТ «Лисичанськвугілля» (код 32359108, 93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Маліновського, 1) судовий збір на користь ОСОБА_1, 14.04.167 року народження (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.В. Коваленко