Рішення № 70787245, 05.12.2017, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1079/17

Провадження № 2/192/440/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2017 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Щербини Н. О.,

за участі секретаря судового засідання - Савчукової В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Березнуватівська сільська рада Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, в якому зареєстровані відповідачі по справі, як члени сім'ї власника будинку, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_3 є синами позивача, а ОСОБА_4 - його дочкою. Відповідачка ОСОБА_5 є дружиною його сина, а тому вказані особи мали право на підставі ч. 1 ст. 405 ЦК України на користування спірним житлом.

Позивач зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 16 березня 2012 року покинули спірне житлове приміщення і до теперішнього часу без поважних причин не проживають в ньому, а ОСОБА_2, ОСОБА_4 - не проживають з 2014 року.

Оскільки відповідачі до цього часу зареєстровані у спірному приміщенні, то це значно порушує права позивача на користування і розпорядження вказаним нерухомим майном, а тому він змушений звернутися до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав свій позов, просив його задовольнити. Пояснив, що є власником спірного будинку в якому зареєстровані його повнолітні діти: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а ОСОБА_5 є колишньою дружиною його сина ОСОБА_6. Всі ці особи проживали разом з позивачем, проте останні три роки не проживають з ним, мають свої сім'ї та будинки, проте не бажають в добровільному порядку знятися з реєстрації.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.46,47,52,53), в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, як не подали і заперечень проти позову та доказів, що їх обґрунтовують.

У зв'язку з неявкою у судове засідання відповідачів, який бере участь у справі, суд у відповідності зі ст.224 ЦПК України ухвалив здійснювати розгляд справи у відсутність відповідачів, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи та за згодою позивача у порядку заочного провадження на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи - Березнуватівська сільська рада Дніпропетровської області, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (а.с.48), в судове засідання не з'явився. Згідно поданої до суду письмової заяви прохали проводити розгляд справи у відсутність представника третьої особи (а.с.49).

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснили, що є сусідами позивача з 2007 року, оскільки мешкають в сусідньому будинку. Свідкам відомо, що у позивача є сини та дочка, які останні три роки не проживають з ним, оскільки мають власні будинки. На даний час позивач проживає в будинку з дружиною ОСОБА_9 та малолітнім сином.

Суд, заслухавши позивача, свідків, дослідивши письмові докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, при цьому доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 1987 року, який було нотаріально посвідчено за реєстровим № 99 (а.с.14-15), належить на праві приватної власності будинок в с.Червоне Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.23-26).

Згідно рішення виконавчого комітету Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року №4, будинку позивача присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.26).

Судом встановлено, що зі згоди позивача в належному йому на праві власності житловому будинку зареєстровані відповідачі у справі: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16), що також підтверджується і відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в (у) Дніпропетровській області (а.с.32-35).

Після здійснення реєстрації місця проживання в належному на праві власності позивачу житловому будинку, відповідачі фактично без поважних причин з 2014 рокуне проживають в житловому будинку, а будь-які їх особисті речі в будинку відсутні, що вбачається з акта обстеження помешкання від 16 березня 2016 року (а.с.21), складених за участю депутата Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та свідка ОСОБА_8, яка підтвердила ці обставини в судовому засіданні під час її допиту в якості свідка. Також факт не проживання відповідачів з 2014 року у спірному будинку підтверджується довідками Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 16 та 20 березня 2017 року (а.с.17-20).

В силу ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, а відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року» та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що передбачено і положеннями ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, а обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ст.150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд, а відповідно до ст.156 цього ж Кодексу члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належать, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, що передбачено і ч.1 ст.405 ЦК України. За згодою власника будинку член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї, при цьому на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності членів сім'ї без поважних причин понад рік.

Суд вважає, що відповідачі, які були як члени сім'ї позивача, а саме як сини, дочка та невістка, що було встановлено в судовому засіданні, зареєстровані з його згоди в належному йому на праві власності житловому будинку, без поважних причин понад рік не проживають у належному позивачу на праві приватної власності житловому приміщенні, але своєї реєстрації в ньому не припинили, що порушує права позивача як власника на користування і розпорядження належним йому нерухомим майном.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що відповідачі відсутні за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання без поважних причин понад один рік, при цьому не несуть ніяких витрат на утримання житлового приміщення, в якому не з'являються і не користується ним з 2014 року.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 Житлового кодексу України, керуючись ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212-215, 224-228 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Березнуватівська сільська рада Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у належному на праві приватної власності ОСОБА_1 житловому будинку АДРЕСА_1.

Стягнути зі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровськоїобласті через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку, а строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина